Що робить нас щасливими?

Категорія: Життя -> Психологія

Яка дивна штука - життя. Дивна і цікава. У плинності днів ми часто забуваємо про те, що життя-то у нас одна. Як же ми можемо так безцеремонно розтрачувати її на порожні буденні турботи, непотрібні переживання, безглузді образи і розлади? Ми постійно прагнемо забезпечити собі " гідну" життя, оточуємо себе безліччю речей, багатствами...

Невже в цьому і полягає людське щастя, про який всі так мріють?

Всі знають знамениту фразу " не в грошах щастя", всі погоджуються з цим твердженням, але ніхто не може дати відповідь на питання: " А в чому ж тоді воно полягає і де його шукати? " Вся проблема в тому, що кожен взятий окремо людина повинна сама зрозуміти, в чому полягає його щастя, тому що щастя не буває одне на всіх - у кожного воно своє. Але люди хочуть відразу одержати ясну і тверда відповідь, що щастя - це те-то і те-то. Не треба питати у інших, де щастя. Треба заглянути в себе і там знайти відповідь. Але деколи це буває так складно...

Чому ми не можемо просто жити і радіти життю? Адже найцінніше у житті - це саме життя. І не має значення, що з нами відбувається, головне те, що ми живемо. Не буває " гіркої долі", долі, тому що ми самі обираємо свій шлях. У людини завжди є вибір. ЗАВЖДИ. Іноді він робить вибір неусвідомлено, іноді спонтанно, не замислюючись, але все одно людина робить свій вибір. Навіть відмова від вибору - це теж вибір.

Я люблю дорогу. Для мене життя - це дорога, і, навпаки, дорога - це життя. І неважливо, куди веде дорога, чи яка вона... Важлива сама дорога. Ти ніколи не знаєш, що чекає на тебе за поворотом і де закінчується дорога, але ти йдеш по ній і просто бачиш тебе навколишній світ. Саме бачиш, а не оцінюєш, не даєш характеристики. Тоді ти відчуваєш щастя від самого цього процесу. Тоді ти щасливий, якщо світить сонце або йде дощ, якщо тобі дорога - широка асфальтована магістраль або вузька лісова стежка...

Стан задоволеності та щастя не залежить від будь-то " показників якості ", від рівня доходу, погодних умов або оточуючих людей. Якщо людина знаходить гармонію в собі - він щасливий. А гармонія залежить, насамперед, від особистого сприйняття життя, навколишнього світу і себе в цьому світі.

Життя - це вже щастя. Той, хто це розуміє - ніколи не скаржиться на свою долю і ніколи ні про що не шкодує.

Кожна людина може бути щасливою, але ніхто не може зробити щасливим іншого, або навчити, як бути щасливим.

Хтось вважає, що щастя можна знайти тільки в любові, і вони мають рацію. Але в любові багато облич. Що ж люди мають на увазі, коли говорять про любов, як про щастя? Любов буває різною - любов чоловіка і жінки, любов батьків і дітей, любов до речей, любов до праці, любов до себе... Але найбільша всеоб'едіняющая любов - це любов до життя. Саме вона компенсує недолік будь-якої іншої любові, причому робить це так, що людина абсолютно не відчуває нестачі. Тому що, коли любиш життя, не думаєш про те, яка вона, не оцінивши її (добра чи погана, цікава чи нудна і т.д.). Просто любиш, і просто щасливий.

Так, наше життя - це дорога. У кожного вона своя. Ми йдемо цією дорогою, не замислюючись, що вона нескінченна. Щасливий не той, хто вибрав " правильний" шлях, а той, хто любить свою дорогу. Кожен підйом, кожен спуск, кожен камінь, вибоїну, вибої... Ця любов до життя робить людину по-справжньому щасливим.

Коли йдеш по дорозі, відчуваєш передчуття чогось нового, незвіданого, того, що чекає тебе за поворотом. І той, хто любить ці самі повороти, спуски і підйоми, ніколи не замислюється, що, власне, приніс йому той чи інший віраж - користь чи шкоду. Людина відчуває захоплення від думки, що він може йти по дорозі, може бачити, чути, відчувати, долати і втомлюватися...

Життя - це рух. І ми постійно рухаємося вперед, дізнаємося щось нове, пробуємо на собі, розчаровуємося, відмовляємося і знову рухаємося, шукаємо... живемо!

1.Що таке щастя?

2.Сутність щастя?

3.щастя в багатстві (афоризми)

4.

Прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. Бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. Якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. Ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. Отоді я був би дуже щасливий. Боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. Я відчуваю себе тоді нещасливим. Чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? Приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим. Бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. А що таке щастя? Щастя — це почуття повного задоволення. З цього виходить, що щастя — це стан людини. А, як відомо, стан вічний не буває. Значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. Але ж іноді... Я відчув себе щасливим третього жовтня. У цей день я святкував свій день народження. Рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. Коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. Після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. У цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. Мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. Може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. Але не будемо заглядати далеко вперед. Я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. Певен, що будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. Кожна людина уявляє його по-різному. Але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. Так будьмо всі щасливі!

Бути щасливим значить бути любимим та корисним. Коли людина може допомагати іншим, то вона обов" язково відчуває задоволення. Вона знає, що потрібна іншим, що живе недарма в світі. То виходить, що для свого щастя треба приносити щастя іншим. Я вважаю, що лише при цій умові, людина може досягнути справжньої радості. Того щастя, яке не скінчиться разом із заможністю, здоров" ям та разом зі звільненням з роботи чи зміненням соціального статусу.

Щастя - стан людини, яка обирає любити інших і пробачати їх за недосконалість, розуміючи, що й сам не святий. Щастя - це можливість дарувати та приймати любов.

ТВІР НА ТЕМУ: В ПРАЦІ, ТІЛЬКИ В ПРАЦІ СПРАВЖНЄ ЩАСТЯ» (Ю. ФУЧИК)

Старовинна мудрість говорить, що людина — творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя — це передусім уміння прекрасно любити життя і людей. Щастя — це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше — це вміння піддавати всі свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його «безнадійних вихованців, які вже встигли побувати «на дні» суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного жиггя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: «Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді». І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній «Поемі про море», де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: «Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті».
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він ііказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:

Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! — труд переростає
у красу.

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, зба-гаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка «Троянди і виноград»). Автор впевнено говорить:

У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.

Улюбленій справі людина віддає всі сили, усю енергію, усі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.