Додаткова література. a. Агеєва В. Жіночий голос у любовному дискурсі / Віра Агеєва // Поетеса зламу століть

a. Агеєва В. Жіночий голос у любовному дискурсі / Віра Агеєва // Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. – К., 2001. – С. 91–112.

b. Біберова Г. «Жіночий портрет». Поезії Лесі Українки і Оксани Забужко – діалог через століття / Ганна Біберова // Акт. проблеми слов’янської фіології: Міжвуз. зб. наук. ст. – К.: Знання України. – Вип. 10. – С. 395–402.

c. Головіна В.С. Мовне вираження міфу про місто у поезії модернізму / О.В. Головіна // https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/3727/1/Holovina.pdf.

d. Грачова Т.М. Поетичний дискурс Оксани Забужко / Т.М. Грачова // https://rusfil-mggu.at.ua/forum/27-72-1.

e. Еротичний флер у літературі: межа естетичності («Круглий стіл») // Літ. Україна. – 2002. – 11 липня.

f. Єшкілєв В. Оксана Забужко // Плерома Плерома 3’98. Мала Українська енциклопедія актуальної літератури. Проект «Повернення деміургів». – Івано-Франківськ: Лелея-НВ, 1998. – С. 56–57.

g. Кошарська Г. Прояви романтичного та сексуального в сучасній українській поезії / Галина Кошарська // Сучасність. – 2000. – № 2. – С. 109–115.

h. Кизима Т. Словообрази руху як складники концепту ЧАС у поезії О. Забужко / Тетяна Кизима // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія Філологія. – № 854. – С. 132–135.

i. Котенко Н. Е-Е-ЕХ! [Електронний ресурс] / Натяля Котенко // Знак. – 2005. – № 3. – С. 11–12. – Режим доступу: smoloskyp.org.ua/content/view/315/195/1/10.

j. Найдан М. Двоє українських поетів: Аттила Могильний і Оксана Забужко // Сучасність. – 1992. – № 7. – С. 23–25.

k. Ткач Л. Творчість О. Забужко у трьох контекстах / Л. Ткач // Урок української. – 2001. – № 4. – С. 10–16.

l. Шведова М. Образні стереотипи часу в ідіостилі О.Забужко / Маія Шведова // https://litmisto.org.ua/? p=8858

Питання для перевірки знань

· У чому своєрідність наскрізного мотиву творчості О. Забужко – осмислення проблеми «митець і суспільство»?

· Схарактеризуйте образ митця як утілення хранителя духовних цінностей людства, образ жертви.

· Проведіть паралелі між поезією О. Забужко та творчими концепціями Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме. У чому проявляється прихована полеміка авторки з усталеною українською міфологемою «проклятого митця»?

· На матеріалі вірша «Офелія та «мишоловка» розкрийте трагедію жінки: як вбивці ненависного чоловіка і як актриси в «театрі життя».

· Поясніть символіку образу Королівства Повалених Статуй.

· Схарактеризуйте іпостасі образу міста в урбаністичній ліриці О. Забужко.

· Порівняйте урбаністичний мотив в поезії О. Забужко та П. Вольвача.

· Яким чином назва розділу «Світ без любові» співвідноситься з концепцією інтимної лірики О. Забужко?

· Порівняйте інтимну лірику О. Забужко з любовною лірикою Л. Костенко, В. Симоненка та ін.

· У чому полягає своєрідність інтимної лірики О. Забужко?

· Прокоментуйте символіку назв в інтимній ліриці О.Забужко («Дискотека. Повільний танець», «НЕ чекала. НЕ вміла», «Осіння мелодія на два голоси», «Автопортрет без ревнощів», «Весільна», «Той, хто любить мене», «Погляд знадвору», «А все-таки я Вас любила», «Ексцентричне», «30 градусів у затінку», «Розлучена», «Це не ваша печаль», «Заклинання нелюба», «Цей чоловік»).

· Доведіть, що інтимна лірика О.Забужко переважно індивідуально-психологічна.

· Наведіть приклади ліричної антиутопії в поетичному доробкові О. Забужко.

· У чому особливості художнього часу громадянської лірики?

· Які часові межі охоплює Хронос у поезії О. Забужко?

· Доведіть, що художній час громадянської лірики О.Забужко («Голосом вісімдесятих», «Я – зерниночка солі», «Ви, що ставали кожен раз», «Пересихає ріка», «Диптих 1986 року», «Бумеранг», «Екскурсія на Соловки», «І коли ти ще нація», «Мати ризи пере» та ін.). розширюється концентричними колами: від сьогодення – вглиб української та світової історії.

