Розвиток розумових здібностей учнів у процесі пояснення

Справжнє засвоєння матеріалу в ході пояснення можливе лише в процесі застосування, хай і подумки, розвитку розуму. Розум розвива­ється в діяльності. Тому все, що стимулює активну розумову діяльність, створює умови для неї (проблемні ситуації, захопленість, цікавість, усві­домлення потрібності того, що вивчається тощо), якнайдужче сприяє розвиткові. Навпаки, нудьга на уроці, прагнення лише запам'ятати ма­теріал, лише отримати бажану оцінку перешкоджають і розумінню, і розвитку.

Дослідники проблемного навчання відводять останньому особливу роль у розвитку розуму, вважаючи, що проблемне навчання — це спосіб управління розумовою діяльністю учнів, на відміну від діяльності відтво-рювальної.

За самим своїм характером пояснення робить можливим так званий проблемний виклад, коли вчитель ставить проблему і сам же її вирішує за активної розумової співучасті слухачів. Важливо тільки пам'ятати, що запитання, на яке слухачі не можуть відповісти, це ще не проблема. Проблема піддає випробуванню якісь із наявних в учнів установок, або ж у ній міститься суперечність, на вирішення якого повинні бути спря­мовані зусилля учнів...

Слід також застерегти від спроб вважати проблемне навчання єди­но допустимим і можливим способом пояснення. Проблемність не єди­ний засіб активізації навчання. Його універсалізація так само непри­пустима, як і будь-якого іншого засобу. Поганий не той учитель, який не зробив урок проблемним, а той, хто взагалі недостатньо використо­вує значні можливості проблемного навчання.

Пояснюючи урок, хороший учитель одночасно демонструє прийома­ми розуміння свого пояснення — що дано як умова пізнавальної за­дачі в явному вигляді, це вважається відомим і зумисне не згаду­ється; який зв'язок між елементами пізнавальної задачі і що з цього зв'язку випливає; у чому полягає головна ідея вирішення пізна­вальної задачі; як це рішення перевірити, тобто довести його правиль­ність.

При цьому особливо важливо, як справедливо стверджують психо­логи, показати можливість різнобічного підходу до одного й того само­го явища, ввести це явище в різноманітні зв'язки, тобто навчити учнів мислити діалектично...

Важлива риса хорошого пояснення, що сприяє розвиткові розуму, — чітке виділення, підкреслення вчителем способів розмірковування, до­казу. Чому теорема доводиться цим способом, а не іншим? Чи можна спростити деякі положення? Розуміння таких питань дуже цінне з усіх поглядів...

Там, де вчитель явно посилається на логіку («звідси випливає», «пра­вильне в загальному випадку має справджуватися в окремому» тощо), його посилання повинні бути зрозумілі учням, входити до складу їхнього логічного досвіду. Разом з тим нерідко вчителі, ґрунтовно турбуючись про накопичення фактичного матеріалу, випускають з уваги питання, чи доводилося самим учням міркувати таким чином. Якщо ні, необхідні відповідні роз'яснення, приклади...