Особистісно орієнтоване спілкування

Добре вчити дитину, котра тягнеться до вас, як соняшник до сонця. Щоб не перервати цей ланцюжок довіри, маємо утверджувати у своїх стосунках з учнями людську гідність кожної дитини незалежно від того, які в неї навчальні успіхи, а отже, бачити спочатку людину, а потім уже учня. Особистісно орієнтоване спілкування на уроці — стри­жень стимулювання навчальної праці. Воно не може бути зорієнтова­не на абстрактного молодшого школяра. Його мета —не тільки ураху-

__________

вання актуальних потреб саме його віку (наприклад, дитина 6 або 9 років), а якнайповніша відповідність спілкування розмаїттю індивіду­альностей конкретного класу.

Які ж актуальні потреби дитини маємо задовольнити в навчальній діяльності? Насамперед — потребу особистісного контакту з учите­лем на уроці, прагнення дістати схвалення, підтримку своїх дій.

Характерна риса поведінки молодших учнів з учителем — їхня «де­мократичність», мимовільність реакції. Дітям, особливо першокласни­кам, дуже хочеться, щоб на уроці вчитель особисто їм приділяв увагу: звертався до них, називаючи ім'я, а не прізвище; якось виділяв голосом, поглядом, жестом. Нерідко молодші діти прагнуть різними способами привернути до себе його увагу...

Гуманні стосунки на будь-якому уроці і поза ним мають утверджу­вати людську гідність кожного учня, здібного й нездібного, гарного і не зовсім, відвертати страх перед покаранням, залежність від настрою вчителя. Якщо на уроці створюються такі стосунки, діти не бояться висловлювати своє ставлення, яке може не збігатися з думкою інших і навіть учителя, реалізують своє право бути мислячою особистістю.

Турбота про емоційне благополуччя дитини на уроці аж ніяк не зне­цінює таких найнеобхідніших умов навчального спілкування, як довільність дій, зосередженість уваги, вольові зусилля в досягненні найкращих результатів. Тому в процесі уроку, коли відбувається пе­рехід до вивчення головного і виникає потреба загострити увагу, учитель використовує у своєму мовленні логічну паузу, логічний наголос, вираз­ний жест, вольове забарвлення голосу, зовнішні опори, що фіксують «мар­шрут» його думки, а для дітей це — умова збереження довільної уваги.

Спілкування на уроці зумовлене навчальною необхідністю, але це зовнішній бік справи. Головне ж — у його внутрішньому змісті, тобто в тих стосунках, які виникають і розвиваються під час навчання між учителем та учнями. Тому обов'язковими є постійне збагачення й уточ­нення наших знань про мотиви поведінки кожного учня на уроці.

Отже, важливо, щоб розумна вимогливість поєднувалася з нео­ціненною рисою гуманного педагога — умінням не пропустити мо­менти, коли дитині особливо потрібні допомога й увага. Наприклад, оточити увагою учня, який прийшов після хвороби, вчасно помітити засмучену дитину, якій у сім'ї важко, пригорнути учня, котрий сам не може подолати трудність...

Серед багатьох умов, які позитивно впливають на взаєморозуміння між учителем та учнями, є вміння вчителя відчувати душевний стан учня в момент розмови.

...Пригадуються спостереження за учнями, в яких на контрольній щось не виходить, більшість із них робить безцільні рухи, совається по парті, заважає сусідові. А вчитель коментує: «Замість того щоб думати, ти ручку псуєш!» А дитина псує, бо так гальмує свою тривогу.

Неодмінна умова особистісно орієнтованого спілкування вчителя з учнями — уміння володіти словом.

На наш погляд, якщо вчитель хоче зробити дитині серйозне заува­ження, домогтися, щоб його слово було належно сприйняте, треба не стояти над дитиною. Краще, щоб очі вчителя і вихованця були на одному рівні, щоб розмову було зосереджено не на тому, який він поганий учень, а чому так невдало вийшло. Отже, мета спілкування в цьому разі — досягти спільності поглядів, оцінок учителя й учня. А від такого взаєморозуміння найкоротший шлях до оптимальної моделі на­вчального спілкування — ділового співробітництва вчителя й учнів у конкретних навчальних справах.

Порівняйте типові ознаки різних стилів спілкування вчителів.

(Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах. — К.: Рідна шк., 1977. - С. 138-146.)

Дидактичні завдання ________________________

1. З'ясуйте сутність особистісно орієнтованого педагогічного спілку­вання.

2. Яких стилів керівництва і стилів спілкування, як правило, дотриму­ється особистісно орієнтований учитель?

3. Виокремте умови, що забезпечують особистісно орієнтовану пози­цію вчителя у спілкуванні з учнями.