Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зльна характеристика структури психіки в психоаналізі. Функція «Я» в психоаналізі. Характеристика зрілих та незрілих механізмів захисту особистості






Психоаналіз – загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань.

Кожне психічне явище необхідно розглядати в трьох аспектах – динамічному (взаємодія різних психічних сил), енергетичному (розподіл енергії в конкретному процесі) і структурному. На зорі психоаналізу було розроблено вчення про різні форми і прояви психічної енергії з наголосом на сексуальні потяги (лібідо).

Я, чи свідомість, відокремилося від Воно внаслідок еволюції з метою адаптації до оточуючого середовища. Я – посередник між зовнішнім світом і Воно, потягом і задоволенням. Я керується не принципом задоволення, а вимогами реальності, стримує ірраціональні імпульси Воно. До функції Я належить самозбереження організму, накопичення досвіду, зовнішніх впливів пам´ яті, уникнення загрозливих впливів, контроль над інстинктами, що виникають у Воно.

Особлива увага приділялася над-Я. Останнє – представник соціально-культурного світу в психіці людини. Воно формується в результаті сприйняття людиною соціальних норм, виховних заборон та заохочень і виступає як джерело моральних принципів індивіда. Над-Я функціонує здебільшого несвідомо, проявляючись у свідомості як совість. Напруга, що породжується ним у психічній структурі, сприймається як почуття страху, провини, депресії, неповноцінності тощо.Від напруг Я рятується за допомогою спеціальних " рятівних механізмів", одним з яких є сублімація. Сублімація – це процес, за допомогою якого заборонена сексуальна енергія, переходячи на несексуальні об´ єкти, проявляється у вигляді різноманітної діяльності, притаманної індивіду та суспільству. Процес сублімації включає такі аспекти: – переміщення енергії від об´ єкта інстинктивних потягів до об´ єкта іншого роду; – трансформацію емоцій, що супроводжують діяльність (десексуалізація, дезагресифікація);

–.К. Юнг використовує нове поняття – " колективне несвідоме". Якщо Фрейд стверджував, що в несвідому психіку індивіда можуть увійти явища, які були витиснуті зі свідомості, то Юнг вважає, що несвідома психіка насичена не індивідуально придбаними формами, а є " дарунком" далеких предків. Аналіз дає змогу осягнути цей дарунок, що утворюється декількома потаємними людськими структурами, які Юнг назвав архетипами.

Понятие «Я» всегда соотносится и нередко даже сливается, с одной стороны, с понятием личности, а с другой ─ с понятием самосознания. Однако, не говоря уже о многозначности самих этих терминов, понятие «Я» не исчерпывает их объема. «Я» – не просто индивидуальность, личность, а личность, рассматриваемая изнутри. В то же время самосознание может быть не только индивидуальным, но и коллективным, групповым (например, классовое, национальное самосознание).

Функция отношения к реальности. Этот термин обозначает не только адаптацию к реаль­ности, осуществляемую с помощью «Я» и во­влекающую в деятельность всю личность, но также оценку и чувство реальности.
Функция р егуляции и контроля над влечениями. Проявляется в способности противостоять тревоге, фрустрации, депрессии, разочаро­ванию, отсрочке ожидаемого удовлетворе­ния и т.д.
Функция объектных отношений. Существуют два аспекта этой функции «Я». Первым является способность формировать эмоциональные, дружеские отношения с другими людьми даже
Функци я процессов мышления. Способность вос­принимать происходящее, координировать, классифицировать и придавать определен­ное значение воспринятому; мыслить Защитные ф ункции. Защиты — это механизмы, используемые «Я» (равно как и другими системами психики) для того, чтобы избежать осознания сексу­альных и агрессивных побуждений, способ­ных вызывать тревогу у индивида.,

 

БІЛЕТ 11 сновні функції системи методичної роботи загальноосвітньої школи.

Учитель школи – ключова постать у сучасному освітньому процесі, наставник школярів. Від його підготовки залежить якість шкільної освіти, рівен культури суспільства, ствердження демократичних принципів та процесів.

До складу методичної ради, як правило, входять учителі вищої категорії, адміністрація школи, голови методичних об’єднань, застосовуючи колективні, групові та індивідуальні форми роботи з учителями, розв’язує наступні завдання методичної роботи школи:

- забезпечення професійного;

- дослідження рівня ефективності індивідуальної та колективної;

- надання консультаційної допомоги з питань впровадження технологій навчання та виховання;

вивчення, практичне осмислення й

  1. Підвищення рівня майстерності вчителя через залучення його до методичної роботи. Через модель методичної роботи здійснюється:

- пізнавальна діяльність (формування свідомості педагогів, вивчення педагогічних ідей) у формі педагогічних читань,

- тематична діяльність (визнання шляхів вирішення актуальних проблем, розробка нових педагогічних ідей, технологій) у формі тематичних педагогічних рад);

- узагальнююча діяльність (упровадження нових педагогічних технологій) у вигляді методичних тижнів, творчих звітів учителів, Формування основних завдань підвищення кваліфікації педагогів школи.

  1. Узагальнення системи роботи школи з педагогічними кадрами.
  2. Моральне стимулювання професійного зростання вчителів.
  3. Популяризація активних форм методичної роботи.
  4. Проведення методичних рад із використанням активних форм (управлінських: майстер-клас, методичних: аукціон методичних ідей, панорама управлінських ідей, управлінські монологи, лабораторії, експертизи, скарбнички, вітальні, дослідження, огляди).

, методична рада школи спрямовує зміст форм методичної роботи на виконання чинних законів і нормативно-правових актів про освіту, сприяє підвищенню професійної майстерності педагогів через розвиток у них творчого потенціалу, створює умови для підвищення професійного рівня педагогів і рівня інформаційної компетенції, сприяє науково-дослідницькій діяльності педагогів, вивчає та популяризує

 

2. Предмет і функції дидактики.

Предметом дидактики є спільна теорія навчання всіх предметах. Чеський педагог Я.А.Коменский визначив дидактику як «загальне мистецтво вчити всіх всьому».На початку ХІХ століття німецький педагог И.Ф.Гербарт додав дидактиці статус теорії воспитывающего навчання.

Нині ДИДАКТИКА сприймається як частина педагогіки, досліджує проблеми навчання дітей і освіти, їх закономірності, принципи, мети, зміст, кошти, організацію, що досягаються результати.

Функції дидактики:






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.