Граматика

План

1. Граматика як розділ науки про мову.

2. Предмет морфології. Основні поняття морфології.

3. Частини мови і принципи їх виділення.

4. Синтаксис.

5. Типи синтаксичного зв’язку.

6. Одиниці синтаксису. Синтаксичні категорії.

Мова складається із слів, але самі по собі слова ще не становлять мови. Для того, щоб слова виражали думку, служили засобом спілкування, їх треба певним чином організувати, надати потрібної форми й пов’язати з існуючими в мові законами в словосполучення і речення.

Наприклад: слова студенти, лекція, слухати ніякої думки не виражають. А організовані в речення: Студенти слухають лекцію передають думку, зрозумілу кожному, хто володіє українською мовою.

Система існуючих у мові і об’єктивно діючих законів творення слів, зміни їх форми та сполучення у речення становить граматичну будову мови.

Наука, яка вивчає граматичну будову мови, тобто будову і форми слова та речення, називається граматикою (грец. Grammatiké techné – «писемне мистецтво», gramma – буква).

Граматична будова мови, як продукт багатовікового розвитку, відзначається великою стійкістю. Вона визначає специфіку мови, її національну самобутність.

Граматика складається із двох розділів – морфології і синтаксису.

Морфологія (morphe – форма, logos – слово, вчення) – розділ граматики, що вивчає системи форм слова, граматичні категорії форм, а також граматичні класи слів (частини мови). Тобто морфологія вивчає граматичні властивості слів.

Основною одиницею морфології, як і лексикології, є слово.

В лексикології вивчається його лексичне значення, походження, місце в словниковому складі (морфології – граматичні зміни та граматичні характеристики слова). Під лексичним значенням розуміємо реальний зміст слова, тобто співвідношення між звуковим комплексом, з якого воно складається, і поняттям або уявленням, яке ним називається. В лексичному значенні розкриваються певні явища дійсності.

Але слово не тільки щось називає – одночасно воно виражає якесь відношення того, про що сповіщається, до дійсності, до особи, до часу, кількості та ін.

Наприклад: Машина мого батька стояла за рогом. Іменник батько вжитий у родовому відмінку, виражає його відношення до слова машина, означаючи приналежність предмета певній особі. У словосполученнях книга сестри, хата матері, олівець Наталки родовий відмінок також має значення приналежності. Отже слова з різним лексичним значенням у реченні можуть виражати однакові відношення до інших слів.

Хлопчик взяв зі стола яблуко – слово взяв не тільки називає певну дію, що є його лексичним значенням, а й вказує на те, що ця дія була, що вона закінчилась у минулому, що її творила одна особа і т.д. Такі ж відношення дії до дійсності, часу особи виражають і дієслова з іншим лексичним значенням купив, приніс, зробив. Все це і є граматичні значення слова

Граматичне значення слова – таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводять його основний (лексичний) зміст.

Таким чином, граматичне значення не є окремою рисою якогось одного слова, воно спільне для багатьох слів. Слова будинок, стіл, дуб для граматики є однаковими – це іменники чоловічого роду, називного відмінка однини.

Окреме слово може мати тільки одне лексичне значення, а граматичних кілька.

Важливість граматичного значення цікаво проілюстрував Лев Володимирович Щерба у відомому реченні з неіснуючими словами: