Завершальні бої громадянської війни.

На великій території між Збручем, Дністром і Південним Бугом колишні противники - білогвардійці і петлюрівці - утворили спільний антирадянський фронт.

Після поразки під Києвом, коли польські війська відійшли за Збруч, армія С.Петлюри близько місяця билася з переважаючими силами радянських військ на Правобережжі. Цей опір послабив наступ військ Південно-Західного фронту на львівському напрямку. Після вичерпання всіх ресурсів оборони Петлюра змушений був відступити за кордон.

Тим часом один з лідерів російської есерівської партії Б. Савинков почав формувати у Польщі білогвардійську частину, яка мала надати допомогу Врангелю.

У вересні 1920 р. армія С. Петлюри разом з білогвардійцями і донськими козаками заволоділи лівим берегом Збруча і почали просуватися на схід. Однак після 12 жовтня 1920 р., коли війна між радянськими та польськими військами припинилася, стратегічна обстановка на Правобережжі для армії УНР та її білогвардійських союзників стала безнадійною. Проте С. Петлюра продовжував боротьбу і навіть віддав наказ про наступ від Могилів-Подільського на Вінницю і Жмеринку.

Командування 14-ї армії завдало попереджувального удару переважаючими силами. Кавалерійська бригада Г. Котовського прорвала фронт, і в бою під Катюжанами дві петлюрівські дивізії зазнали поразки.

Далі розгорнулися бої на проскурівському напрямку. 18 листопада 1920 р. Червонокозача дивізія В. Примакова і бригада Г. Котовського увірвалися в прикордонний Волочиськ. Залишки військ С. Петлюри перейшли Збруч і зосередилися на території Польщі.

Майже одночасно було ліквідовано опір білоруських білогвардійських загонів під командуванням С. Булак-Балаховича. На всій території України більшовицькій владі більше не протистояли регулярні війська противника.