Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






НА СТАPO-KИЇBСЬKИЙ ШЛЯX! 4 страница






З усього зараз сказаного ясно, що українське письменство й на-
ука про Україну мусять перш усього обновитись, приставши до
тих методів і напрямків, котрі тепер творять силу письменського
й наукового руху в Європі й Америці й котрі найтісніше зв'язані
з теперішнім всесвітнім громадським рухом: культурним, політичним
і соціальним. Між іншим, українолюбці мусять вийти з того вузького
й поверхового національства, котре в Європі втратило смисл після
1848 р. З цього зовсім не слідує, щоб вони мусили зректись своєї
прихильності до України, до її нації або й заходів відшукати дійсні
національні ознаки в історії й сучасності українського народу {3-3}.

Напроти, прихильність до своєї країни й народу тільки виграє,
коли вона очиститься від старозаконної ненависті до чужих і осві-
титься світлом вселюдського спрямування до поступу. Наука ж про
свою національність стане на міцний грунт, коли всесвітній порівняв-
чий метод встерегатиме дослідувачів від скорих і поверховних ви-
водів, які робили старі націоналісти, навіть такі, як автор праці «Две
русские народности», й котрих запізнені приміри можна було бачити
недавно в «Правді» в очерку «Три національних типи народних»,
котрого не можна без скандалу виголосити, напр., ні на одному науко-
вому конгресі, ні навіть напечатати ні на одній звісній науковому
світові мові, напр., і на російській, на котрій появились же і навіть
на свій час з виблиском «Две русские народности».

Я певнісінький, що таке обновлення українського письменства й
науки настане незабаром; деякі ознаки показують уже початки та-
кого обновлення. Найскорше пішло б те обновлення, якби наша
письменська Громада взялась рішуче вчитись європейським мовам та
просто увійшла в прямі стосунки з європейською наукою, письмен-
ством і політикою. Але позаяк життя не жде і позаяк всі письменні
українці добре розуміють російську мову, а більша частина їх
лінується вчитись мовам європейським, то для користі самого укра-
їнського письменства треба показувати молодіжі, чого, власне, му-
сить вона шукати в російському письменстві, й посилати україн-
ських молодих письменників шукати провідних думок і взірців пись-
менської вмілості й наукових заходів скорше в російських повістярів,
навіть таких, як Успенський та Короленко, в російських учених, як
Пипін, Веселовський, М. Ковалевський і др., аніж в теперішньому
українолюбському письменстві, навіть в такому, що пишеться по-
російському, тобто все-таки мусить оглядатись на якусь критику, не
так як українолюбські пера й чорнила в галицьких часописях {3-4}.
Бо письменство російське при всіх хибах таки ближче стоїть до сучас-
ного європейського руху, ніж теперішнє українське.

Так ось чому я, зовсім не думаючи голосити «смерті українському
письменству» (ще раз беру на себе сором і виголошую перед
земляками в тому «очистительную присягу» проти донощиків «Прав-
ди»!), а, власне, бажаючи добра українському письменству, вважаю
тепер потрібним виступати проти тих, хто відкида російське пись-
менство як буцімто нічого не варте і тим відкида найприступніший
для загалу нашої громади колодязь, де все-таки тече жива вода, й
хоче засудити ту громаду на виключне вживання загнилої вже
водиці, а то й просто мертвої, котра бучно зве себе «патріотичною»
українською наукою, белетристикою й т. ін.

А окрім того, тепер, власне, треба раз назавше вияснити справу
відносин українського письменства до російського взагалі. Не один
уже десяток років чуємо ми про самостійність українського письмен-
ства, про його право бути рівним з російським і т. ін. Тільки ж дійсна
праця українських письменників зовсім не відповіда таким претен-
зіям, а в письменстві, може, ще більше, ніж у чому другому, право
без праці, котра дає силу, не має ніякої вартості: буряти, напр.,
мають, може, ще більше право мати свого Шекспіра, ніж англіча-
ни, котрі з певного погляду могли б задовольнятись латинською
мовою, та, отже, англійського Шекспіра увесь світ чита, а про бурят-
ського не чути. В часи «Основи» українські письменники ображались,
коли навіть московські слов'янолюбці, такі як їв. Аксаков, В. Ла-
манський, згоджувались на те, щоб українське письменство було собі,
та тільки для «домашнего обихода». Але ж тепер, майже через
30 років, по совісті треба сказати, що ми самі, російські українці, мало
зробили для того, щоб добре виповнити навіть ці рамки, хоч зро-
били кілька кроків, щоб виступити з цих рамок, переважно в літе-
ратурі переводній, хоч виключно поетичній. Прози української, окрім
белетристичної, як не було, так нема ніде, окрім у женевських
виданнях.

