Лабораторна робота 4

Визначення ЗАГАЛЬНОЇ ПОРИСТОСТІ

І ШПАРУВАТОСТІ АЕРАЦІЇ ґрунтУ

Пористість – дуже важлива властивість ґрунту. Н.А.Качинський зазначав: “Значення пористості в ґрунтових процесах винятково велике. У порах розміщуються і пересуваються вода і повітря. У порах на поверхні твердих частинок проходить мобілізація поживних речовин. У порах розміщуються коріння, мікроорганізми та все інше живе населення ґрунту. Тому є можливість стверджувати, що від кількості та якості пор значною мірою залежить родючість ґрунту”. Важливе значення має і розмір проміжків. Для забезпечення кращого водно-повітряного режиму необхідно, щоб у ґрунті були проміжки більших розмірів (некапілярні), які зумовлюють водопроникність, повітроємкість та повітропроникність, і менших – не більш як 0, 1 мм (капілярні), від яких залежить вологоємкість і капілярний рух вологи в ґрунті.

Сумарна кількість проміжків (капілярних і некапілярних) становить загальну пористість ґрунту. Виражається пористість в процентах до сумарного об’єму твердої фази і об’єму всіх проміжків (капілярних і некапілярних).

Загальну пористість визначають за формулою:

,

де:

P_заг. – загальна пористість, %;

d – щільність ґрунту, г/см³;

D – щільність твердої фази ґрунту, г/см³.

Співвідношення (d / D) становить об’єм твердої фази ґрунту, а за одиницю приймають загальний об’єм ґрунту разом з проміжками.

Коли відома загальна пористість ґрунту і його вологість можливо розрахувати шпаруватість аерації, або повітроємкість, що виражається в об’ємних процентах.

Шпаруватістю аерації називають сумарний об’єм пор, заповнених повітрям в одиниці об’єму. Її розраховують за формулою:

P_аер. = P_заг. – (d ∙ х),

де:

Р_аер. – шпаруватість аерації, %;

d – щільність ґрунту, г/см³;

х – вологість ґрунту.

Добуток вологості (у вагових процентах) і щільності ґрунту визначає об’єм пор заповнених в даний момент водою (вологість в об’ємних процентах). Різниця між загальною пористістю і вологістю в об’ємних процентах визначає шпаруватість аерації.

Для якісної оцінки загальної пористості суглинкових і глинистих ґрунтів Н.А.Качинським запропонована шкала, табл. 13.

13. Оцінка загальної пористості ґрунтів (за Н.А.Качинським)

За О.Г.Дояренком найсприятливіші умови для росту рослин створюються при загальній пористості 50 – 60% від усього об’єму ґрунту, некапілярній – 12, 5-30 і капілярній – 30-37, 5% та співвідношенні між некапілярною і капілярною пористістю в межах 1: 1 до 1: 3.

В ґрунті слід виділяти три види пор – між первинними частинками ґрунту (гранулометричними елементами), між мікроагрегатами (< 0, 25 мм)і між макроагрегатами (> 0, 25 мм). Капілярній пористості відповідають, як правило, дві перші форми (між первинними частинками і мікроагрегатами), а некапілярній – третя форма (між макроагрегатами).

Пористість в кількісному і якісному складі залежить від:

· гранулометричного складу ґрунту: чим важчий ґрунт, тим більша пористість, тим більше капілярних пор;

· структури: у структурному ґрунті загальна пористість значно більша, ніж у безструктурному, співвідношення між якісним складом пор оптимальне, у безструктурному ґрунті переважають або капілярні або некапілярні пори;

· вмісту гумусу: чим більший вміст гумусу в ґрунті, тим краща його структура.

У виробничих умовах пористість регулюють заходами обробітку (розпушування або ущільнення), внесенням органічних добрив, зрошенням та інш..

ВИСНОВОК. Наводять дані загальної пористості, шпаруватості аерації, співвідношення між видами пор. Дають їм оцінку. При необхідності вказують на заходи по оптимізації показників.