Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Фундаментальні життєві надбання та соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві.






Оволодіння прямою ходою робить дитину більш самостійною і створює умови подальшого освоєння простору. Наближаючись чи віддаляючись, обходячи предмети, пересуваючи їх, підходячи під них, діти відкривають-їх нові якості, визначають відстань, пізнають розміщення предметів у просторі, їх величину. І.М. Сєчєнов назвав ходу дробним аналізатором простору і часу. Дослідження вчених свідчать, що встановлення зорових, м'язових та вестибулярних координацій є умовою сприймання простору та виникнення просторових уявлень. Поєднуючись з відповідними словами (" над", " під", " вперед", " вліво" тощо), ці уявлення перетворюються на пізніших етапах розвитку в узагальнені просторові поняття. Хода і практичне освоєння простору завдяки пересуванню ведуть до функціональної перебудови всієї структури просторового орієнтування, яке здійснюється на другому-третьому роках життя, коли закріплюється вертикальне положення тіла (О.В. Запорожець).

Ходіння відіграє важливу роль у формуванні здатності дитини вправно рухатись, переборювати труднощі піднімання, переступання через перешкоди. Збільшується арсенал довільних дій дитини. Навмисне наслідування — це важливий фактор у розвитку всіх форм активності дитини.

Новоутворення, що виникають в кінці першого року життя, викликають побудову нової соціальної ситуації розвитку. Це ситуація сумісної діяльності з дорослою людиною. Зміст цієї сумісної діяльності — засвоєння суспільно вироблених способів вживання предметів, які відкрились дитині і стали її світом. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці така: " дитина — ПРЕДМЕТ — дорослий".

В кінці першого року життя ситуація неподільності дитини і дорослого вибухає зсередини. У ній з'являються два протилежних, але взаємопов'язаних полюси - дитина і дорослий. До початку раннього віку дитина, набуваючи прагнення до самостійності і незалежності від дорослого, залишається пов'язаною з дорослим і об'єктивно (оскільки йому необхідна практична допомога дорослого) і суб'єктивно (оскільки потребує оцінки дорослого, його увагу і відношенні). Це протиріччя знаходить своє вирішення у новій соціальній ситуації розвитку дитини, яка представляє собою співробітництво, чи спільну діяльність дитини і дорослого.

Спілкування дитини з дорослим починає опосередковано предметами вже в другій половині дитинства. Проте дитина виокремлює тільки окремі предмети і самого дорослого він розглядає як цікавий предмет. Спочатку його залучають фізичні властивості предметів, а не способи дії з ними. З усіма предметами він діє приблизно однаково, незалежно від їх призначення і функцій. Дитина ще не виділяє способу дії з предметом і його призначення, а дорослий є для нього «джерелом» цікавих предметів і яскравих вражень. Він лише показує і дає дитині різні предмети, а маніпулює з ними немовля по своєму, самостійно і незалежно від дорослого.

На другому році життя вміст предметної співпраці дитини з дорослим докорінно змінюється. Змістом їх спільної діяльності стає засвоєння суспільно-вироблених способів вживання предметів. Своєрідність нової соціальної ситуації розвитку, за словами Д. Б. Ельконіна [3], полягає в тому, що тепер дитина живе не разом з дорослим, а через дорослого, з його допомогою.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.