При цій нагоді замічу, що пора б уже порахувати перешкоди й
переслідування, яких дізнали за остатні 30—40 років літератори
і письменство російське ліберально-радикального напрямку і укра-
їнське. Звісно, проти російського письменства не було таких за-
гальних заборон, як проти українського 1863 і 1876 рр., та все-таки,
напр., кара Чернишевському і кружкові його в 60-ті роки, висилка в
Сибір цілої купи літераторів у 70-ті й 80-ті роки, заборона «Совре-
менника», «Русского слова», «Отечественных записок», «Дела», не
числячи газет, і вигонка цілого ряду ліберальних професорів з ка-
федр — чогось та коштують. А проте ліберальна наука й література в
Росії живе й бореться далеко енергічніше, ніж українське письмен-
ство, котре має коло себе грунт у Галичині. Напр., заборона 1863 р. не
виключала можливості печатати по-українському не тільки белетри-
стики, але й наукових праць, а забороняла тільки духовну й попу-
лярно-наукову літературу. Чому ж ні один український учений не
видав наукового діла за ті часи? Далі, закон про печать 1865 р. да-
вав усякому можливість обійти попередню цензуру, печатаючи в
Петербурзі й Москві книги в 10 листів, котрі заборонити мав
право тільки суд, і кілька років цей закон досить совісно сповнявся.
Чому ні один український письменник не попробував скористува-
тись тим законом і поставити навіть адміністративну заборону
1863 р, перед судом, котрий в ті часи держав себе досить незави-
симо й пропускав не раз такі книги, котрі цензори хотіли задер-
жати, й навіть (вироком про Вундта «Душа человека и животного»)
укоротив руки духовній цензурі взагалі? Тим часом російські лібе-
ральні писателі тим законом користувались і навіть вибороли для себе
певний простір, котрого зовсім не сміє відняти від них і побєдо-
носцівська доба. Нарешті, я спитаю, хто перешкоджав, напр., Косто-
марову видати переклад «Біблії» й популярно-наукові брошури, напр.,
у Галичині? Хто перешкоджа вченим українолюбцям закласти в Га-
личині серйозне наукове видання і т. д. і т. д.?

Не дуже-то багато зроблено й у Галичині, а надто осібними укра-
їнськими національниками, бо якби від їх письменського плоду від-
кинути те, що мусило бути зроблено, бо від самого уряду згори
були признані русинам школи, і що зроблено за оплатою урядовою,
то зостанеться не дуже багато; а як ще й те розібрати щодо се-
редньої вартості, то зостанеться справді цінного ще менше від того,
що зроблено російськими українцями. Не можна пропустити того фак-
ту, що в галицькій печаті проби перенести до своєї хати передові
наукові й літературні думки й заходи європейські, тобто надати
живий характер літературі, роблені були майже виключно ради-
калами: в «Громадськім друзі», «Дрібній бібліотеці», «Науковій
бібліотеці», «Літературно-науковій бібліотеці». Проби ці при-
йшлось радикалам робити не тільки без помочі національників, а
при опозиції з їх боку. Те ж треба сказати й про такі проби, як
«Жіночий альманах». Навіть єдиного галицького белетриста після
Федьковича, котрого може читати літературно вихована публіка
поза Галичиною, радикала Франка, націоналістична громада трохи
на той світ не загнала й не перестає обкидати болотом. Та й самого
Федьковича повісті видав радикал і навіть «обруситель», по словах
націоналістів. Ось де, між іншим, треба шукати причин невеликої
прихильності радикалів галицьких до націоналістів. Усе живе, не
тільки в політиці, але навіть в письменстві, приходиться радикалам
вносити в свою громаду з бою проти національників, котрі хочуть
вдержати скрізь панування мертвецької рутини і добровільно спи-
няють зріст нашого письменства до рівності з європейським.

