Діагностика рис, акцентуацій характеру, типів особистості.

За твердженням Р.-Б. Кеттела, серед рис особистості можна виокремити поверхові (вторинні), а серед них - конституційні (обумовлені генетично) і характерологічні (розвиваються під впливом досвіду і навчання).

Система породжувальних (первинних) рис особистості, на його думку, неоднорідна й охоплює:

- темпераментні риси, що визначають стиль індивідуального реагування (емоційну реактивність, швидкість і енергію реакцій особистості на стимули середовища);

- риси-здібності, що визначають ефективність реагування;

- динамічні риси, що належать до рушійних сил реакцій і створюють два класи ознак, - ерги, тобто вроджені риси, що мотивують поведінку людини (спрямованість на боротьбу і суперництво, стадне почуття, автономію), і сентименти, що формуються під впливом соціокультурних норм і охоплюють також прояви інтересів, аттитюди.

Створена Р.-Б. Кеттел ом теорія має комплексний характер, а його " 16-факторний особистісний опитувальник" і додаткові 12 шкал для клінічного аналізу патологічної поведінки цілком придатні для діагностування особистості. Його авторству належить динамічний спосіб вимірювання пов'язаності рис з научінням і розвитком, розвиток думки Г. Олпорта про існування загальних та індивідуальних рис. На основі цієї теорії було розроблено каліфорнійський особистісний питальник, особистісний питальник Джаксона, мінессотський багатоаспектний особистісний питальник (ММРІ).

Мета опитувальника Р.-В. Кеттела (форми С), що містить перелік біполярних показників, полягає в оцінюванні розвиненості особистісних якостей, сформованих 16 факторами:

1) стриманий - комунікативний (А);

2) мислення обмежене - інтелектуальне, абстрактне (В);

3) емоційно нестійкий - стійкий, сильне Я (С);

4) домінантний - підкорений (Е);

5) стурбований - безтурботний (F);

6) виражена сила Я - безпринципний (G);

7) боязкий - сміливий (Н);

8) піддатливий - твердий, жорсткий (І);

9) довірливий - підозрілий (L);

10) практичний - непрактичний, замріяний (М);

11) гнучкий (дипломатичний) - прямолінійний (N);

12) спокійний - тривожний (О);

13) радикальний - консервативний (Q1);

14) самостійний - навіюваний (Q2);

15) дисциплінований - спонтанний (Q3);

16) спокійний - напружений (Q4).

Тест ММРІ, багатофакторний опитувальник особистості, розроблений американськими психологами С. Хатуей та Дж. Мак-Кінлі у 1940 р. в межах теорії рис особистості" призначений для дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості, типових способів поведінки і змісту переживань у значущих ситуаціях, адаптивних і компенсаторних можливостей в умовах стресу.

Неодноразово вчені пропонували скорочені варіанти питальника. Один із найвідоміших - " Опитувальник Mini-Mult", що складається із 71 твердження, відібраного на основі факторного аналізу. Російською мовою тест адаптований В. Зайцевим (1981).

1. Шкала лжи (L).
2. Шкала достоверности (F).
3. Шкала коррекции (К).
1. Шкала ипохондрии (Hs).
2. Шкала депрессии (D).
3. Шкала истерии (Ну).
4. Шкала психопатии (Pd).
5. Шкала мужественности – женственности (Mf).
6. Шкала паранойяльности (Ра).
7. Шкала психастении (Pt).
8. Шкала шизоидности (Sс).
9. Шкала гипомании або заперечення тривоги(Ма)..
10. Шкала социальной интроверсии (Si).

ОПИТУВАЧА X. Смішека «ДІАГНОСТИКА ТИПІВ АКЦЕНТУАЦІЇ рис характеру і темпераменту
ПО К. Леонгарда».
В основу опитувальника покладена концепція «акцентуйованих особистостей» К. Леонгарда. Особи, у яких окремі з основних рис мають високу ступінь вираженості, Леон-гард називав акцентуйованим. Автор виділяє 10 типів акцентуації: демонстративний, педантичний, застревающий, збудливий, гіпертіміческій, дистимической, тривожно-боязливий, циклотимічний, афективно-екзальтований, емотивний. Риса характеру є акцентуйованої, якщо кінцева сума балів дорівнює або більше 19. Про тенденції до акцентуації свідчить сума балів від 15 до 18.

83. Діагностика ситуативно-рефлексивних рис та самосвідомості особистості.

Психодіагностика самосвідомості особистості полягає у дослідженні її складових, що виявляються в її самопізнанні, самоставленні та саморегуляції. Сучасні вчені послуговуються широким діагностичним інструментарієм, призначеним для вивчення самосвідомості людини. Так, Р. Вайлі пропонує до двох десятків методик і діагностичних технік: методи, спрямовані на аналіз глобального самоставлення; методи, призначені для спеціальних вимірів Я-концепції; методи, орієнтовані на феноменальне Я; методи, орієнтовані на неусвідомлене, нефеноменальне Я. Більше дослідницьких методик пропонує Р. Бурне. Однак у психодіагностиці самосвідомості найпоширеніші такі традиційні і розроблювані класи методик: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів (тести-питальники, списки дескрипторів, шкальні техніки); нестандартизова-ні самозвіти (вільні само описи) з наступним контент-аналітичним обробленням; ідеографічні методики типу репертуарних решіток; проективні техніки разом із рефрактивними техніками (наприклад, " Методика керованої проекції") тощо. Ними найчастіше послуговуються зарубіжні та вітчизняні дослідники самосвідомості особистості.