Загальна декларація прав людини

Загальна декларація прав людини складається з преамбули і 30 статей. Принциповою засадою цього документа є рівність правового статусу людей. Усі люди, зазначається у ст. 1 Декларації, народжуються вільними і рів­ними у своїй гідності та правах. Загальна декларація прав людини визна­чила громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права, які належать кожній людині.

- Вірно. Давайте пригадаємо що відображають дані права і віднайдемо їх підтвердження в відповідних документах.

Громадянські (особисті) права — це право на життя, на свободу, на фі­зичну недоторканність, вибір місця проживання та ін.

Політичні права — це права на участь у керуванні державою. Серед них можна назвати: право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо, а також через вільно обраних представників; право мати однаковий доступ до державної служби у своїй країні та ін.

Економічні права — пов'язані з власністю, можливістю вільної діяльності у галузі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та послуг. Серед них можна назвати право бути власником майна, право володіти майном як одноосібно, так і спільно з іншими та ін.

Соціальні права — стосуються галузі найманої праці. Серед них право на працю, на вільний вибір професії, на гідні умови праці та на захист від безробіття, право на справедливу оплату праці та ін.

Культурні права — пов'язані з можливістю вільного доступу людини до духовних і матеріальних цінностей, що створені людством. Се­ред них — право брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, розвивати науковий прогрес і ко­ристуватися його благами та ін.

Закріплюючи права людини в різних сферах її життя, Декларація про­голошує, що природні права людини є невід'ємними і належать кожному від народження. Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гід­ності та правах. Вони наділені розумом і совістю.

Кожна людина повинна мати всі права і свободи, що проголошені Декларацією, без будь-якого винятку, незалежно від раси, кольору шкі­ри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового чи будь-якого іншого статусу.

Будь-яке обмеження прав і свобод можливе тільки на підставі закону, що прийнятий з метою забезпечення належного визнання прав і свобод інших людей, задоволення справедливих вимог моралі, громадського по­рядку і загального добробуту у демократичному суспільстві.

Окрім прав і свобод, Декларація закріплює положення про те, що кож­на людина має обов'язки перед суспільством, в якому тільки й можливий вільний розвиток її особистості, кожний має поводитися щодо інших людей у дусі братерства.

У подальшому були прийняті інші документи, присвячені правам людини: Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Факультативний Протокол до нього (цей документ установив можливість звертатися зі скар­гами про порушення прав до Комітету у справах людини при ООН). Усі ці документи разом складають Хартію прав людини, або Міжнародний Білль про права людини.