Тим часом російське письменство, не глядячи на всі перешкоди з
боку уряду, не спало й добилось собі становиська світового й осібно
в кругу слов'янському. Чи це кому подобається, чи ні, а європейський
світ признав російське письменство рівноправним членом у своїй
сім'ї, і тепер не проходить тижня, щоб не появлялось чого-небудь
перекладеного з російської на яку-небудь світову мову: французьку,
німецьку, англійську. Багато європейців тепер учиться російської
мови, й недалеко той час, коли вона буде прийнята в число мов
світових.

Серед слов'ян російська мова стала вже дійсно посередньою.
Цього хіба сліпий не примітить, коли буде їздити по слов'янських
землях. Я, напр., ще в 1871 р. у Празі ніяк не міг вдержати з чеха-
ми розмови по-чеському, бо вони (навіть ті, що ніколи не були в
Росії) говорили зі мною по-російському. Недавно мені довелось
бути в Сербії, і я побачив те ж саме. На одному офіціальному візиті
розмова почалась по-французькому, та приймавший мене достойник
попрохав у мене «дозволу говорити по-російському». А йому добре
було звісно, що я далеко не прихильник офіціальної Росії. В Болгарії
я щодня бачу приміри, як, напр., чех або галицький русин (народо-
вець, котрий ніколи не був у Росії) говорить з болгарином по-ро-
сійському. Поляки більш других слов'ян опираються проти вживання
«московської» мови. Напр., у Женеві можна побачити студенток-
польок, котрі скінчили гімназію на московській мові в Варшаві або
й в Одесі, а розмовляють з росіянами не інакше як по-французько-
му. Тільки ж коли поляк за границею стає до практичного діла,
зараз пише на своїх дверях у Женеві й Парижі, як і в Софії: «Здесь
говорят по-русски», а в Болгарії польські емігранти, напр, лікарі,
ще до війни 1877 р. просто починали говорити з болгарами по-росій-
ському, і є такі, що й досі майже на тому й зостались.

І зовсім не треба думати, щоб таке вживання мови російської
було зв'язане з яким-небудь «москволюбством», а надто з таким,
про яке говорять у Галичині. Зовсім ні. Специфічні питання секти
«московських слов'янолюбців» всього менше читаються слов'янською
(як і російською) публікою, а читаються нею, власне, ті писання,
котрі звались колись у Росії «западническими», — твори Тургенева,
«Вестник Европы» і т. ін. Таке я бачив у 1871 р. в Празі; те ж саме
бачу тепер у Болгарії. Ніде в світі тепер так не лають Росію, часом
не саму тільки урядову, як у Болгарії, і ніде тепер так багато не купу-
ють російських книг, як у Болгарії ж, і купують тих книг багато на
кошт уряду, котрий на ножах з Росією. Читають болгари російські
книжки оригінальні, а також переводні, бо як же, напр., студентові
вищої школи, історикові, не прочитати Бокля, або Спенсера, чи
Моммзена, а коли він не зна англійської ані німецької мови, то
мусить читати по-російському. Недавно я робив пробу: давав болга-
рам-студентам читати польський переклад звісної книги американця
Моргана про первісні громади, так мені його вернули: кажуть,
«важко розуміти».

Цю пригоду — всеслов'янську вартість російської мови — треба
признати як дійсність, проти котрої упиратись — все рівно що
противу рожна перти. (Подібна проява показується і в герман-
ському світі. Так, напр., датчани хоч не люблять німців, а часто
пишуть по-німецькому, коли хочуть ширшої публіки. Так робить звіс-
ний Брандес. Так же поступає й багато голландців.) Не важити цеї
дійсності — така ж сама глупість, як і задля вартості російської
літератури зневажати осібні національні слов'янські мови й письмен-
ства, в тім числі й наше українське. Всякому своє, по його силі!
В усякім разі, ми, російські українці, нічого не тратимо на тому,
що признаємо російську, «московську» мову за посередню слов'ян-
ську, бо ми її знаємо й завше знати будемо. Тому ж, хто б у та-
кому признанні побачив яку зраду чи шкоду для осібних україн-
ських справ, я нагадаю, що таке признання входило в програму
кирило-мефодіївських братчиків 1847 р. Костомарова, Шевченка й ін.,
котра й досі є найрозумніше з усього, що вигадало українолюбство.

