Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мислення в процесі праці






 

Прогрес людства пов'язаний з безперервним процесом пізнання навколишнього світу, відкриттям нових закономірностей і взаємо­зв'язків між предметами і явищами, розв'язанням нових складних і гострих проблем в ході реалізації поставлених цілей, обумовлених тими чи іншими потребами. Для цього недостатнім є відображення світу на рівні чуттєвого пізнання у формі образів, а необхідним є пізнання його на логічному рівні, яке забезпечується процесом мис­лення.

Мисленняце процес опосередкованого, узагальненого відо­браження людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв'язках і відношеннях. Воно соціальне обумовлене, нерозривно пов'язане з мовою, виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здійснюється за допомогою системи відповідних операцій.

У процесі мислення, використовуючи дані відчуттів, сприймань, уявлень, людина виходить за межі чуттєвого пізнання і пізнає такі явища зовнішнього світу, їх властивості і відношення, які безпосе­редньо не сприймаються. Інакше кажучи, мислення виявляється як абстрактне, опосередковане. Відокремлення тих чи інших властиво­стей від об'єкта здійснюється за допомогою фіксації їх в поняттях, словах. Слово, таким чином, є матеріальною оболонкою для думки, яка стає безпосередньою дійсністю для людей. Результатами, про­дуктами процесу мислення є думки у вигляді понять, суджень, умо­виводів.

Поняття — це думка, в якій відображаються загальні, суттєві і специфічні ознаки предметів та явищ дійсності. Зміст понять роз­кривається в судженнях. Судження — це відображення зв'язків між предметами і явищами дійсності або між їх властивостями та озна­ками. Умовивід — це такий зв'язок між думками (поняттями, су­дженнями), внаслідок якого з одного або кількох суджень випливає інше судження, яке базується на суті вихідних суджень.

У процесі мислення людина спирається на знання і досвід, на­копичений минулими поколіннями, оперує словарним запасом мо­ви, створеним ними. Разом з тим мислення кожної людини форму­ється і розвивається в процесі її власної активної пізнавальної діяльності і спрямовується на розв'язання тих завдань, які є най­більш актуальними.

У процесі праці мислення має цілеспрямований характер і зумов­люється її метою, необхідністю розв'язання нових проблем, змінами обставин та умов діяльності, коли застарілих способів і засобів уже недостатньо. У цьому випадку має місце проблемна ситуація, яка характеризується наявністю різних суперечностей і вимагає форму­вання на її основі усвідомленого завдання, що вирішується завдяки мисленню.

Під завданням розуміють гостру необхідність встановити зв'язок між явищем та його причиною або вибрати програму дій, яка забез­печила б досягнення поставленої мети.

Мотиви мислення в процесі праці проявляється як специфічно пізнавальні і неспецифічні. В першому випадку спонукальними ру­шійними силами мислення як діяльності виступають інтереси і мо­тиви, в яких виявляються пізнавальні потреби працівника. У другому випадку мислення здійснюється під впливом зовнішніх факторів, а не чисто пізнавальних інтересів. Цілком очевидно, що поєднання цих мотивів забезпечує високу ефективність мислення, що особливо необхідною є у творчій праці.

Рух думки людини від заданого до знайденого, від фактів до ви­сновків, від оцінки ситуації до прийняття рішення здійснюється за Допомогою таких операційних компонентів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, конкретизація, класи­фікація, систематизація.

Аналіз — це виділення в об'єкті тих чи інших його сторін, еле­ментів, властивостей, зв'язків, відносин. Це розчленування цілого на частини.

Синтез — об'єднання окремих елементів на основі виявлених в процесі аналізу суттєвих зв'язків.

Порівняння дозволяє виявити схожість або відмінність між пред­метами, явищами та їх властивостями.

Абстрагування забезпечує виокремлення одних ознак і відволі­кання від інших, менш суттєвих.

Узагальнення передбачає об'єднання предметів і явищ за суттє­вими ознаками і властивостями.

Конкретизація означає виділення якоїсь сторони предмета або явища.

Класифікація пов'язана з віднесенням окремого предмета, явища до групи на основі найбільш суттєвих ознак.

Систематизація забезпечує поділ і наступне об'єднання груп об'єктів у певному порядку як за суттєвими, так і несуттєвими ознаками.

Всі ці операції проявляються не ізольовано одна від одної і реа­лізуються в процесі розв'язання реальних проблем.

Порівняння, аналіз, узагальнення працівник здійснює тоді, коли перед ним постає проблемна ситуація.

