ВИСНОВКИ. Проаналізувавши та узагальнивши вищезазначене, ми дійшли таких висновків:

Проаналізувавши та узагальнивши вищезазначене, ми дійшли таких висновків:

1. Адаптація людини до життя та діяльності – складне явище, спрямоване на забезпечення формування комплексу психічних реакцій, що визначають адекватну поведінку та ефективну взаємодію індивіда із навколишнім середовищем. Її зміст складає багаторівнева організація адаптивних процесів, яка є відображенням інтегрованої активності біологічних, психічних і соціальних підсистем у структурі особистості. Сутність механізму адаптації полягає в соціально-спрямованій активності людини на засвоєння рольових, нормативних вимог, цінностей, умов середовища; оволодіння сталими формами предметної професійної діяльності; досягнення певного входження в окремі форми організаційної взаємодії; узгодження соціальних інтересів, колективних, групових і особистісних цілей.

Адаптація слабозорих студентів до навчання у ВНЗ – це складний, багатофакторний, взаємопов’язаний, поетапний процес долання адаптаційних труднощів та входження їх до сфери реалізації професійних функцій в умовах специфіки виконання професійної діяльності.

2. Діагностика рівня адаптованості означених студентів до умов ВНЗ потребує адаптації методик, зумовленої особливостями виконання ними практичних дій.

3. Адаптаційний процес включає фактори, які його детермінують, а саме: адаптивні вміння (дидактичні, побутові та соціально-психологічні), тривожність студента, його психологічні установки, мотиви навчання, положення в системи міжособистісних стосунків. Існує принципова можливість слабозорих студентів адаптуватися в умовах ВНЗ, проте рівень адаптації залежить від сформованості їх адаптивних умінь та ряду вищезазначених супутніх психологічних факторів.

4. Слабозорі студенти мають різні рівні адаптованості: високий, середній та низький. Студенти з глибокими вадами на початку навчання знаходяться переважно на такому низькому рівні адаптації, який визначається як дезадаптація. Значний вплив на рівень соціально-психологічої адаптації мають тривожність особистості, установки на спілкування зі зрячими та мотивація.

5. Існує пряма залежність рівня адаптації від ступеня захворювання студента. Глибина порушення зору, накладаючи відбиток на всю діяльність особистості, значно впливає на рівень адаптації, знижуючи його. Рівні адаптації у студентів корелюють із рівнями особистісної та ситуативної тривожності, з переважанням останньої, навіть після періоду психологічного втручання з використанням психотренінгів. Дезадаптивні стани студентів із вадами зору характеризуються порушеннями психічних функцій, негативними емоційними переживаннями, нездатністю реально оцінити ситуацію, невмінням знайти раціональний вихід із складного становища, неадекватністю вибору способу дій чи одночасним використанням суперечливих дій.

У системі міжособистісних стосунків слабозорі студенти, в переважній більшості, займають малосприятливі статусні категорії, а це негативно відображається на процесі адаптації до умов ВНЗ. Психологічні установки студентів із особливими потребами щодо спілкування зі зрячими, характеризуються як, переважно, нейтральні та негативні і як такі, що опосередковано через міжособистісні стосунки впливають на рівень адаптації.

6. Процес соціально-психологічної адаптації піддається корекції при використанні адаптаційного супроводу за визначеними принципами та напрямами.

Результати вивчення даного питання свідчать про те, що адаптація слабозорих студентів в умовах вищого навчального закладу є складним, багатоаспектним, синтетичним, динамічним процесом. Це вимагає синергетичного підходу до дослідження проблеми, поєднання зусиль філософії, психології, педагогіки, фізіології та інших наук. Особливо важливим є питання розробки і реалізації психолого-педагогічних моделей роботи викладачів ВНЗ з адаптації слабозорих студентів в умовах вищого навчального закладу.

Усвідомлюючи багатогранність проблеми, ми зосередили увагу тільки на деяких аспектах досліджуваної проблеми і зробили спробу концептуально визначити можливу психолого-педагогічну модель адаптації у сучасних умовах навчання.

Відповідно до цього, пропонується особистісно орієнтований підхід із соціономічною специфікою, що виявляється у наступних принципах:

1. Принцип цілісного розуміння особистості слабозорого студента, що потребує особливої уваги до нього, врахування його індивідуально-психологічних особливостей і проблем, специфіки професійного розвитку, гуманного, милосердного, дбайливого ставлення з боку оточуючих.

2. Принцип комплексного емпіричного вивчення важливих якостей особистості студента із візуальними порушеннями на основі використання персонограми та комплексної психодіагностики базових властивостей його особистості.

3. Формування особистості студента з обмеженими фізичними можливостями у процесі гуманістично орієнтованого психологічного супроводу.

За такого підходу особистісно орієнтована підготовка постає як процес створення сприятливих умов для розвитку особистості слабозорого студента. Остання виступає метою такої підготовки. У зв’язку з цим, навчання спрямовується на гармонізацію розвитку особистості з вадами зору, орієнтацію педагогічних працівників на пізнавальні, соціальні, професійні цінності його особистості, на гуманізацію процесу професійної підготовки, на врахування рівня підготовленості та реалізацію здібностей студента даної категорії.

Серед найважливіших психологічних якостей представників із особливими освітніми потребами необхідно виділяти високий рівень розвитку комунікативних властивостей, прагнення до спілкування та міжособистісної взаємодії, доброзичливе ставлення до інших, сполучення високого рівня співпереживання та гарної саморегуляції. Психологічна допомога, спрямована на оптимізацію особистісного розвитку та усунення психологічних проблем слабозорих студентів має виступати в якості складової їх навчальної діяльності. Отримуючи психологічну допомогу у контексті даного підходу, студенти з особливими потребами, які навчаються у ВНЗ, стануть здатними до більш глибокої гуманістичної допомоги іншим людям і собі. Вирішуючи задачу реалізації своєї індивідуальності у вчинку подолання себе, у вчинку вибору повноцінного людського життя, слабо зорі студенти водночас виконують особливу місію: актуалізують і утверджують собою онтологічність, буттєвість базових людських цінностей, можливість подолання життєвих проблем, неконструктивність розпачу тощо.

Вивчення даного питання не вичерпало всіх аспектів проблеми. Подальшої розробки потребують такі питання, як удосконалення технологій шкільного і вузівського навчання слабозорих людей, підготовка науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу до сприяння ефективності адаптації даної категорії студентів у групах інтегрованого типу тощо.