На цьому тепер ми й скінчимо розмову про вартість для Украї-
ни російського письменства, а мусимо поговорити про те, що таке
«обрусеніє», звідки воно взялось, на чому опирається, і після того
про те, як найліпше з ним боротись.

Примечания

3-1) На цей раз я не буду вже говорити про те, як та ж сама прихильність
до нашого письменства, а ще більше до нашого народу примушує мене
розбирати й те, які, власне, думки ширяться українською мовою, й бажати, щоб
та мова була струментом для проводу в наш народ думок поступових, а не
старосвітської гнилизни й темноти (обскурантизму), як це часто бачимо в
писаннях українських національників або всесвітніх ретроградів-назадників,
котрі підшиваються під українське національство, як, напр., єзуїти й їх приятелі
між галицькими попами й урядниками.

3-2) В своїй статті в «Зорі» я доводив, що теперішнє старозаконне націо-
нальство українське є ні що інше, як перелицьована катковщина й побєдо-
носцевщина, з чого дд. правдяни зробили, буцімто я увесь український рух
назвав катковщиноюі

3-3) При цій нагоді я, в інтересах згоди, попробую-таки «проковтнути жабу»
й сказати два слова проти того перекручування моїх думок, що буцімто я
зовсім не признаю національності. Ще в своїй статті в «Зорі» я виразно
сказав, що національності я признаю, а тільки противлюсь націоналізмові,
тобто примусу держатися звісних почуттів і думок (політичних і культурних)
по тій причині, що вони національні або (частіше) вважаються за такі.
В рецензії на брошурку д. Стодольського (в «Товариші») я показав, що при
теперішньому стані науки питання про національні відміни стало зовсім не
таким простим, як було 50—60 років назад. Тепер багато з того, що вважалось
колись за національне, признано спільним усім народам на певній ступені зросту
або й продуктом інтернаціонального процесу, котрий начався давно. Я сказав
вище, що тепер наука про національності мусить розібрати, що в певних озна-
ках нації є сталого, більше-менше біологічного, а що перемінне, і багато ще
треба праці наукової, зробленої найширшим, всесвітньо-порівнявчим методом,
щоб дійти до можливості сказати щось тверде про суть національностей.
В міру своїх сил я працюю над обробкою матеріалу для національної пси-
хології української і в своїх працях по народній словесності відмічаю завше
подобенство й відміни українських творів від чужих, українські варіації азятих у
чужих народів тем і т. д. Але я не позволяю собі ніяких сумарних виводів,
доки сотні робіт по подібному методу будуть зроблені в однім крузі народної
словесності, а є ще немало й других кругів.

3-4) Д[обродій] Пипін став тепер, після своєї рецензії на «Историю русской
литературьі» д. Ом. Огоновського, дуже непопулярним серед українолюбців,
з котрих деякі навіть просто записують його в катковці. Мені навіть один укра-
їнський національник ставить у вину, чому я нічого не пишу проти д. Пипін а;
тим паче я боюсь, що на мене розсердяться за те, що я раджу вчитись у д. Пи-
тна. Теорія примусового писання проти д. Пипіна не так-то й ліберальна.
Всякий волен писати про те, що йому інтересне. Для мене ж, та, думаю, й для
многих українців, спір д. Пипіна з д. Огоновським і навпаки мало інтересний.
Д[обродій] Огоновський написав слабу з наукового боку книгу, хоч з великими
претензіями (хиби обробки старшого періоду показані досить ясно в рецензії
д. А. С. в «Историческом вестнике»). Ці претензії розсердили д. Пишна, і він
написав рецензію далеко не з луччих, в котрій, видимо, пересолив і забув ба-
гато з того, що сам говорив, а рівно й те, що про спірні з д. Ого-
новським предмети він ліпше сказав у статті «Спор южан й северян» у «Вестни-
ке Европы» ж. От і все! Не варто було роздувати спору між рецензентом і
автором. Що ж до справи про широту української літератури й права її на рів-
ність з російською, то спір у цій справі — найпустіша гайба часу. Щоб літе-
ратура мала право на широту, треба, щоб вона була широка. От, напр., гол-
ландська література пише, власне, діалектом долішньонімецької мови, та коли
на ній появляються твори первокласної наукової вартості, напр. твори Тіле
або Кюнена по історії релігій, то, значить, вона й має право на такі твори.
Я з свого боку вважаю ліпшим розказати по-українському про праці, напр., тих
же Тіле й Кюненів, ніж споритись з ким-небудь про право української літе-
ратури говорити про такі широкі речі, як історія релігій (див. брошуру
«Нова теологічна наука»). А головніше — у д. Пипіна є багато праць і окрім
рецензії на книгу д. Огоновського. З тих праць, напр., «Опыт литературной
истории рус українолюбцями в Галичину за остатні 10-15 років.