· Простежте, як у ліричній драмі «Пророцтва Нострадамуса» за допомогою засобів іронії, сатири і сарказму О. Забужко вдається до оригінального переосмислення есхатологічного міфу.

· З’ясуйте мотив апокаліпсису у зображенні поетесою чорнобильської трагедії («Листі із дачі»).

· Визначте жанрову специфіку поезії О. Забужко; роль музичних та живописних жанрів.

· Чим ви поясните потяг авторки до циклізації віршів? Назвіть приклади поетичних циклів.

· Доведіть, що мистецтво, зокрема живопис, музика, театр, український фольклор, історі, Біблія є основними джерелами образності поезії О. Забужко.

· У чому полягає своєрідність тропів авторки?

· Яку роль у поезії О. Забужко відіграють засоби графічної виразності – курсив, розрядка, велика літера, лапки, «драбинки» тощо?

· Визначте спільні гендерні моделі у трактуванні відомих літературних образів Клітемнестри, Рогніди, Медеї на матеріалі поезії О. Забужко та С. Плат.

· Подискутуйте з приводу критичного висловлювання В. Єшкілєва з приводу поетичного стилю О. Забужко. Аргументуйте свій вибір – або на боці критика, або власну концепцію: «Попри добру виписаність та коректно-модерне оформлення, поезії Забужко тяжіють до концептуалізованої дидактики і обмежені в ігровому аспекті. Барвистість та лексична насиченість образів достатньо компенсують стереотипну ідеологічну їх каналізацію та підкреслений важкуватий історизм» [Єшкілєв В. Плерома].

· Поясніть вислови долідників про поезію О. Забужко:

o «Офелія» у Забужко грає роль і водночас веде внутрішній монолог із актором, який грає Гамлета і є її коханцем. Нейротизм акторства проявляється таким чином, що доводиться видавати себе за іншого […]. В масці Офелії вчувається комплекс Гамлета, який переживає акторка, коли грає Офелію […]. Проти Гамлета з його незвичайно пристрасною драматургією почуттів Забужко береться створити драматургію Афелії, результатом чого є лише талановите лицедійство. Мотив акторства стає початком осмислення сучасного письменництва як гри, маски, театралізації, що визначає творчість О. Забужко, в якій не відбувається самопізнання, а його театралізоване уникнення» [Зборовська Н. Вісімдесятництво, 452, 453].

o «Одним із яскравих свідчень інтертекстуальност поезії Забужко є поема-монолог «Клітемнестра», побудована на античному міфі, трилогії Есхіла «Оресте» та драматичній поемі Лесі Українки «Кассандра». На це вказує взята за епіграф до поеми цитата із драми: «…Ти, правда, і не жінка». Сучасна авторка переосмислює класичний сюжет, переміщаючи маргінальну в міфі героїню в центр поеми та розгортаючи від її імені роздуми… Дошукуючись причин злочину, авторка заглиблюється у психологію своєї героїні, творячи художню реконструкцію ланцюга прихованих мотивів. Поетеса внесла суттєві зміни у класичний образ, артикулювавши замовчувану жіночу тілесність, прихований жіночий дискурс, народжений із почуття скривдженості, бажання помсти, створивши образ яскравої жіночої індивідуальності, максимально концентруючись на її внутрішньому світі, уникаючи опису навколишнього світу, вдаючись до розгортання найпереконливішого виду оповіді – внутрішнього монологу. Водночас письменниця дещо «осучаснила» зображену героїню, забарвивши її образ виразно феміністичними ідеями […]» [Бібєрова Г. Месниця?, 53, 63].

o «Постать Клітемнестри стійко асоціюється із жорстокою, демонічною, властолюбною зрадницею-убивцею. Проте О.Забужко у своєму однойменному вірші зображує Клітемнестру як зраджену жінку, принижену Агамемноном королеву. Особливо принизливим видається намір Агамемнона привести до спільного дому власну коханку. У вірші акумульована не тільки ненавсить та приниження як королеви, але й акцентовано, насамперед, на почуттях цариці як жінки: фізична огида до чоловіка-нелюба, за якого вона силоміць вийшла заміж […]. О.Забужко підкреслює особисту трагедію жінки, що вирішила кривавим способом помститись за те, що Агамемнон безжально наказав принести в жертву їхню спільну дитину Іфігенію, за те, що змушена була терпіти деспота-чоловіка і жити з відчуттям внутрішньої огиди до нього» [Ромазан, 309].

Тема 2.