Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливості обліку затрат на виробництво продукції






 

Виробнича собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі таких розрахунків [6]:

а) на державному підприємстві: №20 «Основне виробництво», №21 «Напівфабрикати власного виробництва», №23 «Допоміжні виробництва», №24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання», №25 «Загальновиробничі витрати», №26 «Загальногосподарські витрати», №28 «Брак у виробництві», №29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», №31 «Витрати майбутніх періодів». Всі рахунки активні;

б) на малих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку №20 «Основне виробництво» і збирально-розподільчому, №26 «Загальногосподарські витрати», що не виключає використання інших рахунків (№23, 24, 25, 31 тощо).

Собівартість продукції основного виробництва. На дебеті рахунку №20 «Основне виробництво» відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, також затрати допоміжних виробництв, непрямі затрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуванням основного виробництва, втрати від браку, на кредиті – списування фактичної продукції. Сальдо на рахунку №20. «Основне виробництво» тільки дебетове, показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.

Собівартість напівфабрикатів власного виробництва.

На дебеті рахунку №21 «Напівфабрикати власного виробництва» відображають затрати звітного періоду пов'язані з виготовленням напівфабрикатів. На кредиті рахунку №21 «Напівфабрикати власного виробництва» відображається вартість напівфабрикатів переданих в подальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції з рахунком №20 «Основне виробництво») та реалізованих іншим підприємствам (в кореспонденції з рахунком №46 «Реалізація»).

Собівартість продукції допоміжних виробництв.

На дебеті рахунку №23 «Допоміжні виробництва» відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт на Наданням послуг, а також непрямі затрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку.

На кредиті рахунку №23 «Допоміжні виробництва» відображаються суми фактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг (в кореспонденції) з дебетом рахунку №20 «Основне виробництво» і дебетом рахунку №46 «Реалізація». Залишок на рахунку №23 «Допоміжні виробництва» на кінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва. [13]

Стаття калькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання».

На дебеті рахунку №24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання» відображають витрати звітного періоду по утриманню та експлуатації обладнання. До цих витрат належать витрати по утриманню та ремонту виробничого обладнання робочих місць, а також засобів цехового транспорту; амортизація обладнання і транспортних засобів, сплачувана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (інструментів, пристосувань), витрати по їх ремонту та ін. з цього рахунку списуються на затрати. Наприклад, на ремонт при кредитуванні рахунків матеріальних цінностей (№05, 06, 08 та ін.), розрахунків по оплаті праці (рахунки №70, №69), з постачальниками та підрядчиками (рахунок №60), витрат майбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок №31).

Витрати по експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничих структурних підрозділів – бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді і агрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку №24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та Обладнання» цілеспрямовано на ці виробничі структурні підрозділи.

Обчислення величини витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що включається до собівартості одиниці продукції (виробу), проводиться так [10]:

групується устаткування (машини, верстати, молоти, преси, тощо);

кожному цеху підприємства з урахуванням його технічного призначення і величини витрат на утримання та експлуатацію за годину роботи:

визначається нормативна величина витрат за годину на утримання та експлуатацію одиниці устаткування характерної для тієї чи іншої груп.

На основі технологічної документації визначається необхідна для виробництва виробу кількість годин роботи кожної групи устаткування. За допомогою одержаних коефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на один виріб.

У разі значної зміни кількості машино-годин, необхідних для встановлення окремих виробів до кошторисних (нормативних) ставок вносяться необхідні корективи. Для розрахунку кошторисних (нормативних) ставок використовуються єдині групування устаткувань і коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію відповідної групи устаткування.

Витрати на управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами – загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічною лінією – фазою, переділом тощо) та господарством у цілому – загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок №25 «Загальновиробничі витрати», на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи – рахунок №26 «Загальногосподарські витрати».

Стаття калькуляції «Загальновиробничі витрати»

На дебеті рахунку №25 «Загальновиробничі витрати» відображають такі витрати звітного періоду: по утриманню апарату управління цехом (п1дрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентаря, що облічуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цих роботах; витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваного інвентаря, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку №28) і лишки (на кредиті рахунку №25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень).

Стаття калькуляції «Загальногосподарські витрати». На дебеті рахунку №26 «Загальногосподарські витрати» відображають такі затрати звітного періоду: заробітна плата апарату управління підприємством; позавідомча пожежна охорона; норма витрат на підставі укладених договорів; інші витрати по управлінню (канцелярські, друкарські, поштово-телефонні затрати заводоуправління, цехів, основного та допоміжного виробництв; витрати по утриманню телефонних станцій тощо); амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського характеру, в т.ч. відрахування по амортизації будівель і приміщень, зайнятих управлінцями підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної, спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства і членів їх родин: амортизаційні відрахування від вартості основних засобів; наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентаря загальногосподарського призначення.

Методика та техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.

Витрати на рівні бригади всередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують за простим методом, тобто тільки на види продукції.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин та обладнання.

Дещо складніший облік перерозподілу витрат на управління господарством. Облічені витрати на дебетів рахунку №26 «Загальногосподарські витрати» наприкінці місяця можна розподілити, перерозподілити, списати.

Стаття калькуляції «Витрати від неминучого і технічного браку».

Брак – це продуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправити недоліки.

Для побудови обліку браку його класифікують за такими ознаками:

За місцем виявлення є внутрішній, тобто виявлений до відвантаження (або передачі) покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця,

За характером дефектів є остаточний, який неможливо виправити, і такий, який ще можна виправити,

За причинами виникнення є неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо;

Винуватцями є робочий, постачальник, служба постачання тощо.

Виникнення браку у виробництві документально оформляють актом на брак, повідомленням або листом на брак. У цих документах вказують дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку, використані матеріали або працю та ін. Для обліку витрат від забракованої продукції передбачено рахунок №28 «Брак у виробництві».

витрата виробництво продукція собівартість






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.