Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема: Стереотипи та упередження….….29






Сумський державний університет

Машинобудівний коледж

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ

З дисципліни

“Людина і світ”

Для студентів усіх спеціальностей

Р.


 

Опорні конспекти розроблені викладачем дисципліни „Людина і світ” Бондаренко Д. І.

 

Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін

Протокол № 01 від “30” серпня 2012 р.

 

 

ЗМІСТ

 

 

Тема: Предмет, завдання та основні проблеми курсу «Людина і світ»…………….4

Тема: Постіндустріальне суспільство: виникнення, розвиток, перспективи. Соціальна структура та цінності………………………………………………………………..7

Тема: Релігія та її вплив на людське існування в умовах постіндустріального суспільства…………………………………………………………………………………………10

Тема: Основні тенденції розвитку політики…………………………………………….…12

Тема: Громадянське суспільство……………………………………………………………17

Тема: Динаміка еволюції культури……………………………………………………….…19

Тема: Конфлікти………………………………………………………………………………….22

Тема: Засоби масової інформації…………………………………………………………..25

Тема: Соціалізація особистості……………………………………………………………….27

Тема: Стереотипи та упередження……………………………………………….………….29

 

Рівні засвоєння навчального матеріалу:

- п ерший рівень (1) – студент відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв’язувати завдання за зразком;

- другий рівень (2) – студент знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей зв’язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, порівняння, виправляти допущені помилки; відповідь повна, правильна, логічна, обгрунтована;

- третій рівень (3) – знання студента є глибокими, міцними, узагальненими, системними; студент уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і відстоює особисту позицію – студенти роблять доповіді та їх захищають.

 

Тема: Предмет, завдання та основні проблеми курсу «Людина і світ».

План:

1. Предмет, завдання курсу, зв'язок з іншими дисциплінами.

2. Проблема людського існування.

а) Концепції сутності людини та її походження.

б) Природні, соціальні та духовні виміри людського життя.

в) Сутність людини.

г) Сенс життя.

д) Особистість, індивідуальність.

 

1. Предмет – становище людини в умовах сучасного (постіндустріального) суспільства, основні фактори, що впливають на її існування та проблеми.

Завдання – особливості формування людини, вплив на людину суспільно – політичних, соціально – економічних, релігійних інститутів, підкреслення особливостей та унікальності «місця» та ролі людського існування у Всесвіті.

Зв'язок з іншими дисциплінами – історія, соціологія, етика, культурологія, релігієзнавство, філософія.

Основні поняття: «Людина», «Світ». Світ - філософська категорія, що позначає: все те, що ми бачимо, що реально існує; Всесвіт; все те, що є уявним, нереальним (уявлення про ідеальне, міфологічні образи); реальність, що існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні закони); людська спільнота.

 

2. а) Філософи шукають серед якостей людини визначальні: людина є політична істота (Аристотель); це мисляча істота (Р. Декарт); людина – це істота, яка виробляє знаряддя праці (Б.Франклін); це тварина, яка має здатність користуватися знаряддями праці (К.Гельвецій); людина розумна (К. Лінней); це єдина істота, яка знає, хто вона є (К.Ясперс); сутність людини становить сукупність усіх суспільних відносин (К. Маркс).

У міфологічному світогляді походження людини пояснюється породженням людей тваринами. У релігійному - акт божественного творіння. У сучасній космології існує антропологічний принцип, за яким Всесві розвивалися у напрямку створення мислячої істоти, через яку матерія усвідомлює сама себе і свідомо регулює свій подальший розвиток. Еволюційна гіпотеза (К.Лінней, Ж.-Б.Ламарк, Ч.Дарвін) - людина останнья, найдосконаліша ланка у ланцюзі розвитку живих істот. Гіпотеза про штучне походження людини – створення людини представниками позаземних цивілізацій. Сучасна наука дає нам підтвердження лише природного походження людського життя. У людини як живої істоти біохімічні, біофізичні процеси, обмін речовиною, енергією, інформацією спільні з вищими тваринами.

