Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.

Самозавдання комунікативної філософії її засновники вбачають в дослідженні умов, що роблять можливою мовно - комунікативне спілкування, інтеракцію між людьми; виявленні загальних норм, що складають підвалини комунікативної практики і виникають у мовленевих взаємодіях людей, вироблення методології остаточного обґрунтування до реальної життєвої практики, дослідження універсальної прагматики комунікативних актів, аналіз нормо творчого підґрунтя, намагання знайти мову, яка б всіх об’єднувала. Основні поняття філософії: 1.Комунікація - це спілкування, з допомогою якого " Я" визначає себе в іншому. Для встановлення комунікації оголошується дискусія, в ході якої люди розуміють, що їх роз’єднують загально - прийняті норми мислення і об’єднує те, в чому вони є різними. 2.Дискурс (роздуми) - логічне, розсудкове, опосередковане пізнання, що представляє собою практику комунікативних взаємин для досягнення згоди, через дискурс люди досягають єдності, темою стають проблематичні претензії та значення, допустимі лише логічно достеменні мовні висловлювання, тлумачення перетворюється на інтерпретацію, твердження на припущення, пояснення на теоретичне пояснення. 3. Комунікативна раціональність - вивчення проблеми життевого світу, оріентованого на результат, цілераціональної комунікаційної дії оріентованої на порозуміння. 4. Комунікативна спільнота Для філософії Аппеля характерно поєднання традицій прагматичної англо - американської філософії та континентальної. Людина приречена на інтерсубєктивне порозуміння, згоду, спілкування, оскільки пізнає світ на грунті попереднього порозуміння. Хабермас впевнений, що саме реальні процеси суспільного життя актуалізують нові проблемне поле дослідження - сферу інтеракції. Він підкреслює значущість проблем демократії, прав та свободи людини, співвідношення свободи та справедливості, своб.та відповідальності.

Ясперс та ін. за вихідний пункт філософствування беруть міжлюдську комунікацію. Ясперс пише, що комунікація - взаємовідносини з іншими людьми. Муньєвбачає в комунікації основну відмінність людини від інших живих створінь. Вважає, що К. потрібно використовувати для вирішення основного соціального завдання: не змінювати світ, а самовдосконалювати людину. Хабермас (герменевтика) - головний метод комунікації - мова. Існує 2 форми: 1) комунікативна дія і 2)дискурс. В результаті комунікативної поведінки складається нормативне середовище, стійкі між-особистісні відносини. Ясперс." Комунікація". Комунікація наявного буття - життя людини серед інших людей. Справжня комунікація — в якій людина може більше дізнатись про своє буття. Соціальні стосунки між людьми можна розглядати в трьох вимірах 1. У межах примітивної спільноти. 2. Предметної цілераціональності. 3. Раціональності, що є втіленням духовного змісту. 1.Наївне буттялюдини у спільноті означає, що її уявлення нічим не відрізняються від уявлень людей, що її оточують. 2. Свідоме протиставлення себе світу та іншим людям. Межі комунікації

• Недостатність об'єктивної комунікації - вихідний пункт для філософських рефлексій.

Спонука до комунікації. Екзистенційна комунікація - де я вперше зустрічаю і пізнаю самого себе, унікальність іншої людини є вирішальною для субстанційності її буття. Виникнення відвертості - виникнення дійсності. Відмова від справжньої комунікації означає відмову від мого власного буття, при цьому я не простовтрачаю себе, а через втрату іншого зраджую собі. Комунікація як любов не є сліпою любов'ю, байдужою до свого об'єкта.