Приблизне співвідношення між магнітудою за Ріхтером і максимальною інтенсивністю за шкалою MSK-64

Землетрус може тривати від кількох миттєвостей до кількох діб (періодично повторювані підземні поштовхи). Про періо­дичність поштовхів і час їхнього виникнення повідомляють по радіо або іншими засобами.

Наслідки землетрусів надзвичайно небезпечні і різноманітні. Землетруси спричинюють грізні геологічні явища, цунамі, травмування і загибель людей, ушкодження і руйнації бу­динків, пожежі, вибухи, викиди шкідливих речовин, транспортні аварії, вихід із ладу систем життєзабезпечення, завдають ве­личезного збитку.

За кількістю жертв, розмірами збитку та площею територій, що зазнали лиха, за труднощами прогнозу і завчасного захис­ту від землетрусів ці природні катастрофи не мають аналогів. Дуже різноманітна географія землетрусів — джерела небезпе­ки для людей та їхньої власності. Відгомони підземних бур, що сталися далеко від спокійної в сейсмічному відношенні Російсь­кої рівнини, згадуються у російських літописах (київські зем­летруси 1091, 1107, 1122, 1170, 1196 рр., найпомітнішим з яких був останній).

З літопису 1596 р. дізнаємося про землетрус у Нижньому Нов­городі. Про силу підземних поштовхів можна судити з таких слів; «...вверх и вниз по Волге на версту появились щели великие. Под старым городом вверх по Оке была слобода. Оползла гора сверху и засыпала 150 дворов с людьми и скотом».

7 червня 1692 р. Порт-Ройал (Карибське море) спав, коли розпочався землетрус. «Підземний поштовх величезної сили здригнув усе місто. Потім сталося ще два поштовхи, здійма­лася і розбухала земля, хиталися і валилися будинки, спочат­ку дзвеніли, а потім замовчали дзвони церкви святого Павла, оскільки зруйнувалася дзвіниця, перетворювалися на купу уламків цегляні будинки. Величезні тріщини утворювалися і змикалися в землі. У гавані здіймалися величезні хвилі, бага­то кораблів перекинулося, деякі було викинуто на беріг. Най­більша хвиля утворилася при відступі води з гавані, але неза­баром, повернувшись назад, вона з гуркотом ринула на місто і накрила його в одну мить. За три хвилини 9/10 міста занури­лося в морську пучину. Порт-Ройал зник назавжди». Загину­ло понад 2 тис. людей. Слідом за катастрофою в уцілілій час­тині міста спалахнула епідемія чуми, яка забрала ще тисячі життів.

Через 45 років після цієї катастрофи жахлива трагедія спіт­кала Калькутту (Індія). 11 листопада 1737 р. тут стався земле­трус, який забрав життя 300 тис. людей. 1 листопада 1755 р. страшенна підземна буря обрушилася на столицю Португалії Лісабон. Під час катастрофи загинуло 60-70 тис. людей.

5 лютого 1783 р. сильного підземного удару зазнала Калабрія (Італія), під час якого загинуло 50 тис. жителів.

Сумну пам'ять лишили двадцяті і тридцяті роки XX ст. в Китаї та Японії. У провінції Сансго два сильних землетруси (1920 і 1932 рр.) забрали життя 250 тис. людей. 1 вересня 1923 р. дванадцятибальний землетрус (область Південного Канто — Японія) буквально за кілька секунд цілком або частково зруй­нував 254 тис. будинків.

На території СНД одним із найруйнівніших був ашхабадський землетрус 5-6 жовтня 1948 р. Від сейсмічних поштовхів зруйнувалися стародавні храми, гробниці, фортеці, будинки, побудовані з саманної цегли, загинули тисячі людей. Такого землетрусу на території Туркменії не було 500 років.

24 листопада 1976 р. стався потужний землетрус у висо­когірній частині Туреччини.

Стихія знищила місто Мурадія, зруйнувала 200 сіл. Ряту­вальні роботи утруднювались через віддаленість району і міну­сові температури.

