Пізнавальної самостійності

...Один і той самий матеріал по-різному впливає на розвиток дити­ни залежно від методів його засвоєння. Практичні рекомендації з цьо-

го кардинального висновку педагогічної психології полягають у тому, що засвоєння системи знань, умінь і навичок має передбачати і цілеспря­моване формування розумових здібностей, самостійності школярів, інте­ресу до навчання, удосконалювати різні форми сприймання, формува­ти логічні прийоми пізнання.

...«Є тільки один спосіб здобуття знань — це розумова і фізична діяльність самих учнів, якою керує педагог. Від того, як вона організо­вана і якими способами здійснюється, залежить обсяг і якість знань, умінь і навичок, що їх учні набувають у процесі цієї діяльності» (Г. С. Костюк). З цього випливає, що досвід пізнавальної самостійності не можна передати словами, розповідями, прикладами. Лише безпосе­реднє залучення учнів у процес, що потребує застосування само­стійних зусиль думки, волі, почуттів, забезпечує оволодіння досві­дом пізнавальної самостійності. А саме через досвід відбувається за­своєння.

Які ж умови створення досвіду пізнавальної самостійності? Адже відомо, що не все, зроблене учнем самостійно, формує його пізнавальну самостійність, її розвиток є складним, довготривалим процесом і зале­жить від багатьох умов...

Пізнавальна самостійність формується в процесі пошукової діяль­ності... Щоби пошукова діяльність відбувалася успішно, потрібний пев­ний рівень готовності школяра до навчання...

Які ж дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності?

Як виявилося в процесі узагальнення передового педагогічного досві­ду та проведених досліджень, для успішного формування всіх компонен­тів готовності молодших учнів до пошукової діяльності в організації навчально-виховного процесу потрібно:

1. формувати в учнів пізнавальні потреби, сприяти розвитку наполег­ливості у виконанні самостійних завдань;

2. домагатися раціонального поєднання репродуктивної і продуктивної діяльності учнів, доцільно збільшуючи питому вагу частково-пошу­кових методів, що сприяють активному, перетворювальному харак­теру засвоєння знань і способів їх переробки;

3. запровадити у змісті початкового навчання спеціальну систему пізна­вальних завдань (з різних предметів), що оптимально забезпечить пізнавальну, розвивальну й виховну функції навчання;

4. використовувати ефективні способи керування пошуковою діяльні­стю молодших школярів через поступове ускладнення і варіювання змісту пізнавальних завдань, а також операційне формування по­шукових умінь;

5. озброювати молодших учнів системою інтелектуальних умінь, загаль­них та спеціальних методів навчальної роботи.

Отже, пізнавальна самостійність школяра формується не внаслідок дії якогось одного ефективного способу, а є закономірним результатом

досконалої системи навчання й виховання учнів на уроці, спрямованої на всебічний розвиток самостійності думки і самостійності як риси ха­рактеру дитини...

Спостереження та бесіди з учителями — майстрами педагогічної праці, які досягають високої результативності, навчаючи різні контин­генти дітей, переконують, що вони насамперед бачать особистість учня, а вже потім спосіб, яким можна на нього вплинути. Стосовно органі­зації активного навчання це зумовлює необхідність розвинути в шко­лярів активність як особисту рису, як стійке прагнення активно мірку­вати під час навчання. Якщо риса сформована, то в дитини виникає внутрішня готовність уважно слухати, пригадувати, напружено мірку­вати, висловлювати свою думку, випробовувати свої сили на складнішо­му завданні тощо.

Щоби стимулювати активну позицію дитини в навчанні, психологи рекомендують забезпечувати оптимальне співвідношення між задо­воленням і незадоволенням пізнавальних мотивів навчання... Для акти­візації навчання необхідне глибоке розуміння вчителем можливостей тих чи тих способів збудження активності учнів, точне врахування рівнів розвитку учнів даного класу, щоби правильно визначити співвідношен­ня між репродуктивною і пошуковою діяльністю. Ця загальна ре­комендація не знімає необхідності розгляду конкретних дидактич­них ситуацій стимуляції активності молодших школярів у ході на­вчання.

У процесі пояснення нового матеріалу важливо так спрямувати ро­боту дітей, щоб вони доходили висновків на основі цільового порівнян­ня та порівняння нових знань з тими, що здобуті раніше, засвоювали б узагальнення силою власного мислення, активізованого вчителем. Для цього необхідно правильно організувати дидактичний матеріал, щоб учні усвідомили недостатність раніше засвоєних знань та були психо­логічно готові до засвоєння нових...

Узагальнюючи ефективні способи активізації молодших учнів, до­ходимо висновку, що дитина починає активно мислити, якщо:

— вчитель уміє добре актуалізувати попередній досвід через виконан­ня учнями підготовчих вправ, попередніх дослідницьких завдань;

— повідомляє дітям яскраві, незвичайні відомості, факти, заохочує до порівняння відомого й досі невідомого;

— у вступній бесіді чи розповіді показує практичне значення нових знань;

— оголошення нової теми або її пояснення здійснюється через ситуа­цію дидактичної гри;

— треба порівняти раніше відоме з тим, що засвоюється;

— знайти місце новим знанням у системі раніше засвоєних;

— довести чиєсь положення чи власну думку;

— обрати один розв'язок (відповідь) з кількох можливих;

— оцінити якийсь факт, явище, вчинок;

— знайти і виправити помилку фактичну, логічну, стилістичну;

— розв'язати задачу з недостатніми чи зайвими даними;

— скласти власну задачу, характеристику, опис, узагальнення з низки спостережень;

— розпізнати певний об'єкт за відомими ознаками тощо. (Савчєнко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших

школярів. — К.: Рад. шк., 1982. — С. 20 — 53.)

_________ Дидактичні завдання _______________________

/. Поясніть сутнісне співвідношення між процесами активізації пізна­вальної самостійності та діалогічної взаємодії вчителя й учнів (це одне й те ж; маються певні відмінності; наявна взаємообумовленість; одне є складовою іншого тощо).

2. Як О. Я. Савчєнко розкриває зміст вислову «оптимальне співвідно­шення між задоволенням і незадоволенням пізнавальних мотивів навчання»? Чим розуміння цього дидактичного явища допомагає вчи­телеві в організації діалогічної взаємодії?

3. Проаналізуйте запропоновані способи активізації молодших учнів з погляду того, наскільки кожен з них актуальний для ефективної організації уроків із вашого фаху. Оберіть кілька найбільш значу­щих, прокоментуйте свій вибір.

Додаток до теми 20