 

Народні чи національні святощі. Перемінність на-
ціональних ознак. Народні звичаї, одежа. Націо-
нальність і релігія. Богумільство — релігія маси
нашого народу. Страти нашої національності на
сектантах. Кирилівська азбука і страти нашої націо-
нальності. Юліанський календар і консерватизм
нашого народу. Народна мова як святощ. Однако-
вість основи національних теорій наших народовців
і москвофілів. Перевага москвофілів у прикладах
теорії національних святощів. Єдиний спосіб побіди
над москвофілами. Кінець: еволюційна теорія —
основа «Чудацьких думок».

Тепер поговоримо докладніше про те, до чого ми мусили не раз
доторкатись вище, а власне про обов'язковий націоналізм, про культ
того, що в Галичині народовці звуть національними святощами.

Нема нічого темнішого над ідеї про ці святощі і нема нічого шкід-
ливішого для української справи, а надто в Галичині, як ті ідеї.

Очевидно, що коли на вироб національних ознак мусить мати вплив
географія й історія, то, значить, в тих ознаках мусить бути багато
перемінного, а окрім того, стільки ж доброго, скільки й хибного. Про
сталість національних ознак і говорити смішно.

Починаючи розмову про це, ми пригадуємо собі пригоду, котра
сталася років з сорок тому назад у Києві. Ген [ерал] -губернатор Бі-
біков ходив по Лаврі з великими достойниками краю, в числі котрих
був і маршал шляхти, поляк, здається, гр. Тишкевич, котрого один з
православних предків похований у Лаврі. «От бачите, — сказав Бібі-
ков, показуючи маршалкові на монумент його предка, — ваші предки
були православні».— «А ще раніше язичники», — відповів граф.

І справді, котрої з національних святощей мусив держатися
гр. Тишкевич, чи православія, чи культу Перуна? Та й Перунові, певно
ж, не від віку кланялись кияни. Певно, не одна національна святощ
перемінилась на горах київських з того часу, як наші предки сіли на
них!

Тим часом націоналісти примушують нас кланятись національним
святощам, вважаючи за них усе status quo теперішнього народного
життя Й думки. Наприклад, Волод. Барвінський ставив навіть в по-
літичну програму русинів «зберігати й піддержувати в народі на-
родні звичаї». Кумедно, що він в той же час ставив потребу «на-
водити народ до доброго господарства» («Зоря», 1891, ч. 13, ст.
225, голова, присвячена В. Барвінському в «Історії руської літератури»
д. Ом. Огоновського, котрий так охоче говорить про національні
святощі).

Але як же перемінити, напр., хліборобство в нашім народі, не заче-
пивши його звичаїв?

Скажуть, що між звичаями треба зробити вибір: одні плекати, дру-
гі зміняти. Але тоді куди йде вся теорія святості народних звичаїв?

Візьмемо ще один примір. В усіх національних рухах має велику
вартість демонстративне вживання національного костюма. Як демон-
страція при певних обставинах, це має рацію. Але даремне ми б ста-
рались підвести цю справу під логіку. Перш усього: що таке національ-
ний костюм? Костюми перемінялись в кожного народу, і, звичайно,
тепер за національний костюм для демонстрації вибирається костюм
певного стану людей чи в старовину, чи тепер, та ще й певної країни в
нації, так що й тут люди поводяться більше-менше суб'єктивними
поглядами, а не обов'язковим культом національної святощі, об'єкта
котрої неможливо встановити й тут, як і в других частинах всієї
справи.