За період 1976-1986 рр. підземні бури досить часто відбу­валися в добре обжитих, густонаселених районах Румунії, Ал­банії, Індії, Італії, Туреччини, Канади, Чилі, США. Особливо тяжкі випробування спіткали Мексику (1985). Найбільше по­страждала столиця країни — Мехіко, місто-гігант із населен­ням 17 млн. Поштовхи тривали довго. Під ударами сліпих сил стихії перетворювалися на купу руїн цілі житлові квартали, у центральних районах міста як карткові будиночки падали хма­рочоси. Повалилася стометрова телевізійна вежа, зруйнував­ши кілька будинків на своєму шляху. У січні-лютому 1986 р. землетруси інтенсивністю від 3, 5 до 8 і більше балів сталися у Мексиці, в районі Алеутських островів, на півдні Азербайджа­ну, двічі в Таджикистані. У квітні спостерігалися помітні по­тужні поштовхи на островах Курильської гряди, у липні — в західній частині Венесуели та на північному заході Тибету. У ніч із 30 на 31 серпня 1985 р. страшна підземна буря, що заро­дилася у Карпатах, обрушилася на Молдавію. Від восьмибального землетрусу сильно постраждали Кишинів, Кагул, Леово. Збиток від землетрусу обчислювався 500 млн крб.

Внаслідок землетрусу в Індонезії (березень 2005 р.) загинуло 2 000 чол., в Пакистані (жовтень 2005 р.) - 53 000 чол.

Загалом кількість жертв від найзначніших землетрусів за останні двадцять років становить більше 600 тис. загиблих і близько 2 млн. - травмованих. За неповними даними, лавини, селі, а також зсуви і повені в Грузії, Азербайджані, Казахстані і Киргизії менше ніж за півтора року (з лютого 1987 р. по квітень 1988 р.) призвели до загибелі 150 осіб, зруйнували близько 3 тис. будинків, 700 лікарень, школи, дитячі садки тощо.

Як правило, коливання земної кори спостерігаються у виг­ляді поштовхів, кількість яких і проміжки часу між ними мо­жуть бути різними й непередбачуваними. Підземні удари мо­жуть тривати від частки секунди до кількох десятків секунд. Проте цього часу достатньо, щоб зруйнувати цілі міста. За­гальна кількість землетрусів сягає 300 тис. на рік, із них близько 10 тис. відчувається людьми.

Одним із наслідків землетрусу можуть бути моретруси.

Моретрус (маремото) — коливання товщі морської води, які виникають внаслідок підводного землетрусу над районом його епіцентру.

Цунамі (япон.) — морські хвилі, що виникають переважно в результаті зсуву догори або донизу протяжних ділянок морсь­кого дна під час підводних і прибережних землетрусів. Цунамі за своїм впливом на узбережжя є стихійним лихом.

Якщо розлам поверхні дна океану, що дав поштовх масі води, паралельний узбережжю, то цунамі будуть спрямовані до берегів і сила їх буде найбільшою. Якщо ж розлам перпенди­кулярний узбережжю, цунамі котяться паралельно йому і зав­дають меншої шкоди. Висота хвилі безпосередньо над осеред­ком цунамі в океані дорівнює від 0, 1 до 5 м. Під час набли­ження до мілководдя хвиля збільшується, сягаючи біля узбереж­жя від 10 до 50 м. Остаточна висота хвилі залежить від рельє­фу дна океану, контуру і рельєфу берега. На плоских широ­ких узбережжях висота цунамі сягає, як правило, не більше 5-6 м. Хвилі заввишки 15-20 м утворюються на окремих по­рівняно невеликих ділянках узбережжя з вузькими бухтами і долинами.

Швидкість розповсюдження цунамі коливається від 50 до 1000 км/год. Чим більше глибина океану, тим із більшою швид­кістю поширюється хвиля. При підході до берега швидкість цунамі швидко зменшується і становить при глибині 100 м близько 100 км/год. Хвиля цунамі може бути не єдиною. Дуже часто це серія хвиль з інтервалом в годину і більше. Саму високу із серії називають головною.

Інтенсивність цунамі оцінюється як результат впливу на узбережжя за умовною шестибальною шкалою.

Можливі масштаби наслідків класифікуються таким чином:

§ 1 бал - цунамі дуже слабке (хвиля фіксується лише приладами);

§ 2 бала - слабке (може затопити плоске побережжя. Його помічають лише спеціалісти).