б) Вплив природного середовища (Всесвіт) на стан організму, психіки людини.. На момент народження ми лише «кандидати у людину», наділені певними фізичними і психічними якостями від природи - задатки (музичний слух, зорова пам’ять, міцний організм, вміння розрізнять кольори, почуття ритму та інші). Вони є основою здібностей людини. Але чи будуть реалізовані задатки і чи розвинуться вони у здібності – це залежить від умов, у яких зростає людина, і від її власних зусиль.

Питання про те, які чинники відіграють вирішальну роль у формуванні людини, має життєво - практичне значення - ставлення людей до навколишнього світу і до самих себе. Перебільшення ролі спадковості приводить до висновку про те, що всі наші хороші, і погані риси залежать від батьків (недооцінка середовища). Абсолютизація ролі середовища не враховує індивідуальні якості людини, котрі здебільшого є спадковими. Такий підхід не враховує здатності до самовдосконалення.

І спадковість, і середовище, і власні зусилля людини, спрямовані на самовдосконалення, впливають на її формування. Природне в людині має вираження у морфологічних, генетичних явищах, нервово-мозкових, електрохімічних та інших процесах людського організму, основою яких є асиміляція та дисиміляція. Але якщо абсолютизувати лише природне, біологічне, то ми «спустимося» на рівень існування її біофізичних, фізіологічних закономірностей і людина буде носієм лише біологічної форми матерії. Тому необхідним є аналіз соціального середовища (економічні, соціальні, культурні, політичні умови) як безпосереднього людського оточення.

Становлення людини у всій її багатоякісності відбувається насамперед шляхом засвоєння нею всіх цінностей, вироблених людством упродовж своєї історії: мова, різні способи діяльності, вміння користуватися знаряддями, культура. Тому лише живучи у суспільстві, спілкуючись і взаємодіючи з іншими людьми, навчаючись у них, дитина може стати справжньою людиною. Людина є продуктом певної епохи, наявного суспільства, а також результатом, втіленням попередньої історії людства та його культури. Саме як культурно-історична (надсоціальна) істота людина поєднує у собі якості універсальності й унікальності, стає здатною до самовизначення, до вільної і творчої діяльності.

Духовно розвинена людина – яка усвідомлює саму себе і може свідомо керувати своїми вчинками, підпорядковуючи їх нормам моралі та права, спрямовуючи їх на досягнення суспільно значущих цілей. Духовне в людині –безкорисливий пошук істини, моральний вибір, переживання прекрасного, до творчості, свобода волі, віра.

Людина є цілісністною єдністю біологічного, психічного та соціального.

 

в) Сутність людини може розкритися через осмислення відносин людини з природою (космосом), суспільством, Богом і самою собою.

Релігія - Бог як вищу цінність; сутність людини у пізнанні Бога і служінні йому.

З.Фрейд вважав, що сутність людини може бути зведена до її підсвідомих інстинктів – еросу і танатосу (кохання і смерті), які визначають всю життєдіяльність людей.

Соціоцентричний підхід ґрунтується на ідеї абсолютного пріоритету культури, суспільних форм життя над природними передумовами людського буття.

Натуралісти – людина е частиною природного світу, а її відмінність від тварин незначна.

Ідеалісти – відрізняється від решти живих істот свідомістю та розумом.

 

г) Зв’язок розуміння сутності людини з сенсом життя. Сенс життя пов’язаний з розумінням мети життя як уявного чи очікуваного результату діяльності та з життєвим вибором. Останній нерозривно пов’язаний з життєвою позицією та способом життя, яка виражається у практичних діях - в оцінках, прагненнях. Найповніше життєва позиція людини реалізується у її способі життя, в тому, заради чого (для чого) людина живе і як вона живе: як діє, які має стосунки з іншими людьми, з суспільством в цілому.

 

д) Людина - біосоціальна істота, яку характеризують:. абстрактне мислення; використання за призначенням та вдосконалення культурних засобів; небіологічний тип поведінки, творча діяльність; суспільність людини; людина використовує складну знакову систему для спілкування.

Індивід - одиничне на відміну від сукупності, маси. Індивідуальність - сукупність властивостей та здібностей, які відрізняють даного індивіда від інших. Індивідуальність – це людина, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона, і прагне це реалізувати

Особистість – це своєрідність людини як учасника суспільного життя, виконавця соціальних ролей.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.