Іграшки для уяви

...Плануючи свої дії на певний період, ми саме цим створюємо об­раз мети, якої хочемо досягти, і спосіб її досягнення. При цьому фак­тичні дії замінюються розумовими: відбувається процес моделюван­ня — оперування образами. І лише потім у роботу залучається мис­лення — воно будує логічно обґрунтований ланцюжок послідовних дій, які мають привести до успішного результату.

Мета запропонованих завдань — не лише активізувати уяву, а й підготувати творчу обстановку, в якій здійснюється творча робота ви­кладача з учнями (зі студентами), виникає спільне переживання — дійство, що також створює емоційне ставлення до предмета, який ви­вчається...

Образ літери (цифри, символу)

Мета вправи: активізувати уяву, створити емоційне ставлення до символу. Тут можливі два підходи: просто пофантазувати, на що схожа літера; зробити літеру близькою, що має свій характер. Для цього можна запропонувати такі запитання: яка на зріст буква — висока чи низька? Товста чи тонка? Якого кольору вона сама чи якого кольору одяг любить носити? Добра чи зла? Де живе? З ким товаришує? Що

полюбляє їсти? Що робить? Яке в неї хобі? Та будь-які інші запи­тання.

Буква «С» виявилася домогосподаркою, у якої сколіоз — ви­кривлення хребта, тому вона трішки згорблена. Харчується супом-роз-сольником, дуже любить дітей, обнімає їх, притискуючи ображе­них дітлахів до свого теплого круглого животика. «С» сива, майже без зубів, говорить шамкаючи, розтягуючи слова з буквою «С». Доб­ре готує, але деякі страви виявляються пересоленими. «С» любить сіль, тому в неї відкладення солей, і ходить вона, трошки перекочую­чись...

Запитання, запитання...

Запитання можна визначити як головний засіб, що стимулює і мис­лення, й уяву.

Як же навчити ставити запитання? Розглянемо можливості засто­сування функціонально-системного підходу для усвідомлення про­цесу отримання результату й методів його досягнення під час вико­нання розвивальних вправ. Цей підхід дає змогу розробити досить чіткі правила виконання вправ у формі «нежорсткого» алгоритму. Якщо розглядати об'єкти як системи, то можна послідовно, викори­стовуючи поняття функціонально-системного підходу, формулювати за­питання, які відображають не лише властивості й ознаки об'єкта, а та­кож його зв'язки з навколишнім світом. Запитання можуть бути по­в'язані:

/. З функцією об'єкта.

Функціональний принцип аналізу літературних творів запропону­вав В. Я. Пропп, вивчаючи структуру народної казки. Якщо розгля­дати образ як систему, то під функцією будемо розуміти конкретні дії і вчинки дійової особи, через які розкривається її образ.

2. З можливими надсистемами.

Над системами для нашого об'єкта є всі зовнішні об'єкти, в які наш об'єкт входить і на які впливає. Для літературного твору — це опис географічного пункту, де перебуває об'єкт, дім, у якому відбувається дія, природне і соціальне середовище тощо.

3. З підсистемами об'єкта.

Разом із підсистемами об'єкта, тобто частинами, з яких він скла­дається, можна також розглядати його властивості й ознаки. Для обра­зу це будуть риси характеру, звички та інші ознаки, що характеризують персонаж та його стан.

Ось приклади можливих запитань до вправи: «Образ літери».

До поняття функція: для чого потрібна літера? Що вміє робити? З яким звуком дружить? Яку роль може іще виконувати? Чим захоп­люється? Чи любить вона пустувати?