Керівництво самостійною музичною діяльністю дітей

Чинники, що впливають на розвиток самостійної діяльності:

1) навчання на заняттях, що розвиває у дитини різні способи самостійних дій;

2) яскраві враження від художніх видовищ в дитячому саду, сім'ї;

3) спеціальне устаткування, матеріали, що дозволяють користуватися необхідними інструментами, обладнанням, дидактичними іграми;

4) непрямі методи керівництва і гнучкий творчий підхід педагога.

Головне призначення виховуючого навчання - зацікавити, захопити музикою, порушити добрі відчуття, викликати у дітей прагнення бути активними. Дитина має приходити на музичні заняття з радістю, чекати їх, ділитися удома своїми враженнями, грати, зображаючи те, що на них відбувається. Така стимулююча роль музичних занять. Навчання повинне розвивати у кожної дитини музичні здібності. Тоді не тільки на заняттях, але і зовні них вона потягнеться до музики, активно буде нею займатися.

Вказівки і демонстрація зразка застосовуються тоді, коли треба навчити точному відтворенню заданого, наприклад, якого-небудь елемента танцю, інтонації, правильної дикції. Метод формування способів самостійних дій застосовується там, де дитині потрібно самій знайти необхідний прийом виконання, внести новий елемент. Але діти лише тоді скоюють самостійні дії, коли у них достатньо розвинуті отримані навички. Музична діяльність заснована на слуховому досвіді, тому велике значення має показ. В діяльності педагога показ виступає в двох планах: як демонстрація музичного твору і як еталон виконавських прийомів. Дитина наслідує правильному прийому виконання в співі і русі.

Важливий шлях не тільки прямого засвоєння навиків і умінь, але і шлях активний, пошуковий, який не може проходити без освоєння способів самостійних дій. Тому необхідне поєднання багато яких методів.

Самостійна діяльність дітей розвивається при дотриманні деяких педагогічних умов. Перш за все, дитина повинна знати не тільки поставлену перед нею задачу, але і можливість її рішення.

Крім того, необхідно дітям пояснити, що виконання будь-якого задуму вимагає певної послідовності дій. Так, при інсценуванні пісень спочатку розподіляють ролі, потім готують місце, атрибути, намічають свої дії.

Дуже важливо систематично показувати дітям різні варіанти втілення задуму. Цьому сприяють творчі завдання на музичних заняттях. Так у дітей виробляється навичка не наслідувати один одному, а шукати і показувати свої знахідки.

Слід пам'ятати, що музичні заняття організовуються і проводяться музичним керівником, більшість завдань пропонується всьому колективу, а при самостійній діяльності діти знаходяться в групі тільки з вихователем, який надає можливість кожному проявити свою ініціативу. Музичний матеріал діти вибирають вже самі, збираються частіше всього невеликими підгрупами, парами, іноді діють поодинці. Щоб дитина могла по-своєму використовувати матеріал занять, необхідно створити умови, схожі з повсякденною діяльністю, яка частіше всього пов'язана з грою.

Діти починають усвідомлювати, що музичний твір, пісня можуть бути виконані у вигляді інсценування, або дійових осіб можна намалювати.

Діти часто шукають мелодії для супроводу своїх забав: маршировок, лічилок, ігор. Можна допомогти їм в цьому, показавши найбільш цікаві пісні з фортепіанним супроводом. Застосування єдиного матеріалу на заняттях і зовні них сприяє розвитку самостійності в музичній діяльності.

Умови, сприяючі розвитку самостійної діяльності:

1) правильне співвідношення показу дій і дій за власною ініціативою;

2) спонукання до самонавчання («вивчи сам цю мелодію на металлофоне, потім зіграєш нам») і до взаємної допомоги («коли будете грати, покажи Тані рух польки»);

3) навчання самостійному умінню виражати в конкретному образі своє бачення вмісту в пісні, танці, грі;

4) підбір доступного і захоплюючого музичного репертуару.

