Чутки в організації і заходи протидії ім.

Сучасному керівникові необхідне уміння грамотно діяти в різних ситуаціях спілкування і взаємодії, у тому числі і в умовах поширення різних чуток, домислів, небилиць. Не секрет, що до нього як до особи офіційної, авторитетної підлеглі часто звертаються з питанням типу " А чи правда, що.".?. Тому уміння грамотне діяти в цій ситуації необхідно будь-якому керівникові.

Чутка - це звістка про кого або що-небудь; це повідомлення про які-небудь події, ще нічим не підтверджені, які передається в масі людей від однієї людини до іншого. Природа виникнення чуток може бути об'єктивною (чи стихійною) і суб'єктивною (чи цілеспрямованою).

Критерії чутки як соціального феномену, тобто його характерні риси, наступні:

чутка - це форма міжособової (рідше - публічною і масовою) комунікації. Хоча частенько ми є свідками неусвідомленого поширення тих або інших чуток засобами масової інформації;

чутка - це інформативне (а не, скажімо, аналітичне) повідомлення, тобто ядро слуху складають відомості про реальні або вигадані події;

чутка - це емоційно значуще для аудиторії повідомлення. Якщо воно не торкнеться почуття і емоції людей, то не буде і слуху як такого.

На думку Ю.А. Шерковіна, виникнення і поширення чуток можливе лише при інформаційному вакуумі, що виражається в незадоволеному інтересі. Іншими словами, чутка - це інформація, що задовольняє яку-небудь психологічну потребу людей, незадоволену іншими способами.

До умов і причин змістовного характеру необхідно віднести:

Ø інтерес аудиторії до деякої теми.

Ø дефіцит надійної інформації по темі, що цікавить. Важливо мати на увазі дві закономірності: по-перше, найточніші відомості, отримані з неавторитетного джерела, зберігають інформаційний дефіцит, але помилкові відомості з престижного для цієї аудиторії джерела ліквідовують дефіцит і блокують поширення чуток. По-друге, інтенсивність циркуляції слуху прямо пропорційна інтересу аудиторії до теми і обернено пропорційна кількості офіційних повідомлень на даний момент і рівня довіри до джерела інформації.

На появу чуток впливають також умови і причини функціонального характеру:

Ø реалізація за допомогою чуток потреби в спілкуванні, полегшення міжособових контактів;

Ø реалізація незадоволеної потреби в самоствердженні в групі;

Ø прагнення понизити емоційну напругу у великій групі;

Ø компенсація емоційної недостатності в умовах, коли обстановка позбавлена значущих подій.

Чутки класифікуються за рядом ознак. Відповідно до просторової основи чутки діляться на локальні (тобто відмічені усередині відносно невеликої соціальної групи), регіональні, національні і міжнаціональні.

Відповідно до експресивної основи (тобто за типом емоційної реакції) чутки діляться на " слух-бажання", " слух-страховище" і " агресивний слух ".

" Слух-бажання" виникає, коли намагаються видати бажане за дійсне, причому в умовах, коли реальність приходить в протиріччя з тим, що людям потрібне. Його небезпека в тому, що стимульовані ним очікування закономірно змінюються фрустрацією, яка, у свою чергу, породжує або агресивність, або апатію, порушуючи нормальне функціонування соціальних спільностей.

" Слух-страховище" виражає боязливе передбачення яких-небудь подій і стає можливим завдяки досить поширеній звичці людей песимістично чекати гіршого. Виникнення таких чуток найчастіше відбувається в періоди соціальної напруги або гострого конфлікту (стихійне лихо, війна, революційна ситуація, державний переворот та ін.), тобто коли украй неясна загальна обстановка.

" Агресивний слух" грунтується на забобоні і виражає собою різке негативне відношення деякої групи людей до об'єкту, що фігурує в сюжеті слуху. Виникає найчастіше в період соціальної напруги, але переважно пов'язаних з міжгруповими конфліктами.

По мірі достовірності інформації чутки діляться на:

абсолютно недостовірні, тобто настрої аудиторії, що відбивають тільки; недостовірні в головному з елементами правдоподібності;

правдоподібні чутки, тобто відносно близькі до дійсності;

достовірні чутки з елементами неправдоподібності (найбільш небезпечні).

