Керівник (лідер) як об'єкт психологічного дослідження

Постать керівника стала об´ єктом інтенсивного дослідженняпсихологів у 70-ті роки XX ст. — період революції в управлінні, якарозширила його сферу за межі економіки і промислових підприємств; сприяла вдосконаленню, оновленню управлінських методів і технологійтощо. Одним із основних чинників розвитку особистості керівника є йогоздатність до засвоєння соціального, морального, професійного досвіду, перетворення абстрактної можливості на реальне володіння соціальним, моральним, професійним статусом, функціями та якостями. Виявляється цев процесі утвердження і самоутвердження особистості як суб´ єктауправлінської діяльності. Цей нерівномірний і поступальний процеспочинається з елементарного самовизначення, орієнтації переважно назовнішні регулятори, а з часом виходить на рівень саморегуляції, самовияву, самоактуалізації.

Розвиток особистості керівникапередбачає його входження в систему управлінських відносин і самостійнеїх відтворення, здійснюється як під впливом цілеспрямованих зусиль, такі під безпосереднім впливом соціуму за його активного вибірковогоставлення до норм, цінностей середовища, взаємодії з оточенням.

Інженерна психологія.З погляду її представників, принципових відмінностей між діяльністюоператора і діяльністю керівника не існує. Інженерно-психологічнийпідхід вивчає психологічні особливості перероблення і генеруванняінформації, структури й елементів управлінської діяльності, організаціїуправлінської праці.

Інженернапсихологія аналізує зміни психічних функцій керівника, швидкостіперероблення інформації, стійкість уваги. Розглядаючи прийняття рішенняяк кінцевий акт процесу інформаційної підготовки, вона під різнимикутами зору досліджує цей процес і все, що передує йому. Встановлено, що для прийняття оптимального рішення в різних ситуаціях від керівникавимагають різних якостей:

— у системі “проблемна ситуація —особистість, яка приймає рішення” важливими є особливості творчогомислення керівників, здатність до систематизації, ранжирування, узагальнення, єдність і рівновага аналізу і синтезу;

— за дефіциту інформації та часу вагомою є роль розвинутої інтуїції;

— у конфліктних ситуаціях перевагу надають здібності до рефлективного управління.

На процес і результат прийняття рішення впливають і співвідношенняраціонального та емоційного компонентів, рівень емоційно-вольовоїстійкості, мотиваційна сфера, попередній досвід, установки, стереотипи, характерологічні особливості.

Соціальна психологія.Дослідження особистості керівника, з погляду цієї галузі психологічнихзнань, орієнтовані на пошук сукупності стійких його рис. Предметом їїособливої уваги є сутність стилю керівника, можливості йогоцілеспрямованого формування. У соціально-психологічних дослідженняхвиокремлюють і аналізують якості особистості керівника, йогокомунікативні можливості, вміння взаємодіяти із соціальним оточенням.

Психологія кар´ єри.Вона вивчає різноманітні аспекти просування особистості керівника ворганізаційній ієрархії, набуття ним рольового досвіду, досягненняорганізаційних, особистісних цілей.

Сучасні дослідження у галузі психології кар´ єри зосереджені на таких проблемах:

— чинники, що забезпечують просування по службі (особистісні, індивідуальні, зовнішнього середовища);

— вплив історії життя людини;

— вікові особливості індивіда;

— тендерні відмінності та їх вплив на професійний розвиток особистості керівника;

—особистісні змінні, що сприяють прискоренню посадового росту(комунікабельність, уміння взаємодіяти з людьми, мотивація досягнення, адаптивність тощо);

— відмінності особистісних якостей, властивихуспішним керівникам і керівникам, які успішно просуваються рівнямиієрархії в системі управління;

— шляхи оптимізації кар´ єри (аналізреальних критеріїв відбору керівників на кожному з рівнів таіндивідуальних уявлень про кар´ єру в конкретній організації);

— чинники, що сприяють зниженню швидкості посадового росту, управлінського розвитку;

— вплив неформальної структури організації на посадове просування;

— випадки відмови від посадового просування;

— ситуації відсутності посадового росту при сформованій мотивації просування.

Теорія рис. Основніположення теорії рис зводяться до обґрунтування особливих особистіснихякостей, необхідних керівнику для успішної його діяльності. Серед них —як універсальні, що стосуються статусної ролі керівника, так іспецифічні якості, необхідні для успішної діяльності на конкретнійпосаді. У надрах теорії рис зародилася харизматична концепція, згідно зякою людина народжується із задатками керівника (лідера), лідерство(керівництво) послане окремим особистостям, як благодать, “харизма”(грец. charisma — дар, милість Божа).

Конкурентний підхід.Передбачає наявність у керівників особливих особистісних властивостей, які відрізняють їх від інших людей. Конкурентний підхід, як і теорія рис, керуються тим, що зовнішнєсередовище є незмінним, а можливості розвитку особистості керівника вдіяльності обмежені. У межах цих підходів розробляють ідеальні, еталонні моделі керівника, проте за своєю суттю вони статичні, негнучкі, містять абсолютизовані, а інколи й недостатньо аргументованіформулювання.

Парціальні концепції.Вони передбачають психологічне дослідження і корекцію особистіснихспособів та методів орієнтації керівника у середовищі, націлені назміну поведінки й самооцінки керівників, орієнтують на перебудову їхмислення.

Концепція “сила особистості”.Ця концепція означає почуття відповідальності, впевненість у власнихсилах, прагнення до керівництва і лідерства, вміння переконувати, суспільну активність.

Факторний підхід. Вінпередбачає аналіз окремих чинників та їх вплив на розвиток особистостікерівника. Одну їх групу створюють виробничі, організаційні й соціальнічинники (структура і тип організації, система комунікацій, ієрархіявлади, масштаб контролю, характер інформаційного забезпечення), іншу —індивідуальні особливості розвитку особистості керівника (адаптаційнамобільність, контактність, стійкість до стресу, чинник інтеграціїсоціальних функцій, ролей і лідерство, рівень підготовки і обсяг знань).

Поведінковий підхід.Його представники вважають, що лідером (керівником) стає людина, наділена потрібною формою поведінки. Тобто ефективність керівництва(лідерства) визначається не так особистими якостями індивіда, як стилемйого поведінки стосовно підлеглих.

Системний підхід.Сутність системного підходу до психології управлінського розвиткуособистості керівника полягає у вивченні досліджуваного феномену якцілісної системи, як сукупності окремих компонентів, взаємодія яких даєзмогу виявити нові якості й нові стани, а їх урахування і використаннязабезпечує ефективне функціонування всієї системи.