Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (К.Маркс „К критике полит экономии”).

Суб’єкт – це носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об’єкт. Суб’єктом суспільного розвитку є особистість, що виступає як соціальний вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Витоки ролі особистості в історії полягають в її нерозривному зв’язку з соціальними спільнотами, соціальними відносинами. Особистість як рушійна сила історії має і свій власний зміст, який не розчиняється ні в яких спільнотах, ні в яких сукупних діях. Серед соціальних груп найважливіша роль як суб’єктів розвитку суспільства належала класам. Класами називаються великі групи людей, котрі відрізняються по тому місці історично визначеній історичній системі суспільного виробництва По їх відношенню до засобів виробництва. Це закріплено в законах. По їх ролі в суспільн.організації і праці. Існування класів констатували багато мислителів. Суб’єктом суспільного розвитку є також народ. У широкому розумінні народ – це все населення тієї чи іншої країни. В іншому розумінні – етносоціальному – це термін, що означає різні форми етнічних чи етносоціальних спільностей людей (плем’я, народність, нація). Нація – це історично утворена усталена спільнота людей, котра виникла на базі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, який виявляється в культурі.

К. Маркс «К критике политической экономии» даются все досоциалистические способы производства и государственного устройства в такой последовательности: -азиатский, античный, феодальный и буржуазный. В общественном производстве своей жизни люди вступают в определенные, необходимые, от их воли независящие, отношения — производственные отношения, которые соответствуют определенной ступени развития их материальных -производительных сил. Совокупность этих производственных отношений составляет экономическую структуру общества, реальный базис, на котором возвышается юридическая и политическая надстройка, и которому соответствуют -определенные формы общественного сознания. Способ производства материальной жизни обусловливает социальный, политический, духовный процессы жизни вообще. Не сознание людей определяет их бытие, а, наоборот, их общественное бытие определяет их сознание. Маркс рассматривал систему буржуазной экономики в следующем порядке: капитал, земельная собственность, наемный труд, государство, внешняя торговля, мировой рынок.