Класифікація витрат майбутніх періодів: обліковий аспект

Витрати є важливою складовою будь-якої господарської діяльності. Їх розмір впливає на такі показники як прибуток, рентабельність виробництва, що дозволяє встановити необхідність пошуку резервів підвищення результативності діяльності. Важливе значення для правильного формування основних показників діяльності підприємства, таких, як наприклад, собівартість продукції (робіт, послуг), фінансового результату, має достовірне визначення та розподіл витрат звітного періоду, зокрема правильного та своєчасного розподілу та списання витрат майбутніх періодів.

Витрати відносяться до активу тому, що “метою створення активу, що має назву витрати майбутніх періодів, є відповідальне віднесення витрат на період, в якому будуть отримані економічні вигоди. В міру того, як витрати майбутніх періодів приноситимуть вигоду, вони списуватимуться та відображатимуться як витрати”. Виходячи з принципу відповідності доходів і витрат, “витрати, понесені з метою отримання доходу у майбутніх періодах, не списуються з рахунків, а продовжують фігурувати в бухгалтерських книгах компанії як актив до періоду, в якому визнається відповідний дохід” [1, c. 17 ]. Таким чином, досвідчений бухгалтер, ознайомлений з особливостями відображення витрат майбутніх періодів, на практиці може впливати на фінансовий результат, не порушуючи при цьому норми чинного законодавства.

Саприкін В.М. зазначає, що витрати майбутніх періодів можна визначити, як витрати, які відносяться як до статей активу, так і до статей пасиву. Якщо дані витрати відображаються в активі, то вони можуть розглядатися, як понесені (попередньо сплачені) або як попередньо нараховані витрати за рахунок списання активів. Витрати майбутніх періодів у пасиві можуть розглядатися як нараховані забезпечення майбутніх витрат і платежів [14, с. 11].

Не погоджуючись з позицією В.М. Саприкіна, вважаємо, що витрати майбутніх періодів можуть виступати на підприємстві лише у формі активу, так як забезпечення майбутніх витрат і платежів за своєю природою є зобов’язанням
(а не активом) з невизначеною сумою та строком погашення (рис. 1).

Рис. 1. Визнання витрат майбутніх періодів та забезпечень майбутніх витрат і платежів витратами звітного періоду

Отже, з рис. 1 можна побачити, що списання витрат майбутніх періодів здійснюється в періодах наступних за періодом їх нарахування, а витрати понесені на формування забезпечення майбутніх витрат і платежів одразу визнаються витратами поточного періоду, це свідчить про те, що вони не переносяться в майбутні періоди для розподілу та списання. Тому беручи до уваги вищезазначене, не погоджуємось, що забезпечення майбутніх витрат і платежів це є пасивне відображення витрат майбутніх періодів.

За допомогою класифікації витрат майбутніх періодів можна не лише надавати додаткову інформацію про такі витрати, їх склад керівництву підприємства для прийняття відповідних управлінських рішень, але й слідкувати, яким чином вони впливають на фінансовий результат діяльності. Тому для цього, вважаємо доцільним класифікувати витрати майбутніх періодів за видами діяльності (рис. 2), що сприятиме визначенню напрямів їх здійснення (використання) та впливу на конкретні показники діяльності.

Рис. 2. Класифікація витрат майбутніх періодів за видами діяльності підприємства

Також пропонуємо класифікувати витрати майбутніх періодів за ознакою часу (рис. 3). Аналізуючи витрати майбутніх періодів за часом списання, їх можна розділити на короткострокові (частина витрат майбутніх періодів призначена для розподілу у звітному періоді) та довгострокові (розподіл витрат планується більше одного року). З рис. 3 можна побачити, що довгострокових витрат майбутніх періодів більше, причиною цьому є сама сутність (природа) даного поняття. Адже витрати майбутніх періодів створюються для списання їх протягом тривалого періоду, протягом якого очікується отримання від їх понесення економічних вигод.

Рис. 3. Класифікація витрат майбутніх періодів за строками списання

Крім того, беручи до уваги досвід Болгарії, пропонуємо класифікувати витрати майбутніх періодів за фінансових характером (походженням): фінансові та нефінансові для можливості визначення потоків фінансових ресурсів та руху інших ресурсів підприємства, списаних на витрати майбутніх періодів.

Крім того, відсутність нормативного регулювання порядку обліку витрат майбутніх періодів, призводить до того, що бухгалтер на практиці не лише самостійно вирішує, що саме відносити до складу витрат майбутніх періодів, але й сам визначає методи їх списання. Тому, беручи до уваги важливість даного питання, пропонуємо закріпити на законодавчому рівні склад витрат майбутніх періодів та можливі методи їх списання.

Таким чином, в результаті дослідження поставлено під сумнів позицію російського вченого В.М. Саприкіна, який стверджує, що витрати майбутніх періодів мають як активне, так і пасивне відображення в балансі. Доведено, що витрати майбутніх періодів і забезпечення майбутніх втрат і платежів відрізняються за своєю природою, а тому витрати майбутніх періодів можуть виступати лише активом.