На святах яскраві позитивні емоції виникають у дитини під впливом музики, виразного слова, фарб, костюмів. Художнє оздоблення посилює основну ідею свята. Все це спонукає виражати свою радість в пісні, танці, інсценуванні.

Сім'я. Якщо дитина ходить в дитячий садок, корисно закріплювати отримані враження, розпитуючи про перебування в дитячому садку, пропонуючи заспівати пісню, станцевать те, що вона розучила на занятті і виконала на святі, намалювати те, що особливо запам'яталося.

Якщо діти виховуються удома, обов'язки батьків ускладнюються. Пам'ятати, що там, де старші люблять музику, співають, грають на музичних інструментах, створюється особливо сприятливе середовище для розквіту дарувань дитини. Особливу роль в загальному і естетичному розвитку дітей відіграють технічні засоби. Взнати наперед, які передачі призначені дітям, де музика звучить постійно, супроводжуючи казки, мультфільми. В сім'ї необхідна атмосфера уваги до музичної діяльності дитини. Вона має відчувати, що її «виступи» схвалюють і підтримують. Батьки повинні постійно піклуватися про музичний розвиток своїх дітей, готувати їх до школи.

В дитячому садку діти одержують багато яскравих вражень. В повсякденному житті вони можуть повторювати окремі «номери», виконуючи їх вже по-своєму. Тому в повсякденні заняття корисно вносити елементи художнього оздоблення, використовувати костюми, деякі атрибути, створюючи тим самим обстановку, схожу на свято, що минуло.

Важливо, щоб при складанні сценарію свята, розваг були передбачені епізоди, в яких діти без допомоги дорослих проявили б свою ініціативу, тобто використали б досвід, отриманий на заняттях, в самостійній діяльності.

Музична вікторина, завдання: Хто пригадає більше назв знайомих пісень, п'єс? Хто краще виконає на якому-небудь музичному інструменті ритмічну луну? Потім все це може бути використано дітьми в своїх іграх.

Педагог пропонує «повторити свято». Спільно з дітьми намічається, що потрібно узяти з прикрас, атрибутів (деталі костюмів, елементи оформлення, прапорці, обручі).

Риси, властиві дітям різного віку в самостійній діяльності. Малюки 4 років в змозі відтворити лише окремі епізоди свят, розваг. Так, після новорічного свята, побачивши різні шапочки персонажів, ковпаки петрушок, вушки зайчиків, хусточки матрьошок, вони дружно розділили їх між собою і наділи. На питання вихователя, що вони будуть виконувати, діти назвали ті ігри, пісні, танці, які відповідали вибраним ними деталям костюмів. Але незабаром вони почали пропонувати ігри, що зовсім не відносяться до свята: «Давайте повзати». Тема завдання «грати в свято» була забута, асоціації, що виникли у зв'язку з святковою наочною обстановкою, діяли недовго.

Рівень самостійності певною мірою визначається характером відтвореного репертуару. Рухи танцю, пісні, вірші діти виконували з деяким зниженням якості, а самостійність виразилася лише в тому, що вони вибрали «номер», зручно розташувалися в залі.

Таким чином, дітям цього віку важливі первинні пропозиції педагога, наявність предметного середовища. Успіх самостійних виявів визначає ігрова ситуація.

Діти 5 років до завдання «пограємо в свято» ставляться більш усвідомлено. Згадуючи зміст свята, вони називають майже всі його епізоди: у дітей складається загальне уявлення про хід торжества, вони намагаються оцінити обстановку, в якій належало діяти. Розглядаючи атрибути, відзначали, що костюми персонажів представлені не повністю; ялинка не така, як була на святі (синтетична, зроблена з сріблястої «хвої»), але дуже красива і велика; перевішували на ялинці іграшки, щоб було красивіше. Їх самостійні дії так само, як і у дітей середньої групи, яскравіше виявлялися в ігровій ситуації (в порівнянні з виконанням літературного і музичного репертуару). Вони здатні самостійно, достатньо точно і виразно виконувати вірші, танці. В цілому їх дії були спрямовані на перетворення обстановки, розвиток гри і доступне виконання.

