Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Життєстійкість як важлива якість у діяльності спортсменів – парашутистів






Діяльність спортсменів – парашутистів супроводжується сильним фізіологічним та емоційним навантаженням і має такі особливості:

· мінливість погодних умов;

· обмежена у часі;

· відбувається в тривимірному просторі;

· діяльність є комплексною, має різні етапи, що відрізняються за навантаженням на психіку спортсмена.

Розглянемо етапи діяльності спортсмена – парашутиста.

Наземна підготовка. На землі відбувається відпрацювання спортивних завдань, планується захід та робота під куполом.

На цьому етапі важливу роль мають рухові автоматизми, увага та впевненість у своїх силах. Потрібно зберігати рівновагу та включеність в роботу.

Наступний етап – покидання літального апарату. На цьому етапі парашутист стикається з подоланням страху висоти. Звичайно у досвідчених спортсменів виробляється толерантність до страху висоти, але він має місце. Для того, щоб страх висоти не заважав роботі потрібна саморегуляція, концентрація на завданні

Робота під час вільного падіння. Тривалість вільного падіння в середньому становить 45 секунд. За цей час парашутисту потрібно виконати певний комплекс фігур і при цьому слідкувати за показниками висоти. Тут основну роль знову відіграють увага та рухові автоматизми. Через обмеження в часі потрібно повністю включитися в роботу і точно її виконати. При цьому спортсмену потрібно взаємодіяти не лише з іншими спортсменами, але із повітряними потоками.

Робота під куполом. Досягаючи висоти розкриття, спортсмен викидає витяжний парашут – «медузу», який тягне в потік основний купол. Наповнення купола повітрям потребує декількох секунд залежно від площі.

Цей момент теж є досить напруженим, оскільки не відомо чи не виникне відмова купола. Потрібно проявити врівноваженість і бути готовим до дій в ситуації відмови. Відмови, які потребують використання запасного парашута трапляються рідко. Частіше бувають ситуації закрутки, несходження слайдера. Але будь яка несприятлива ситуація повинна сприйматися як робоча, де немає місця розгубленості і паніці.

Побудова заходу та приземлення. Після розкриття парашута, спортсмен повинен зорієнтуватися в місцевості, визначити силу та напрям вітру і побудувати захід на посадку. Ці умови не можливо передбачити так як вітер постійно міняє напрям, повітряні потоки різної щільності. Тут головне реакція та швидке підлаштування.

Вже заходячи на посадку потрібна внутрішня рівновага та окомір для безпечного приземлення. Повітряні потоки над землею часто теплі, що також впливає на управління. Крім того посадка може здійснюватися на перешкоди, що потребує мобілізації психічних ресурсів.

Отже, діяльність спортсменів – парашутистів є коплексною, має елемент непередбачуваності, відбувається в незвичних для людини умовах. Вона потребує тренувань, готовності до дій в екстремальних ситуаціях, психічної мобільності та врівноваженості. Всі ці якості є складовими життєстійкості. Можна зробити висновок, що заняття парашутним спортом підвищують життєстійкість спортсменів.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.