Проаналізувавши склад витрат майбутніх періодів, виявлено, що він є неоднозначним і постійно доповнюється новими видами витрат. У зв’язку з цим запропоновано декілька класифікаційних ознак витрат майбутніх періодів на підприємстві: за видами діяльності, за строком списання, за фінансовим характером.

Слід зазначити, що запропоновані ознаки класифікації витрат майбутніх періодів можуть виступати аналітичними розрізами до бухгалтерського рахунку, призначеного для їх облікового відображення. Це дає можливість систематизувати, узагальнити та представити інформацію про витрати майбутніх періодів, яка може бути корисною як для керівництва, так і для бухгалтера як матеріально відповідальної особи.

Література:

1. Вареня В. Витрати та доходи майбутніх періодів в обліку та звітності / В. Вареня // Главбух. – 2008. – № 5 (556). – С. 15-21

2. Саприкін В.М. Витрати майбутніх періодів: дис. доктора економічних наук: 01.06.2008 / Саприкін Віктор Миколайович. – М., 2008. – 166 с.

Kожне підприємство в процесі своєї діяльності здійснює вит-рати, які не можна відразу віднести до витрат конкретного звітного періоду (місяця або року).

Виходячи з цього, в обліку існує необхідність розмежовувати такі витрати між окремими місяцями або роками з метою їх правильного включення до витрат того чи іншого звітного періоду.

Для узагальнення інформації щодо здійснення витрат у звітно-му періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, призначено рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів”.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 “Витрати май-бутніх періодів”, відносяться: сплачені авансом орендні платежі; оп-лата страхового поліса (страхування майна та ризиків); передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання для інфор-маційного забезпечення господарської діяльності підприємства; вит-рати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; витрати, пов’язані з освоєнням нових вироб-ництв та агрегатів.

За дебетом рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів” відобра-жується накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом — їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду або собівартості виробленої продукції.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх ви-дами.

Що стосується сплачених авансом орендних платежів, суми оп-лаченого страхового поліса (страхування основних засобів підприємства і т.ін.), передплати за газети, журнали, періодичні та довідкові видання, то здійснення такого роду платежів відбувається, як правило, на початку звітного періоду (року). Списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду (того чи іншого місяця) зазначених авансових платежів здійснюється в розрахунку 1/12 від су-ми здійсненої передоплати на початок року.

Окрему увагу треба приділити витратам майбутніх періодів, які пов’язані з підготовчими до виробництва роботами, а також, з ос-воєнням виробництва нових видів продукції.

Під освоєнням виробництва розуміють комплекс заходів, спря-мованих на випуск нових видів товарів, які планується реалізувати на споживчому ринку, а також забезпечення виробника необхідною технічною документацією, яка засвідчує відповідність якісних харак-теристик виробу державним стандартам і надає право підприємству виробляти та реалізувати продукцію.

Облік витрат на підготовку і освоєння виробництва продукції здійснюється в розрізі відповідних статей калькуляції, на яких здійснюється облік витрат, зокрема на:

- витрати на проведення досліджень, пов’язаних з пошуком нових, до цього невідомих, матеріалів;

- проектування, конструювання, розроблення дизайну нового виробу;

- розроблення технологічного процесу виготовлення майбут-нього виробу;

- виготовлення дослідного зразка;

- розроблення і оформлення нормативної бази (отримання державного стандарту і т. ін.).

Кожна з наведених статей є комплексною, тобто, до її складу можуть входити трудові витрати (заробітна плата), відрахування на соціальні заходи, матеріальні витрати (вартість сировини, напівфаб-рикатів, комплектуючих), а також вартість робіт і послуг, виконаних іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Аналітичний облік витрат на підготовку і освоєння вироб-ництва здійснюється в розрізі конкретних видів продукції.

За фактом закінчення комплексу робіт, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, на підприємстві вирішується пи-тання щодо списання зазначених витрат на собівартість нового виду продукції. Списання таких витрат може здійснюватися двома способа-ми: 1) рівномірним; 2) за кошторисними ставками.

Спосіб рівномірного розподілу витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, передбачає віднесення вказаних

витрат на витрати виробництва рівними частинами протягом терміну їх списання, визначеного на підприємстві.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

О.В. Лишиленко

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ

УПРАВЛІНСЬКИЙ

Навчальний посібник

ОБЛІК

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

КИЇВ ЦЕНТР НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

УДК 657(075) ББК 65.052 Л67

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (Лист ¹ 14/18.2-1969 від 25.08.2004 р.)

Рецензенти:

Доктор економічних наук, професор, академік УААН,

Заслужений діяч науки і техніки України

Саблук Петро Трохимович

Доктор економічних наук, професор Сук Леонід Кіндратович

Лишиленко О.В.

Л67 Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посіб-ник. — Київ: Вид-во " Центр навчальної літератури", 2006. — 254 с.

ISBN 966-364-198-3