Психофізіологічна суть і критерії монотонності праці

Важливим мотивом високопродуктивної праці є змістовна робота, яка стимулює творчу активність та ініціативу працівника, розвиває його фізіологічний та інтелектуальний потенціал. Однак, як уже за­значалося, науково-технічний прогрес часто супроводжується над­мірним розчленуванням технологічного процесу на прості операції або її елементи. Поопераційний поділ праці набув особливого поши­рення в потоково-конвеєрному, масовому, крупносерійному вироб­ництві, де на робочому місці постійно або тривалий час виконується одна або обмежена кількість операцій.

Раціональний поділ праці забезпечує високий рівень спеціаліза­ції і сприяє підвищенню продуктивності праці, оскільки:

• у працівників формуються і закріплюються трудові навички внаслідок вправ, виключаються зайві рухи, зменшуються за­трати енергії;

• встановлюється чіткий ритм, який активізує нервову діяль­ність, а через неї діяльність усіх органів і систем працівника;

• забезпечується раціональна організація робочих місць відпо­відно до послідовності виконання трудових операцій;

• забезпечується автоматична подача деталей і заготовок на кожне робоче місце, що зменшує час на допоміжні роботи;

• створюється можливість підбирати персонал з урахуванням ін­дивідуальних здібностей;

• скорочується період виробничого навчання в зв'язку з просто­тою виконуваних операцій.

Поряд з позитивними сторонами потоково-конвеєрний спосіб ор­ганізації виробництва має і недоліки. Основні з них такі:

• жорстка регламентація діяльності внаслідок стабільних темпу і ритму, які не можуть бути оптимальними для всієї групи пра­цівників;

• перенапруження окремих груп м'язів;

• відсутність зміни діяльності, що не забезпечує відпочинку пра­цюючим групам м'язів у процесі праці;

• виникнення у працівників такого стану, як монотонність, що ви­являється в незацікавленості і байдужості до роботи та призво­дить до зниження продуктивності праці.

Слід зазначити, що монотонія виникає не тільки на конвеєрних роботах. Вона характерна і для одноманітної ручної праці, яка по­ширена в багатьох галузях народного господарства. Навіть на меха­нізованих і частково автоматизованих потокових лініях ручною працею зайнято ЗО—35% робітників.

Важливою передумовою появи монотонних робіт є розвиток на­півавтоматичного виробництва і автоматизованих систем керування. Основними функціями працівника є нескладні, одноманітні рухи, _які повторюються тисячі разів за зміну, або функції спостереження, керування і контролю за роботою системи.

Наслідки монотонності такі:

• швидкий розвиток втоми в зв'язку з локалізацією м'язових і нервових навантажень;

• гіподинамія;

• розвиток неврозів;

• незадоволення роботою і зниження творчої активності пра­цівника;

• підвищена плинність кадрів.

Монотонність у перекладі з грецької означає одноманітність. В психологічній літературі поняттям «монотонність» характеризують особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на од­номанітну і бідну на враження діяльність. У соціально-економічній літературі монотонність пов'язується з надмірним розчленуванням трудового процесу на прості елементи (операції).

Психофізіологічна суть монотонності пояснюється закономірно­стями взаємодії процесів збудження і гальмування.

Основні ознаки монотонних робіт такі:

• малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і про­стота трудових дій;

• незначна тривалість виконання однотипних трудових опера­цій і дій;

• висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу. Згідно з ученням І. П. Павлова про вищу нервову діяльність для кожного умовного рефлексу в корі головного мозку є своя точка прикладання, тобто нервова клітина, яка відповідає за цей рефлек­торний акт. Це означає, що кожною трудовою дією або трудовим рухом управляє спеціальна нервова клітина або група нервових клі­тин. При виконанні простих одноманітних операцій і дій в стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образ­ним висловлюванням І. П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього відбувається швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється процесом охоронного гальмування.

Відновлювальна функціональна система блокує робочий акт, Щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При Цьому гальмування в працюючих коркових центрах розвивається на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необ­хідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне галь­мування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі. На думку М. І. Виноградова, у фізіологічній основі монотонності лежить гальмівна дія одноманітних повторних подразників, яка проявляється тим швидше і глибше, чим більш об­межена подразнювальна область кори, тобто чим простіший склад подразникової стереотипної системи.

Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і появу від­чуття стомлення. Саме це і зумовило наявність двох точок зору на проблему монотонності. Одні вчені розглядають монотонність як різновид втоми. Інші, навпаки, вважають монотонність самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіологічного механізму втоми.

Спільним для монотонності і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Відмінність між ними полягає у тому, що:

— втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомливої роботи;

— втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а моно­тонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто періодич­ними підвищеннями і спадами;

— втома посилює психічне напруження, а монотонність послаб­лює його.

Залежно від переважаючого навантаження розрізняють два види монотонності: рухову і сенсорну.

Рухова монотонність характеризується одноманітними трудови­ми рухами і діями, коли навантаження припадає на обмежені групи м'язів. Це, як правило, штампувальні, шліфувальні, прості верстатні роботи, праця на конвеєрі, напівавтоматизованих лініях, ручні до­поміжні роботи тощо.

Сенсорна монотонність має місце у випадках, коли діяльність працівника пов'язана з тривалим пасивним спостереженням, з сприй­манням одноманітної інформації, або характеризується браком інфор­мації, що надходить, а значить обмеженим впливом на нервову си­стему виробничих сигналів.

Відмічається також монотонний вплив на людину навколишньо­го виробничого середовища.

Суб'єктивне переживання монотонії проходить у формі фазного розгортання таких психічних станів, як перенасичення, зниження психічної активності, нудьга, апатія і байдуже ставлення до роботи, стомлення, сонливість.

Таким чином, монотонія — неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супро­воджується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологіч­ної і трудової активності.