Основні положення та означення.

1. Експериментально досліджуючи дію магнітних полів на катодне й анодне випромінювання, ще в XIX ст. було виявлено два фунда­ментальних явища: магнітне поле діє на рухомі електричні заряди і рухомі електричні заряди створюють магнітне поле. Зауважимо, що на нерухомі заряди діє тільки електричне поле, а магнітне поле — ні. Отже, пробні нерухомі заряди дають можливість встановити на­явність електричного поля, а рухомі заряди — магнітного.
2. Рухомі електричні заряди створюють навколо себе магнітне поле. Якщо заряд рухається в зовнішньому магніт­ному полі, то відбувається силова взаємодія маг­нітних полів, яку визначають за законом Ампера. Процес взаємодії магнітних полів дослідив Лоренц, який вивів формулу для визначення сили, що діє з боку магнітного поля на рухому заря­джену частинку.
3. Силу, яка діє з боку магнітного поля індукцією В на заряд q, що рухається з швидкістю , назива­ють силою Лоренца. ( - кут між векторами В і ) Напрямок дії сили Лоренца визначають за правилом лівої руки: ліву руку розміщують так, щоб лінії магнітної індукції входили у долоню, чотири пальці показували напрямок руху позитивного заряду тоді відігнутий на 90⁰ великий палець покаже напрямок дії сили Лоренца. (якщо рухається негативно заряджена частинка то чотири пальці ставлять у напрямі протилежному до її руху)
4. Сила Лоренца напрямлена перпендикулярно до векторів і В.
5. Аналізуючи вираз сили Лоренца, можна зробити висновки:

а) якщо швидкість заряду , то , тобто магнітне поле не діє на нерухому заряджену частинку;