Методичні вказівки до вивчення теми. Однією із основних характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи

Однією із основних характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Діяльність суб’єкта господарювання може бути охарактеризована з різних сторін, однак в загальному її можна представити як сукупність надходження і витрачання грошових коштів, які чергуються. Частина грошових потоків відноситься до характеристики діяльності підприємства з позиції короткострокової перспективи, інша частина характеризує цю діяльність в довгостроковій перспективі. Останнє пов’язано передусім із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими джерелами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати фінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Найбільш розповсюджений підхід передбачає проведення аналізу фінансової стійкості в наступній послідовності:

І. Загальна оцінка фінансової стійкості передбачає визначення:

ð стійкості капіталу;

ð ресурсної стійкості;

ð стійкості управління.

Дослідження стійкості капіталу дозволяє встановити одну з можливих причин фінансової стійкості (нестійкості) підприємства. Так збільшення частки власного капіталу за рахунок будь-якого із джерел сприяє посиленню фінансової стійкості підприємства. При цьому наявність нерозподіленого прибутку може розглядатися як джерело поповнення оборотних засобів і зниження рівня поточної кредиторської заборгованості.

Особлива роль аналізу структури капіталу при оцінці фінансової стійкості зумовлена його функціями: статутний і додатковий капітал підприємства дає змогу організовувати процес виробництва продукції, застосовувати прогресивні технології, висококваліфіковану робочу силу, посилити власні позиції на ринку. Крім того, розмір власного капіталу забезпечує довіру партнерів підприємства (як інших підприємств, так і банків), що визначає можливість отримати від них фінансові вкладення за необхідності для усунення дії несприятливих факторів. Якщо обсяг власного капіталу невеликий, то кредитори мають певний підприємницький ризик. Власний капітал відіграє роль “буферу”, захищає підприємство від банкрутства.

Окрім власного капіталу господарська діяльність підприємства підтримується залученим капіталом. Використання залученого капіталу впливає як на ступінь ризику, так і на дохід підприємства.

Аналіз ресурсної стійкості як складової фінансової стійкості повинен охоплювати наступні аспекти:

ð зміст і рівень співробітництва підприємства з суб’єктами ринкової інфраструктури (підприємствами-постачальниками ресурсів, банками, споживачами продукції);

ð ступінь інтегрованості підприємства у системі виробничих відносин;

залежність діяльності підприємства від стану економіки країни вцілому;

ð спроможність підприємства до залучення коштів;

ð контроль грошових потоків.

Аналіз стійкості управління проводиться з точки зору адекватності організаційної та виробничої структури підприємства обраній стратегії розвитку та ринковій кон’юнктурі.

Фінансова залежність чи співвідношення між власним капіталом підприємства і його зобов’язаннями – це ключ до фінансової стабільності та надійності підприємства, з одного боку, і до інтенсивності використання капіталу та зростання рентабельності в цілому – з іншого. Чим активніше використовує підприємство залучений капітал, тим більше у акціонерів потенційних можливостей отримати прибуток. Одночасно зростає і ризик невиконання всіх зобов’язань, взятих підприємством при залученні цього капіталу.

Аналогічну “балансуючу” роль у сфері виробництва відіграє операційна залежність, яка відображається на ліквідності підприємства та управлінні економічним ризиком. Між двома видами залежностей – фінансовою і операційною – існує тісний зв’язок. Вони впливають на ступінь економічного ризику в цілому, а відповідно, і на фінансовий стан підприємства.