Психологічні особливості стилів керівництва. Стиль керівництва — системапринципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метоюефективного здійснення управлінської діяльності та

Стиль керівництва — системапринципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метоюефективного здійснення управлінської діяльності та досягненняпоставлених цілей.

Згідно з однією із класифікацій виокремлюють такі стилі керівництва:

—авторитарний. Його характеризують жорсткі методи управління, визначеннястратегії діяльності групи, обмеження ініціативи й можливостіобговорення прийнятих рішень, одноосібне прийняття рішення та ін.;

Авторитарне керівництво має такі форми:

—патріархальне. Воно породжене уявленнями про колектив як велику родину, де всі повинні виконувати розпорядження керівника, який вважаєпідлеглих нездатними приймати рішення, а тому мусить піклуватися проних;

— автократичне. Більш притаманне певним інституціям, аніжокремим людям. За таких обставин апарат здійснює керівництво черезпідлеглі інстанції, які виконують рішення автократа;

— бюрократичне.В основі його — надмірне ставлення до значущості й ролі чиновництва, погляд на людину як носія регламентованих функцій;

— харизматичне.Суть його у визнанні видатних, неповторних якостей лідера. Такийкерівник може зажадати будь-чого від підлеглих, не турбуючись про них.

— демократичний. Основні його ознаки — колегіальність, заохочення ініціативи тощо;

— ліберальний. В основі його — відмова від прямого керування.

Окремі дослідники, описуючи стилі керівництва, використовують інші назви:

—директивний (командно-адміністративний, авторитарний): керівник єприхильником єдиноначальності, підпорядкування людей своїй волі;

— колегіальний (демократичний): керівник визнає самостійність підлеглих, довіряє їм;

—ліберальний (потуральний): керівник не керує колективом, не виявляєорганізаторських здібностей, не розподіляє обов´ язків тощо.

Головними у структурі стилю керівництва вважала такіелементи:

— спосіб прийняття рішення;

— спосіб розподілу функцій у розв´ язанні завдань;

— форми контролю;

— оцінювання виконання рішень;

— розподіл відповідальності.

Стиль керівництва “сільським клубом”. Характеризує його високий рівень турботи про людей і низький —провиробництво, прагнення до встановлення дружніх стосунків, зручногорежиму роботи тощо. Досягнення конкретних результатів керівникацікавить значно менше.

Стиль “керівництво завданнями”. Воснові цього стилю максимальна турбота керівника про виробництвопоєднана з мінімальною турботою про людей, тому його ще називають “режимом підпорядкування керівникові”. Керівникдбає здебільшого про максимізацію виробничих показників шляхомреалізації наданих повноважень і встановлення контролю за діяльністюпідлеглих, диктуючи їм свою волю. За таких умов ефективність діяльностіорганізації від підлеглих майже не залежить.

Стиль “золотої середини”. Керівник, який сповідує його, прагне поєднати орієнтацію як на завдання, так і на підлеглих та їхні інтереси.

Командний стиль.Його характеризують прагнення керівника поєднати в своїй діяльностіінтерес до успіху виробництва й увагу до потреб людей. Такий стиль, надумку авторів моделі, є найефективнішим. Керівники намагаються створитизгуртовані виробничі осередки, досягають високих результатів праці йвисокого ступеня задоволеності нею співробітниками.

Трансформаційний стиль керівництва.Керівники, що сповідують цей стиль, звертаються до високих ідеалів іморальних цінностей співробітників, спонукуючи їх змінювати попередніцілі, потреби. Вони демонструють свою впевненість, намагаються бутиприкладом для підлеглих, надихати їх на досягнення цілей.

Отже, стилькерівництва є постійним у певних ситуаціях, зміни яких можутьспричинити адаптацію або зміну стилю. Переважна більшість керівниківсповідує певний основний стиль, а також один або кілька допоміжних, якізастосовують тоді, коли неможливим або неефективним виявляєтьсяосновний.