Модернізація політичної влади на початку ХХ ст.: приклад підросійської України.

На поч. ХХ ст. зяв прагнення земства мати власне представництво при верховній владі. Земські зїзди-обговорювались конституційна програма. Земства поставили питання про провадження заг. обовяз. освіти. Було висунуто низку соціальних і політичних вимог, серед них – право на особисту свободу і приватне житло, притягнення до відповідальності посадових осіб, припинення адміністративного переслідування, свободу віросповідання, слова, друку та зібрань. Особлива увага зверталася на зрівняння прав селян з правами інших станів, а всім громадянам надання політичних свобод.

Микола ІІ доручив особливій нараді на чолі з міністром внутр.справ Булигіним укласти законопроект про Держ. Раду. Верховна влада скасовувала заборону на укр. видання Священного писання; поляки зх.губерній отр право купівлі й оренди землі, дозволену перехід з православ’я до ін. релігій.

маніфест 26 лютого 1903 з обіцянкою звернути увагу на потреби с/г та зміцнити відповідальність влади. Імператор жовтневим маніфестом 1905р надав нас громадські свободи, особисту недоторканість. Указом від 5 жовтня 1906р ліквідовувалися особливі переваги на обіймання державних посад в залежності від сталого походження.

Росія отр представницький парламент у складі 2-ох палат: Держ.думи і держ ради. Їм не підпорядковувались армія і флот – це належало імператорові. Земельне питання – програми д-ох партій. Кадети передбачали наділення за викуп селян землею, яку ті отр б на правах користувачів. Трудовики пропонували націоналізувати землю і ліквідувати поміщицьке землеволодіння. Есери обстоювали принцип зрівняльного розподілу землі, а урядовий проект передбачав лише надання селянам таких самих прав, як і іншим станам, і заміну станового управління безстановим.

Закон в ід 3 червня 1907 р про нові вибори увійшов в історію як Тричервневий переворот.