Види, рівні, показники та критерії пізнавальної активності школярів

...На основі вивчення й аналізу філософської, психологічної та пе­дагогічної літератури було визначено показники активності...:

— позитивне ставлення до процесу пізнання, ініціативність...;

— характеристика діяльності: енергійність, інтенсивність, широта, роз­мах, масштаб результатів;

— позитивне ставлення до діяльності: сумлінність, інтерес, допитливість;

— самостійність, самодіяльність, саморегуляція;

— усвідомлення сутності діяльності...;

— воля особистості: наполегливість у досягненні мети, доведення спра­ви до завершення...;

— цілеспрямованість діяльності: активність виявляється у структурі «пучка» категорій (потреба, інтерес, мета, активність, цілеспря­мованість) і виступає як кількісна характеристика цілеспрямова­ності;

— творчість, уміння бачити сутність питання, потреба в самоосвіті та ін. У низці досліджень деталізовано критерії пізнавальної активності

школярів: запитання учнів до вчителя (В. М. Пушкін, Т. І. Шамова, Г. І. Щукіна); схильність до аналізу помилок, критичність; здатність до перенесення знань в іншу ситуацію; оперування знаннями й уміння­ми; ступінь участі в колективній роботі класу (Л. М. Зюбин); праг­нення учнів за власною ініціативою брати участь у діяльності, в обгово­ренні окремих питань, доповненні; бажання висловити свою точку зору; заняття з окремих предметів у вільний час (читання журналів, допо­міжної літератури, добровільна підготовка доповідей, рефератів, повідом­лень, бажання обмінятися думками, знаннями з іншими, пізнати те нове, чим вони володіють, та ін.). А. П. Каніщенко називає ще й такі показ­ники пізнавальної активності, як виявлення підвищеного інтересу до предмета, прагнення глибоко зрозуміти навчальний матеріал, викорис­тання у відповідях допоміжної інформації, вибір складного варіанта завдання, участь у роботі гуртків, відсутність необхідності в постійно­му контролі.

Таким чином, активність виявляється як в об'єктивному плані — результатах діяльності, так і в суб'єктивному — мотивах, потребах, інте­ресі...

Пізнавальна функціональна активність особистості може мати ситуа­тивний, епізодичний характер або підніматися до стійкої особистісної риси, тобто залежно від системи ставлень особистості до діяльності слід визначати ситуативну активність (виявляється в окремих видах діяльності, в певних умовах) та інтегровану (стійку рису особистості), що визначає її загальну спрямованість...

Залежно від характеру діяльності, яка реалізується людиною, ступе­ня самостійності і творчості можна говорити про репродуктивну (ви­конавську), реконструктивну або про творчу активність...

У проведеному нами дослідженні під час визначення показників, критеріїв, рівнів активності враховано:

1. Вид діяльності, в якій виявляється активність, — пізнавальна, трудо­ва, громадська, ігрова та ін.

2. Вольові зусилля особистості в досягненні цілей, що дає змогу гово­рити про активність потенційну чи функціональну, реальну.

3. Характер діяльності суб'єкта, тобто виявлення ним ініціативи, само­стійності, творчості або відтворення, копіювання, що визначає на­явність активності творчого, реконструктивного або репродуктивно­го характеру.

4. Стійкість, тривалість, динаміку виявлення активності, що передбачає систему стосунків особистості і дає змогу говорити про ситуативну чи інтегровану активність, яка характеризується постійністю мотивів, інтересів, переконань особистості.

На основі цих положень визначаємо такі показники пізнавальної активності:

Потенційна активність — допитливість, короткочасний інтерес, коли наявне бажання пізнати нове (записатися в гурток, прочитати певну літературу), але воно не реалізується.