Формулювання питання в проблемній ситуації, вирішення якого є необхідним, — перший, найбільш складний етап у процесі вирі­шення проблеми. Другий етап полягає у висуванні та аналізі різних гіпотез, що дозволяє всебічно розглянути один і той самий об'єкт, знайти правильніший шлях розв'язання завдання. Перевірка гіпотез є третім етапом розв'язання завдання. При цьому можуть уточню­ватися умови, інформація тощо. Четвертий етап полягає у перевір­ці вирішення завдання, оцінці отриманих результатів і затрачених зусиль.

Вирішення завдання може здійснюватися на основі пасивного використання алгоритму, тобто шляхом виконання відомих інструк­цій або методом аналогії. Більш творчий підхід до вирішення пов'язаний з урахуванням змісту завдання та особливостей конкрет­ної ситуації. Справжнє творче розв'язання завдання передбачає пе­реборення інерції мислення, розробку нової стратегії, яка базується на результатах тривалої розумової діяльності.

Отже, мислення в процесі праці проявляється як репродуктивне та творче. Репродуктивним називається таке мислення, яке за умов постійних подразників зводиться до відтворення раніше сформова­них думок. Якщо ж склад, послідовність і зв'язки між подразниками порушуються, то мозок виявляє невизначеність ситуації, що стиму­лює і мобілізує творче мислення. Творче мислення — це мислення, яке пов'язане зі створенням нових, оригінальних продуктів або умов праці та життєдіяльності.

Залежно від змісту праці і вирішуваних завдань розрізняють три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне.

Наочно-дійове, або сенсомоторне, мислення — найпростіша форма мислення, при якому операції аналізу і синтезу поєднуються з практичними діями. Так, розчленовуючи виробничу операцію на прийоми і дії, робітник здійснює практичний аналіз, а з'єднуючи окремі вузли і деталі, він реалізує практичний синтез, який до цього існував у вигляді думки.

Наочно-образне мислення характеризується тим, що зміст розу­мового завдання базується на образному матеріалі. Працівник аналі­зує, порівнює, узагальнює різні образи предметів і явищ, співвідно­сить їх з раніше нагромадженою інформацією. Наприклад, оператор формує уявлення про реальну ситуацію на основі прийнятої і деко­дованої інформації.

Словесно-логічним, або понятійним, мисленням називається процес відображення у свідомості людини суттєвих зв'язків і відно­шень між предметами і явищами матеріального світу. Понятійне мислення — необхідна умова і зміст всякої творчої розумової праці.

В практичній діяльності людини всі види мислення нерозривно пов'язані, постійно переходять одне в одне при вирішенні різнома­нітних завдань.

Особливе значення в процесі праці має так зване оперативне ми­слення, під яким розуміють такий процес розв'язання практичних за­вдань, у тому числі і завдань управління, в результаті якого формує­ться суб'єктивна модель операцій і дій, яка забезпечує розв'язання поставленого завдання.

У процесі праці людина мислить професійними поняттями, тобто у неї формується професійний склад мислення. Проте за умов пере­ходу до ринкової економіки формою відображення економічної дій­сності стає економічне мислення — узагальнене пізнання людьми економічних процесів і явищ, їх істотних зв'язків в економічних по­няттях і категоріях.

Індивідуальні особливості мислення у різних людей обумовлені різним співвідношенням і рівнем розвитку його видів, а також якос­тями пізнавальної діяльності.

Серед якостей розуму виділяють: глибину, широту, гнучкість, кри­тичність, самостійність, конкретність, послідовність, швидкість думки.

Глибина розуму характеризується вмінням проникати в суть проблеми і всебічно її розглядати, виявляти причини, передбачати наслідки явищ і подій.

Широта розуму проявляється у вмінні охопити широке коло пи­тань, творчо мислити в різних галузях знань.

Гнучкість розуму пов'язана з вмінням змінювати способи вирі­шення проблем в залежності від конкретних умов.

Критичність розуму — це вміння не підпадати під вплив чужих думок, а правильно оцінити їх сильні і слабкі сторони, а також свої висновки і дії.

Самостійність розуму проявляється у вмінні самому побачити проблему і вирішити її.

Конкретність розуму означає вміння не тільки охопити всю про­блему, а й виокремити в ній найбільш суттєве й важливе.

Послідовність думки — це вміння швидко приймати правильні, обґрунтовані рішення.

Сукупність усіх розумових здібностей, які забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні завдання, називається інтелек­том. Інтелект як здатність раціонально мислити, розумно діяти, зо­крема у сфері трудової діяльності, дозволяє людині свідомо адапту­ватися до навколишнього середовища.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.