У нас вибрано за демонстративно-національний костюм не істо-
ричний, не магнатський, а етнографічний, мужицький (хоч я читав в
народовських органах похвали руському боярському костюму д. Федо-
ровича і цікавий був би знати, де він узяв для нього взірці?). Безспірно,
в нашому народному костюмі є чимало і естетичного, і гігієнічного. Але
щоб він увесь був, напр., гігієнічний, а надто на всі сезони, того ніяк
сказати не можна. Наші дами, одягаючись в національний костюм, до-
повняють його деякими грішними видумками західноєвропейськими, і,
конечно, їх за те похвалить найзавзятіший націоналіст, котрому йде о
здоров'я тих дам. Та й нам, хворим городянам, мужчинам, національ-
ний костюм, зоставляючи горло голим, виносний тільки, коли ми його
прикриємо європейським пальто, та ще й пов'язкою круг шиї.

Мені навіть соромно, що я пустився в такі дріб'язки та ще й кра-
вецького характеру. Але що ж будеш робити, коли люди притьмом
пристають до нас, щоб ми зберігали всі народні звичаї, а також і оде-
жу, (В програмі В. Барвінського говориться і про потребу зберігати
народну одежу.)

Та перейдемо до речей більше поважних, до речей культури духов-
ної, де націоналісти теж показують нам примусові народні національні
святощі, починаючи з релігії.

Ми вже говорили в II листі про те, в якому кумедному стані опини-
лись європейські націоналісти-романтики, коли хотіли застосувати
релігію до національних ознак, тим часом коли релігія європейських
народів тепер одна з релігій інтернаціональних, християнська. Дехто
пробував поділити між європейськими племенами віроісповідання
християнські, виголошуючи, що православіє відповідає слов'янам, ка-
толицизм — романцям, а протестантство — германцям. Але ж сама
статистика кричить проти такого поділу, а історія й етнографія — ще
більше. Чи можна, напр., виобразити собі протестантство без романсь-
кої Женеви? Чи не подібніші етнографічно греки з італьянцями, ніж
зо слов'янами і т. д. і т. д.? Очевидно, що теперішні релігії, як продукт
культурно-історичного процесу інтернаціонального, ніяк не можуть
входити в ряд ознак національних.

Обертаючись спеціально до нас, русинів-українців, трудно навіть
сказати, яка, власне, віра в нас може вважатись за фактично націо-
нальну? Коли взяти пам'ятники «народної мудрості» — легенди, пісні,
прислів'я українські — та по них характеризувати народну релігію, то
побачимо, що в ній над грунтом натуралістично-політеїстичним ле-
жить найбільше кора релігії маніхейсько-богумільської, як і в болгар,
сербів і великорусів, так що коли б треба було застосувати до якої з
історичних релігій наш народ, то я б його застосував скорше всього
до богумільства, і наперед хвалюсь, що одолію кожного свого против-
ника в науковім спорі про цю справу. А тим часом одні з наших на-
родовців вважають за нашу народну віру православіє, другі — унію,
треті — навіть римський католицизм. До того ж серед нашого просто-
го народу є свідомі протестанти, а переважна частина інтелігенції є
філософи в релігії, навіть більша частина тих, хто лицемірствує перед
якою-небудь церквою.

Що ж тепер ми приймемо за примусову національну святощ в релі-
гії?

А тим часом, коли наші націоналісти кланяються як національним
святощам то православію, то унії, залишені ними без уваги штундисти
на Україні московляться, русини римського обряду в Ц [арстві] Поль-
ськім і Галичині полячаться, а русини-протестанти на Угорській Русі
становляться словаками.

Подібну ж прислугу робить нашій національності й культ другої
національної святощі — т. зв. кирилівської азбуки, ради котрої наші
народовці всіх сортів ворогують з латинською азбукою, називаючи
її «польським абецадлом». Безспірно, перемінити тепер у нас аз-
буку було б справою нелегкою, хоч воно було б добре, бо зблизило би
нас з більше цивілізованим світом. Та, по крайній мірі, добре б було,
коли б націоналісти не робили собі фетиша з теперішньої азбуки і
не переносили свого фетишизму і в народ, та, окрім того, щоб звер-
нули увагу на тих русинів, котрі знають тілько азбуку латинську
і тепер зостаються зовсім без руських книг і через те читають ви-
ключно польські, волоські і т. ін. та переходять до чужих національ-
ностей (я попробував було для таких русинів видати «Марію» Шев-
ченка латинськими буквами, так дістав за те грубу брехню від д. Ом.
Партицького).