Функціональна, реалізована активність може виявлятися на різних рівнях, що дає підстави говорити про:

а) репродуктивну активність, яка виявляється в діяльності вико­
навського відтворювального характеру. Учень позитивно ставиться до
тих завдань, які йому пропонують виконувати. У цій діяльності мета,
способи діяльності для школяра визначені, але він може виявити
енергійність, сумлінність у реалізації конкретних дій, що зумовлює інтен­
сивність пізнавальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що енергійна діяльність — це не швидкість її виконання порівняно з іншими, тому що необхідно врахо­вувати індивідуальні особливості школярів. Ідеться про старанність, ретельність, яку виявляють учні в діяльності. Сама по собі виконав­ська активність може бути зовнішньою, механічною, коли учень рахує, пише, слухає, або внутрішньою, коли приймається мета, способи пізна­вальної діяльності, тобто пізнання мотивоване внутрішніми потреба­ми. Таким чином, ця активність характеризує особистість з боку готов­ності оволодівати готовими знаннями, енергійності відтворювальної пізнавальної діяльності;

б) реконструктивну активність, яка передбачає не тільки копіюван­
ня, виконання певних завдань, а й вибір способів діяльності, використан­
ня здобутих знань, способів дій в інших ситуаціях (просте перенесен­
ня), певну інтерпретацію їх;

в) творчу активність, показниками якої є ініціатива, самостійність
особистості у визначенні цілей, завдань пізнавальної діяльності, спо­
собів її здійснення, інтерес, новизна, оригінальність, оптимальність (ско­
рочення кількості дій, операцій, витрат часу, сил).

Виконавська, реконструктивна, творча активність може мати ситуа­тивний характер (виявляється епізодично, в окремих видах діяльності, в певних умовах, тобто не постійно) або виступати як стійка інтеграль­на риса особистості (постійно, в різних видах діяльності). Завдання

вчителя в тому, щоб підносити пізнавальну активність школярів на можливо високий рівень — від репродукції до творчості.

Кожний із видів активності може виявлятися різною мірою, тому визначаємо три ступені виявлення: високий, середній, низький, тобто ступінь активності визначає вміння суб'єкта максимізувати пізнавальні дії в тому чи тому виді активності, виявити такі риси, як ініціативність, організованість, зібраність, енергійність, самостійність та ін. З усього цього можна зробити висновок, що ідеальна модель активності особи­стості передбачає всебічність (охоплює всі боки особистості, виявляється у всіх видах діяльності), стійкість, творчий характер виявлення на ос­нові позитивної мотивації.

Основні види активності, її показники, критерії подано в схемі 1.

*Види пізнавальної активності подано в схемі 2.

Пасивність — антипод функціонуючої активності суб'єкта різних видів, бо передбачає млявість, інертність, безвільність, байдужість у став­ленні до того, що відбувається, відсутність інтересу до пізнання, вияв­лення самостійності; бездіяльність...

Пасивність суб'єкта виявляється у його прагненні ухилитися в кон­кретних ситуаціях від діяльності (не виконати вправи, не розв'язати задачі, не прочитати тексти та ін.), а також у психічному стані індивіда, що впливає на його ставлення до конкретної діяльності і свідчить про її невідповідність меті суб'єкта, його потребам, інтересам. Проте, як підкреслює В. Бєлєнький, «між активністю і пасивністю існує складне співвідношення. З одного боку, це полярності. З другого боку, насправді

442

Схема 1

активність не безмежна, а пасивність не можна просто прирівняти до бездіяльності. Люди часто активні щодо одного і пасивні щодо іншого, навіть коли вони активні в багатьох або майже у всіх сферах життя. Менш активна діяльність порівняно з більш активною виглядає як па­сивна...»

Тому протилежність активності і пасивності не абсолютна, можливі проміжні ситуації, перехідні від активності до пасивності і від пасивно­го до активного стану.

Отже, вивчення філософської, психолого-педагогічної наукової літе­ратури, логіко-семантичний аналіз поняття дають змогу розглядати ак­тивність як педагогічну категорію, у рамках якої пізнавальна активність виступає рисою особистості, котра виявляється щодо процесу пізнання, засвоєння суспільного досвіду, нагромаджених людством знань і спо­собів діяльності, самостійності дій. Ставлення суб'єкта до навколиш­нього світу визначається його потребами, установками, мотивами, емо­ціями, вольовими зусиллями, тобто пізнавальна активність особистості — це цілісне утворення, система, що відбиває загальний склад людини, її спрямованість.

{Лозова В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної ак­тивності школярів. — 2-ге вид., допов. — X.: ОВС, 2000. — С. 27-34.)

В. І. Лозова, Г. В. Троцко