Основні методичні підходи до оцінки характеру особистості.

Уперше терміни для визначення двох основних підходів до вивчення особистості запропонував Гордон Оллпорт.

Номотетичний підхід полягає в порівнянні індивідів з певного погляду. За ним підходом особистісні риси релевантні для всіх і необхідно з'ясувати, яку ділянку кривої розподілу посідає показник певної людини. Недоліком номотетичного підходу є те, що, даючи концептуальне та емпіричне розуміння певного виміру особистості, він не дає змоги підійти до розуміння окремої людини. Згідно зі старим латинським висловом, наука не займається окремими випадками (scienta non est individuorum), закони та теорії і не повинні нічого говорити про індивідуальність.

Ідеографічний підхід полягає у вивченні одного індивіда без зіставлення його даних з іншими. При аналізі окремої особистості слід використовувати терміни і поняття, що підходять саме для неї. Такий опис особистості можна отримати за допомогою різних джерел: самоопису, описів інших осіб, а також певних об'єктивних вимірів самої особистості. Ідеографічний підхід вимагає інтенсивного вивчення окремого випадку. Він спрямований на всебічне емпатичне розуміння унікального складу особистості окремої людини. Проблема застосування цього підходу в тому, що дослідження окремої особистості можуть привести до відкриття психологічного механізму, однак для встановлення закономірності їх недостатньо. Пояснення унікального випадку недостатньо для виявлення загальних законів.

Методологічні підходи до діагностики індивідуальних відмінностей: факторний підхід (теорія рис); типологічний підхід. Факторний підхід (теорія рис ) почав формуватися ще в дослідженнях В.Штерна.Теоретиками даного підходу були також Г.Олпорт, Р.Б.Кеттелл, Г.Айзенк. Теорія рис передбачає існування в психіці кожної людини певного кінцевого набору базових і засвоєних якостей, міра вираженості яких визначає індивідуальний розвиток та особистісний простір. У структурі особистості існують домінуючі риси, які постійно проявляються в поведінці і детермінують вчинки та дії людини. Існують також риси, які грають значну роль і відносно часто проявляються в поведінці. Існують й риси, які проявляються тільки в певних ситуаціях (ситуативні риси). Таким чином, у теорії рис структура особистості презентується у вигляді структурованої сукупності характерологічних рис, які мають відносно виражену ієрархію. Типологічний підхід базується на постулаті, що тип особистості – це цілісне та більш узагальнене утворення, яке не зводиться до простого комбінування окремих рис. Згідно цього підходу людину на основі класифікації певного набору ознак і з певною ймовірністю відносять до визначеного характерологічного типу, а вже потім наділяють її характерними ознаками типу. Типологічний підхід, таким чином об’єднує не психологічні ознаки, а безпосередньо людей, схожих за власними особистісними властивостями. Узагальненим поняттям виступає назва певного типу, а зміст розкривається через опис типового чи усередненого представника.