У зв'язку з цим необхідно помітити, що абсолютно достовірними чутки, як правило, не бувають, оскільки в процесі усної передачі вони неминуче піддаються спотворенням і завжди чимось відрізняються від істини.

В процесі циркуляції слух трансформується. Це виражено в трьох основних процесах: згладжуванні, загостренні і адаптації.

В процесі згладжування слух стає менше і коротше за рахунок зникнення тих деталей, які в цій аудиторії представляються несуттєвими.

В процесі загострення збільшуються масштаби тих деталей, які в цій аудиторії представляються істотними Важливо підкреслити наступну особливість: істотність або несуттєвість конкретних деталей визначається не лише і не стільки їх об'єктивним співвідношенням, скільки домінуючими в цій аудиторії ціннісними орієнтаціями, очікуваннями та ін.

Адаптація покликана пристосувати слух до психічних потреб аудиторії, під домінуючу в цій аудиторії модель світу.

Згладжування, загострення і адаптація можуть доповнювати один одного і в ході поширення слуху призводить до радикального відхилення його фабули від реальності.

Основні заходи попередження і протидії чуткам Головне при здійсненні профілактичних заходів - створення емоційної атмосфери в суспільстві в цілому і в організаціях, що унеможливлює поширення чуток. Основні напрями діяльності керівника по попередженню чуток можуть бути наступними:

1. Створення і підтримка ефективності інформаційної системи організації.

У цих цілях керівник повинен визначити:

Ø необхідний рівень інформації, якій повинен дозволяти підлеглим оптимально виконувати покладені на них функцій;

Ø доцільні форми, відповідні моменти часу, інтервали передачі інформації.

При цьому доцільно керуватися знанням наступних рекомендацій і закономірностей, викладених В. Г. Шипуновим і Е.Н. Кишкелем (1996):

а) інформаційні потоки необхідно організувати так, щоб кожен знав не лише, в чому полягає завдання і як вона повинна виконуватися, але також, чому і в чому інтерес кожного;

б) із зростанням освіти, кваліфікації потреба в інформації збільшується (причому, не лише і не стільки в кількості, скільки в якості інформації);

в) для задоволення потреб в інформації використовувати усі види і форми комунікацій, основний упор роблячи на неформальній комунікації;

г) важливий напрям -- точне встановлення джерел інформації (як офіційних, так і неофіційних) і конкретна робота з ними.

2. Орієнтування працівників на надійні і достовірні засоби інформації, друкарські видання та ін.

3. Наявність стійкого зворотного зв'язку.

4. Підтримка ефективного керівництва на усіх рівнях. У переломні моменти саме керівники - головне джерело інформації.

Заходи активної протидії здійснюються залежно від аудиторії, в якій поширений слух. При низькій довірі до джерела інформації пряме виділення сюжету для його викриття може викликати, навпаки, циркуляцію слуху. В цьому випадку - не згадуючи про слух і про його сюжет, знайти непрямий привід для масованої передачі інформації, зміст якої радикально суперечив би змісту слуху.

При високій довірі до джерела інформації пряме і аргументоване спростування слуху ефективніше і, як правило, кладе кінець його циркуляції.

При роботі з джерелом чуток доцільно дотримуватися наступної тактики:

1. Використовуйте поменше просторових спростувань і тверджень, більше конкретних питань і лаконічних відповідей. Наприклад, наступні фрази: " Гадаю, що це не відповідає дійсності"; " Якщо це, як ви помітили, тільки слух, давайте даремно не витрачатимемо на це час".

2. Конкретно розпитаєте джерело чуток про те, звідки йому стало відоме це повідомлення. Наприклад, наступні фрази: " Я цього не знав. Звідки вам це відомо"?; " А хто вас повідомив про це"?; " Мабуть, мені потрібно поговорити з цією людиною окремо".

3. Змусьте джерело чуток переконати вас в правдоподібності слуху. Наприклад, наступні фрази: " Чому ви вважаєте, що сказане вами- правда"?; " На чому заснована ваша упевненість в тому, що це правда"?; " Це комусь так хочеться або так є насправді"?

Таким чином, знання керівником причин і умов виникнення чуток, основних профілактичних заходів і активних заходів протидії дозволяє створити здорову соціально-психологічну атмосферу в організації, зміцнити довіру між працівниками.