Філософські школи екзистенціалізму ХХ ст.. про людську особистість, зміст і сенс існування.

Екзистенціалізм має свою історію. У ХХ ст. Постає проблема філософського осмислення людини. Ця проблема виникла на тлі світових воєн боротьбі за права людини, недовіри людей до влади, а також один к одному. Це жах і очікування кінця світу. На цьому фоні виникають основні теорії антропологічному напрямку філософії ХХ ст. Це: екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм, фрейдизм. Філософія екзистенціалізму формується на ідеях філософії життя та ідеях Гусерля.

Засновником філософії екзистенціалізму вважають німецького філософа М.Хайдегера (1889 – 1976)У центрі його роздумів, безумовно, знаходилась людина. К.Ясперс розмірковував про те, що людина свою сутність здобуває під впливом способу свого існування, а воно залежить від структур людського буття. Всі людські відношення передбачають буття бо воно фіксується перш за все як те, що є. Але буття не стоїть перед людиною у вигляді якогось об’єкту, воно присутнє у будь –якому відношенні до будь якого об’єкта як модус цього відношення, або як нескінченний горизонт людської предметності.. Буття представ перед нами як рух в часі.

На відміну М. Хайдегера К.Ясперс розуміє людину як історично і природно незавершену. Тобто ми маємо ситуацію відсутності сутності людини як природнього явища, а його сутність формується засобами соціальності. Тут дуже багато глибинних думок, які потребують реального вивчення.

Філософський екзистенціалізм А.Камю, Жан Поль Сартр зосередив своє бачення на людині. ЇЇ внутрішньому самовідчутті та переживанні. Тут включені такі категорії, як страх, „ смерть „, нерозумність”.

Сартр виходив із ідеї феномена, із факту початкової науковості та порозуміння світу. Але цей початковий феномен формується нашою свідомістю. Вихідною властивістю людини по Сартру – є свобода. Смерть Сартр оцінює негативно, як припинення свободи.

Оцінюючи філософські роздуми Сартра про свободу. як свободу вибору, скажу, - це абстрактно – гуманістичний підхід. Дійсність набагато складніше. Якщо А.Камю для придбання свободи пропонує бунт, то Сартр вибір фактично приєднується до тези – „ свобода – це пізнана необхідність”. Сартр був громадським діячем, відвідав у 1969 році СРСР, був у Києві та Львові.

А.Камю (1913 – 1960) створив свій варіант філософського осмислення буття. Що до філософії – це філософія буття людини, як „ буття в абсурді „

Головне питання філософії по Камю – це проблема самогубства. Чи стоїть життя того, щоб його прожити? Ось головна думка А.Камю. Не дивлячись на крайній песимізм такого вчення, слід сказати, що ці думки ведуть до глибинних розмірковувань.

Ідеї екзистенціалізму мали величезний вплив на розвиток самосвідомості, на мистецтво, політику. Не помилюсь, якщо скажу і на розвиток наукового пізнання. Це особлива переоцінка майже уже „переоцінених” якостей.