Самооцінка.

Передбачає критичне ставлення учня (студента) до своїх здібностей і можливостей, об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Зважаючи на особливості процесу та результатів самооцінки, учнів (студентів) поділяють на таких, що переоцінюють себе, недооцінюють, оцінюють себе адекватно.

Для навчання самоконтролю і самооцінці педагог повинен мотивувати виставлену оцінку, пропонувати учневі (студентові) самому оцінити свою відповідь. Дієвим способом є й організація взаємоконтролю, рецензування відповідей. Важливо при цьому ознайомити учнів, студентів з нормами і критеріями оцінювання знань, звертаючи увагу на те, що помилки можуть бути істотні та менш істотні з огляду на мету контролю. Результати самоконтролю і самооцінки знань з окремих тем фіксують у журналі. Це робить їх вагомими, впливає на посилення відповідальності за навчальну роботу, на виховання чесності й почуття власної гідності.

У вітчизняній педагогіці останнього десятиліття інтенсивно розробляється методологія ігрової імітації - нові моделі процесів навчально-виховної діяльності, необхідні для формування смислових, емоційних, когнітивних аспектів особистості школяра, але цілісної теорії до цих пір не існує.
Виховний вплив ігрової діяльності дітей дошкільного віку загальновизнано. Д.Б. Ельконін вважав, що в результаті освоєння ігрової діяльності в дитини до кінця дошкільного дитинства формує прагнення до суспільно оцінюваної діяльності, яке є основною передумовою діяльності навчальної. Тому ігрова діяльність повинна органічно увійти у викладання предмета «Музика».
Ігрова діяльність, представлена ​ ​ у формі музично-дидактичних ігор і драматизації, має ряд переваг у порівнянні з іншими видами пізнавальної діяльності. По-перше, гра мало стомлює молодших школярів, по-друге, активізує їхні емоції та інтелект, розвиває багатосторонні художні здібності, по-третє, допомагає моделювати музично-освітній процес в ігровій формі.
Гра-драматизація є різновидом художньої гри з притаманними їй специфічними особливостями.
По-перше, гра-драматизація є формою засвоєння соціального досвіду людей, причому не лише теоретико-пізнавального, а й досвіду спілкування, художніх цінностей і значень.
По-друге, у грі актуалізується індивідуальний досвід школяра у сфері музичної діяльності.
По-третє, необхідно відзначити процесуальність гри, яка народжується в даний момент і є наслідком взаємодії перших двох сторін - соціального досвіду, як результативної сторони діяльності та індивідуального досвіду як її спонукального початку.
На уроці музики гра-драматизація організується на сюжеті літературного чи музично-сценічного твору, специфічними особливостями якої є те, що в її процесі все прочитане, побачене або почуте відтворюється в «особах», за допомогою різних засобів музичної і мовної інтонації, пантоміміки, жесту, пози, мізансцени.
З метою забезпечення вчителя музики орієнтирами при виборі твору для драматизації необхідно визначити. Що є її сюжетом і змістом?
Сюжет драматизації - це та область музичного мистецтва, яку школярі прагнуть зобразити у грі.
Зміст драматизації є те, що саме школярі виділяють у видимій життя як найголовнішу для них, найістотніше і що вони намагаються в першу чергу зобразити у грі на даний сюжет.
Аналіз виразних засобів драматизації допомагає виявити механізм організації та управління ігровою діяльністю школярів на уроці. Розглядаючи драматизацію як одиницю операційно-діяльнісного компонента навчання музиці, можна виділити комплекс взаємообумовлених операцій:
Сприйняття - слухання музичного матеріалу, який належить драматизувати.
2. Аналіз змісту і музично-мовних елементів твору в цілях проведення драматизації:
а) відтворення обстановки дії (частковий переказ сюжету після слухання музичного твору);
б) перерахування дійових осіб для визначення кількості ролей та їх виконавців;
в) словесний опис зовнішності персонажів для надання допомоги «гримерам» і «костюмерам»;
г) музична характеристика кожного персонажа і особливостей його музичної мови;
д) розробка мізансцени з метою інсценування обраного музичного твору.
3. Визначення виконавчих завдань, обумовлених ідеєю реалізації авторського задуму композитора і драматурга.
4. Художня інтерпретація твору і вибір засобів виразності музичного та вербального мови для здійснення намічених завдань.
5. Інсценування музично-сценічного твору.
6. Аналіз якості виконання з точки зору втілення художньої ідеї твору (ступінь втілення окремих персонажів - ідентифікація сценічного образу, розгортання сценічної дії).
7. Підведення підсумків виконаної роботи та оцінки результатів проведеної гри-драматизації.
Отже, драматизація - це ігрова полихудожественно діяльність молодших школярів, сукупність складових її дій.
При підготовці та проведенні дотримуватися трьох етапів:
Установочно-підготовчий етап: знайомство учнів з назвою і умовами проведення гри, ігровими та дидактичними завданнями, правилами»діями, результатом, вибір учасників гри, розподіл ролей.
Функціональний етап: включення учнів у художньо-мистецьку та музичну діяльність»проведення гри за заданими правилами і дії, праця над драматичним розвитком гри.
Оціночний (результуючий) етап: оцінка виконання ігрових та дидактичних завдань, правил, дій, сценічність втілення музично-ігрових образів.
Отже, у вітчизняній педагогіці інтенсивно розробляється методологія ігрової імітації - нові моделі процесів навчально-виховної діяльності, необхідні для формування смислових, емоційних, когнітивних аспектів особистості школяра, але цілісної теорії до цих пір не існує. У результаті освоєння ігрової діяльності в дитини до кінця дошкільного дитинства формується прагнення до суспільно-оцінюваної діяльності, яке є основною передумовою діяльності навчальної. У грі актуалізується індивідуальний досвід школяра у сфері музичної діяльності.
Головна мета запропонованих ігор і драматизаций - розвиток музично-мовного мислення молодших школярів, засвоєння ключових і приватних знань про музику в музично-творчої діяльності і проникнення в сутність музичного мистецтва.