§ 3 бала - среднє (відмічається всіма. Плоске побережжя затоплюєтся. Легкі судна можуть бути викинутими на берег. Портові споруди можуть отримати слабкі ушкодження);

§ 4 бала - сильне (побережжя затоплюється. Прибережні постройки ушкоджуються. Крупні парусні і невеликі моторні судна можуть бути викинуті на берег, а потім знову змиті в море. Можливі людські жертви).

§ 5 балів – дуже сильне (прибережні территорії затоплені. Хвилеломи і моли сильно ушкоджені. Крупні судна викинуті на берег. Є людські жертви. Великі матеріальні збитки.

Протягом ос­танніх 50 років 80 % усіх цунамі спостерігалося на Тихооке­анському узбережжі.

Найтяжчі наслідки мали Курильське (1952), Чилійське (1960) і Аляскінські (1964, 1985) цунамі. Внаслідок цунамі в Південно-Східній Азії в грудні 2004 р. загинуло 250 000 чоловік.

Землетруси відбуваються на Землі не всюди. В одних райо­нах земної кулі вони бувають часто, в інших — майже ніколи. Існує гіпотеза про причини виникнення більшості землетрусів згідно з теорією тектонічних плит (Б. Болт, 1981). Зовнішня обо­лонка Землі складається з кількох величезних міцних пластин, які називають плитами. Верхня оболонка нашої планети (літо­сфера) поділяється на шість пластин завтовшки 70-100 км: Ти­хоокеанську, Американську, Індійську, Африканську, Євроазіатську і Антарктичну. У місці стикання крайових частин Тихоокеанської плити відбувається швидке накопичення пруж­них напруг, які призводять до її крихкої деформації або рап­тового нагромадження сусідніх плит на неї в зоні контакту. Внаслідок вивільнення накопиченої пружної енергії виникають осередки найпотужніших землетрусів.

Переважно осередки землетрусів концентруються в трьох зонах.

I зона - Тихоокеанський пояс. Він охоплює узбережжя Кам­чатки, Аляски, західне узбережжя Північної і Південної Аме­рики, далі простягається до Австралії, проходить через Індо­китай, узбережжя Китаю і захоплює Японію. У Тихоокеансь­кому сейсмічному поясі відбувається близько 75 % усіх світо­вих землетрусів.

II зона - Середземноморсько-Азіатський пояс. Він йде ши­рокою смугою від Португалії та Іспанії через Італію, Балканський півострів, Туреччину, Кавказ, Іран, країни Південно-Західної Азії через Середньоазіатські республіки, виходить до При­байкалля і далі з'єднується на узбережжі Тихого океану з пер­шим поясом.

III зона - простягається серединно-океанічними хребтами, посеред Атлантичного і Тихого океанів. У цих місцях знаходять­ся гігантські сейсмічно активні підводні гірські пасма. З трьох сейсмічних зон найактивнішою є узбережжя Тихого океану і його острови, де відбувається 2/3 найбільших землетрусів світу.

У Середземноморсько-Азіатському поясі (інша назва — Аль­пійський пояс) загальна кількість землетрусів дещо менша по­рівняно з Тихоокеанським. Окремі описи сильних землетрусів, що сталися у зоні Середземномор'я в період від V ст. до н. є. до V ст. н. є., містяться у творах старогрецьких вчених, філо­софів, істориків і драматургів.

В останні десятиліття детально розроблені методи статистичного аналізу землетрусів. За їх допомогою складаються карти сейсмічної активності і карти коливань (середньої частоти землетрусів того або іншого енергетичного класу в даному районі), а також графіки їх повторюваності. Карта сейсмічного районування — офіційний документ, який зобов'язані враховувати проектуючі організації при проектуванні капітального будівництва в сейсмічних районах.

Значна територія України (27 тис. км²) є сейсмогенною, де чисельність населення перевищує 2 000 000 осіб. У Криму можливі землетруси до 9 балів, у Південно-Західному регіоні - до 7 балів, у Києві - 4-6 балів.

У момент виникнення стихійного лиха організувати і здійснити медичну допомогу, крім само- і взаємодопомоги, неможливо. Найскладніша обстановка виникає внаслідок зем­летрусу у великих містах, коли при руйнації будинків, спо­руд, комунікацій, систем газо- та водопостачання, каналі­зації діяльність міста порушується, виникають пожежі, з'яв­ляється багато потерпілих із травмами, опіками, синдромом тривалого стискання.