Діти 6 - 7 років охоче приймають пропозицію вихователя і прагнуть його виконати. В цьому віці самостійні дії більш різноманітні. Міняється ставлення до сольного або групового виконання, виникають складніші взаємостосунки (викликані тим або іншим розподілом ролей), висловлюються припущення з приводу загальних задумів, які або енергійно оспорюються, або ж активно підтримуються.

Таким чином, діти цього віку проявляють схильність до самоорганізації, обговорюють убрання залу, доброзичливо розподіляють ролі. На загальному фоні яскраво виявляються їх індивідуальні якості.

Наочно-просторове середовище і устаткування.

Спів, гра на різних інструментах створюють шум, додаткове слухове навантаження. Разом з тим музична діяльність вимагає спокійної обстановки, деякої ізоляції.

«Музичний куточок». В групі поставити шафу з музичним обладнанням, відділивши його легким екраном, розсувною ширмою, що складається; в передній, біля однієї з вільних стін, розташувати стрічковий стіл з музичними інструментами, а над ним повісити портрет відомого композитора. «Музичний куточок» можна організувати в невеликому приміщенні біля групи, в суміжній спальні, де є вільне від ліжок місце. Важливо, щоб відведене для музичних занять місце своїм зовнішнім оформленням привертало і було доступне.

Для «музичного куточка» необхідно відібрати матеріали, посібники, набір музичних інструментів. Час від часу їх доводиться замінювати і поповнювати. В цілому всі посібники і устаткування можна розділити на два типи: 1) вимагаючі участі педагога - аудіовізуальні засоби (діафільми, діапозитиви, грамплатівки, магнітофонні записи) і технічні (радіо, телевізор); 2) що використовуються дітьми самостійно - інструменти (металофони, цитра, триолы), настільні музично-дидактичні ігри, комплекти різних лялькових театрів, елементи костюмів, атрибути, художні іграшки.

Непрямий вплив на дитяче музичення - особливе, дуже тонке керівництво педагога: попереднє планування і створення умов, стимулюючих самостійну діяльність. Це керівництво виявляється в лаконічних пропозиціях, що йдуть як би від співучасника: «Пограємо в свято», «Цікаво тепер послухати, як Таня зіграє цю попевку на металофоні», «А хочете, я вам покажу музичну казку». Фактично ці пропозиції не містять вказівок, інструкцій, як треба діяти.

Вихователь або музичний керівник обережно направляє самостійну музичну діяльність під час ігор в приміщенні, прогулянок на повітрі. Педагог спостерігає, чому деякі діти не беруть участь в музиченні і намагається зацікавити, допомогти кожному проявити себе. Головне - не виконання окремих творів, а створення атмосфери недавно минулих свят, надання допомоги в організації розваги або гри.

Отже, дитяча самостійна діяльність в основному виявляється у формі сюжетно-ролевої гри з музичним оформленням, різних дидактичних ігор і вправ (типу самонавчання і взаємонавчання), тобто в музиченні.

Основний шлях стимулювання цієї діяльності – використовування непрямих впливів: встановлення зв'язків між заняттями і самостійним музиченням; відтворення святкових вражень; створення матеріального середовища, зони і устаткування; непрямий характер керівництва з боку вихователя.

Повсякденне вдосконалення власних художніх здібностей, уміння захопити дітей улюбленою справою, встановлення контактів з кожним з них, вплив своїм прикладом, оволодіння у міру можливостей способами художньої практики - такі вимоги, що пред'являються до педагога, - організатору самостійної діяльності дошкільників.

Наявність музичної діяльності свідчить про хороший рівень розвитку дитини, його здібності проявити власне відношення до оточуючого - побаченому і почутому. Уміння переносити отриманий на музичних заняттях досвід в інші умови допомагає затвердитися відчуттю упевненості в собі, активності і ініціативи. В спільній діяльності складаються дружні відносини між дітьми, реалізуються їх творчі задуми. Самостійна діяльність виховує наполегливість, захопленість, дає радість відкриттів.