Лекції 10,11

Контактори

Контактор – це двопозиційний апарат, призначений для частих комутацій струмів, які не перевищують струмів перевантаження відповідних електричних силових кіл. Замикання і розмикання контактів контактора може здійснюватися рухомим (електромагнітним, пневматичним або гідравлічним) приводом. Найбільше розповсюдження отримали електромагнітні контактори:

а) контактори постійного струму комутують коло постійного струму і мають, як правило, електромагніти також постійного струму;

б) контактори змінного струму комутують кола змінного струму.

Електромагніти цих контакторів можуть бути виконані для роботи на змінному струмі або для роботи на постійному струмі. У зв’язку з підвищенням продуктивності праці в цей час схеми електричного приводу потребують до 1200 і більше включень на годину. Цей режим роботи є найбільш важким. При кожному включенні й відключенні відбуваться знос контактів. Тому вживають заходів для скорочення тривалості горіння дуги при відключенні і усунення вібрації при включенні. Більша частина операцій потребує високої механічної стійкості електромагнітного механізму контактора.

Спроможність апарата забезпечити роботу при великій кількості операцій характеризується зносостійкістю. Розрізняють механічну й комутаційну зносостійкість.

Механічна зносостійкість визначається числом включень-відключень контактора без ремонту і заміни його вузлів та деталей. Струм у колі при цьому рівний нулю. До сучасних контакторів висуваються дуже великі вимоги щодо механічної зносостійкості – (10-20) 10⁶ операцій.

Комутаційна зносостійкість визначається числом включень і відключень кола зі струмом, після якого потрібна заміна зношених контактів. Сучасні контактори повинні мати комутаційну зносостійкість 2-3 млн. операцій. Ці вимоги дуже високі (деякі контактори мають комутаційну зносостійкість 1 10⁶ операцій і менше).

Поряд з високою механічною і комутаційною зносостійкістю контактори повинні мати малі масу й розміри. Зона викиду розжарених газів дуги повинна бути якомога малою, що дозволяє скоротити розміри всієї установки в цілому. Деталі, що найбільш швидко піддаються зносу, повинні бути легкодоступними для заміни.

Контактор має такі основні вузли: контактну систему, дугогасильну систему, електромагнітний механізм, систему блок-контактів. При подачі напруги на обмотку електромагніта якір притягується. Рухомий контакт, зв’язаний з якорем, виконує замикання або розмикання головного кола. Дугогасильна система забезпечує швидке гасіння дуги, завдяки чому досягається малий знос контактів. Крім головних контактів, контактор має декілька низькострумних контактів (блок-контакти) для узгодження роботи контактора з іншими апаратами або для вмикання в коло управління самого контактора. Основні дані контакторів і пускачів: номінальний струм головних контактів, номінальна напруга, механічна зносостійкість, електрична зносостійкість, допустиме число включень за годину, власний час включення, власний час відключення. залежно від умов роботи ГОСТ 11206-70 регламентує категорії А₁, А₂, А₃, А₄ для контакторів змінного струму і Д₁, Д₂, Д₃ для контакторів постійного струму. Контактори категорій А₁ і Д₁ відповідають режиму роботи в малоіндуктивних колах. Категорії А2, А3, Д1 відносяться до пуску і зупинки двигунів змінного (І_пуску до 6І_к) і постійного (Іпуску до 2, 5Ін) струму. Найважкіші режими передбачені для категорій А₄ і Д₃. в цьому випадку контактор може виключати загальмований двигун.