Тема 7. Свобода вираження поглядів у практиці Європейського суду з прав людини (1 година).

1. Хто виконує у демократичному суспільстві роль «сторожових псів» з точки зору Суду?

Роль «сторожового пса» у демократичному суспільстві виконує з точки зору Суду виконує преса.

Свобода преси в практиці Єс є святою.преса може від імені та за рахунок громадян висловлювати свої позиції та позиції посадовців.

Але преса не має переступати межі, встановлені в інтересах нацбезпеки яи для забезпечення авторитету правосуддя чи захисту репутації інших осіб., але на ній лежить обов»язок повідомляти ідеї та інфо з питань, що становлять сусп інтерес.

Своб преси передбач використ висловлювань навіть провокаційних.

2. Які основоположні принципи розуміння свободи вираження Суд встановив у своїй практиці тлумачення ст. 10 Конвенції?

Свобода худ вираження

Право на академічну свободу

Свобода політичних дискусій

Свобода друку

свобода дотримуватись поглядів

свобода розповсюдження інфо та ідей

3. Чи підлягають з точки зору Суду оціночні судження про факти перевірці на їх відповідність дійсності?

Нєа. практика Суду проводить різницю між фактами та оціночними судженнями. Існування фактів може бути доведене, тоді як істинність оціночних суджень не завжди піддається доведенню. Тому не слід покладати на журналіста обов’язок встановити достовірність своїх оціночних суджень, оскільки таку вимогу не можна реалізувати і вона посягає на свободу думки, яка є основним елементом свободи вираження поглядів. Довести їх неможливо, тому не відповідає.

4. Як Суд розуміє «необхідності» втручання у свободу вираження?

Термін «необхідний» у сенсі Конвенції передб наявність «нагальної суспільної потреби». Держави-уч Конв корист свободою розсуду при з’ясуванні, чи є така потреба наявною. Але ця оцінка супроводжується наглядом органів Конвенції, який охоплює як зак-во, так і його застосув. Суд має компетенцію ухвалюв остат ріш щодо того, чи узгоджується певне обмеж зі свободою вираження.

5. Чи є однаковими «межі допустимої критики» політиків, державних службовців та пересічних членів суспільства з точки зору практики застосування ст.10 Конвенції? Відповідь поясніть.

Межі допустимої критики щодо політиків як таких є ширшими, ніж щодо приватних осіб. На відміну від останніх, перші повинні проявляти більший ступінь терпимості до прискіпливої уваги до кожного його слова і дії, і приймати живу критику на свою адресу. Межі допустимої критики уряду, є ще ширшими, аніж політика. У демократичному суспільстві дії чи бездіяльність політика повинні бути піддані особливому контролю не тільки з боку законодавчої чи судової влади, але й суспільної думки.