Поряд з церковним обрядом наші національники поклоняються
як національній святощі також і юліанському календарю. Ми вже зга-
дували, що навіть професор університету д. Сумцов, слідом за попом-
народовцем Качалою, посвятив цілу статтю в «К [иевской] старине»
справі календаря, щоб доказати, що заходи перемінити той календар
на григоріанський є замах на нашу національність. Ми говорили, що
д. Сумцов не звернув уваги на те, що григоріанського календаря колись
також боялись протестанти, а надто німецькі, і що однако ж потім,
коли вони прийняли той календар, то ніякого поримлення їх не ви-
йшло.

В справі календаря, як і обряду, нема різниці між нашими націона-
лістами українофільськими й «москвофільськими»

Найгірше в боротьбі наших націоналістів проти григоріанського
календаря — це аргументація, котру за Качалою повторя і д. Сумцов,
в котрій знаходиться і таке, що «наш народ консервативний», то не
треба чіпати й старого календаря, до. котрого він привик. Не треба,
значить, чіпати і старих способів господарства і самого рабства перед
усякого рода деспотами, до котрих народ наш теж привик!.. Добра ко-
ристь для народу з такої інтелігенції, котра вжива таких аргументів,
котра преклоняється перед «консерватизмом народу»!

Ми думаємо, що чим скорше б змінено було старий календар на
новий, тим ліпше, бо нащо ж держатись того, що явно противно при-
роді. Тільки ж коли тепер ця зміна могла б образити народ (хоч це ще
й не так певне), то до неї треба йти постепенно. Але головне діло в
умисловім боці справи — в консерватизмі, що зв'язаний зо справою
календаря. Консерватизм — це така річ, котру треба підрізувати при
всякій пригоді, а справа календаря є одна з таких пригод. Про кален-
дар часто приходиться говорити й простому народу. От і треба, щоб
люди т. зв. «інтелігентні» при всякій нагоді поясняли простим людям
різницю між двома календарями і те, відки вона виходить, і привчали
простих людей дивитись на цю справу без усякого фетишизму. Думка
людська — річ органічна: одним фетишем стане менше в одній справі,
то стане їх менше й у других, і поступ народу стане легший.

З усіх ознак національних, в котрих націоналісти бачать святощі,
найясніша — мова. Вона й має найбільше практичної ваги, бо мова є
спосіб, котрим люди розуміються, через котрий іде до людей освіта.
От через це найбільша частина й політичної справи наці опальників
зводиться до права певної мови в уряді, суді, школі, а надто в почат-
ковій.

Тілько ж і важність мови не може доходити до того, щоб освічена
людина дивилась на неї як на святощ, вищу від людини. Мова все-таки
слуга людини, а не пан. Мова мусить рости і перемінятись відповідно
зросту людини, громади. Людина вільна вчити й уживати й чужі мови.

В таких громадах, як наша, де людність розкололась на класи-
національності, через що спиняється природний обмін культурний між
класами, збільшується погорда вищих класів до нижчих і вменшується
пошана до себе в нижчих класах, — це справа делікатна. Тільки ж в
усякім разі не можна голими фразами проти чужих мов та за нашу
«милу, красну мову» помогти лихові, впевнити практичний народ у
тому, що мова його справді святощ.

Тут нема іншого способу, як стати на практичний же грунт, а не на
релігійний, тобто піднімати вагу нашої мови працею над літературою,
котра б була корисна народові й замінила б йому в більшій часті пригод
життя мови чужі. Противитись же тому, щоб люди з простого народу
нашого знали й чужі мови, — значить противитись природі й ризикува-
ти тим, що ми огиднемо народові з нашими намовами. (Найбільше
недоладний резон, котрий виставляють народові, щоб держався свого,
словами Шевченка: «Бо хто матір забуває, того бог карає». Адже ж і
народ бачить, як Шевченків замикають у тюрми, а «перевертні»
роблять кар'єру!)

В Росії були часи, коли навіть без усякої трати національної волі
вищі стани настільки погнались за мовою французькою, що дехто з
них майже зовсім не вмів говорити по-російському. Патріоти-мораліс-
ти докоряли їм і прославляли питому мову майже тими самими слова-
ми, які читаємо в наших народовців. І ніщо не помагало, аж поки не
появились на російській мові Жуковські, Пушкіни, Лєрмонтови, котрі
могли робити конкуренцію французьким письменникам. Тепер уся
справа там скінчена. І у нас не може бути інакше.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.