Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділ IV. Культура мовленнєвої поведінки вчителя




Розгортання спілкування вчителя з учнями починається з першої ініціативноїрепліки, яка виконує функцію мовленнєвого стимулу і носія теми бесіди. Розрізняють такі основні типи висловлювань: етикетні формули— вітання, вияв вдячності, вибачення тощо; запит інформа­ції(запитання, прохання); вияв емоцій;інформування, коментування обставин спілкування; фактичні висловлювання,які не є серйозною інформацією, а спрямовані на підтримку розмови...

Сучасне вчительство переважно орієнтоване на демократичний стиль спілкування з учнями. Але в повсякденній практиці рівнопартнерство часто залишається декларативним. Характерними ознаками вчитель­ського домінуванняв діалозі виступають:

1) зловживання тривалими і гучноголосими висловлюваннями;

2) нав'язування власної думки і готових рішень;

3) небажання до кінця вислухати і зрозуміти співрозмовника;

4) прагнення поставити того, хто не згоден, «на місце»;

5) зловживання зауваженнями, які гальмують мовну активність парт­нера.

Досить складним видом мовленнєвої діяльності вчителя є суперечка,у процесі якої йому доводиться заперечувати комусь, доводити щось. Лише висока культура цього виду діалогу страхує від небезпеки пере­творити його на сварку, тобто на стан взаємної ворожнечі...

Культура суперечки забезпечується дотриманням таких педагогіч­них правил:

1. Сприйняття незгоди учнів як природної реакції, наслідку критично­го ставлення до інформації.

2. Децентрація, тобто погляд на суперечливе питання очима опонента.

3. Урахування глибинних мотивів конфронтації учнів (потреби в особи-стісному самоствердженні, підвищенні статусу серед ровесників, об­рази, емоційного збудження, стану психологічного дискомфорту тощо).

4. Вияв незмінної доброзичливості у ставленні до опонента, незважаю­чи на репутацію і статус.

5. Підкреслена коректність під час гострих моментів конфронтації, вияву принизливої нестриманості учнів...


6. Зацікавлене і шанобливе ставлення до будь-якої думки, навіть аб­сурдної, піклування про збереження і підвищення престижу кожно­го учня. Критична оцінка конкретних дій, а не особистості в цілому («Цей-учинок здається мені негарним», а не «Ти завжди прагнеш зірвати урок, тому що нероба» та ін.).

7. Контроль за емоційною тональністю суперечки, щоб попередити пе­реростання її у сварку.

8. Захищаючи свої думки, учитель використовує узвичаєні етикетні норми («Мені здається», «Подумаємо разом», «Можливо, я помиля­юся» і т. д.), виявляє готовність визнати помилки, вибачитися за недоречність.

9. Готовність виконати прохання учнів, ураховуючи їхні інтереси, по­треби, обрати компромісні рішення.



 

10. Підкреслення того, що зближує з учнями.

11. Терплячість, поступливість у дрібницях.

12. Стимулювання самооцінки учнів («А що ти думаєш про себе?»).

13. Дисциплінування класу за допомогою непрямих впливів — переве­дення уваги, жарту тощо.

14. Домінування експресії оптимізму.

Показниками низької культури діалогуз учнями можна вважати:

1. Обмеження свободи висловлювання думок, особливо тих, що різнять­ся з думкою вчителя («Досить дискутувати про незаперечне», «Тобі ще рано мати свої погляди. Для цього потрібно хоча б пристойно вчитися»).

2. Орієнтація лише на заплановані цілі («Знову ти в нас, Кокарев, забираєш час пустопорожніми запитаннями! Я нічого не встигаю зробити», «Не відволікай нас, Семенова, своїми безглуздими запи­таннями!»).

3. Акцентування на тому, що роз'єднує з учнями («Як ти можеш так думати, Гаврилова? Твоя незгода видає з головою незнання матері­алу»).

4. Дріб'язкова нетерпимість, прискіпливість («Як ти сидиш, Ігнатьєва! Поклади руки на парту», «Як можна не знати таких простих ре­чей?»).

5. Дисциплінування через тиск, пряму догану («Досить показувати, який ти розумний», «Тобі, Веремієва, краще б помовчати і згадати про отриману двійку!»).

6. Погрози («Спробуйте не виконати це завдання!»).

7. Докори («Скільки разів нагадувала, а ти ...», «Я тебе попереджала, та ти не хотів слухати! ...»).

8. Приниження гідності («Такого ледачого учня в мене ще не було», «Ну подивіться на цього «професора»! Краще б підстригся!»).

9. Висміювання («Діти, кого нагадує Лазарев? Санчо Панса, правда? Такий же товстий і ледачий»).


10. Демонстрація своєї зверхності в різній формі: прямій («У тебе що, у голові дві звивини?»), пом'якшеній («Ти наче тямущий, Галь-перін, а говориш нісенітниці»), прихованій («Тут немає в чому сум­ніватися, Никифорова, кожній нормальній людині це ясно!»).



11. Посилання на свій статус і життєвий досвід як аргумент у супереч­ці («Я працюю в школі 20 років, як ти можеш сумніватися в моїх знаннях?»).

12. Менторство («Запам'ятай, Хламова, так культурні люди не пово­дяться», «Сором, сором не знати елементарних речей»).

13. Використання лестощів, показної доброти, усмішки, пестливого во-катива (Наталонько, Сергійку) або обману, залякування з маніпу-лятивною метою для отримання власної вигоди, досягнення егоїстич­них цілей.

14. Домінування експресії песимізму («Нічого ви не вмієте. І що мені з вами робити?», «Не уявляю, як ви складете іспити»).

Як бачимо, ведення комунікативного діалогу з учнями потребує від учителя високої культури...

(Риданова И. И. Основи педагогики общения. — Минск.: Беларус. павука, 1998. - С. 9-10, 64-65, 71, 108, 112-115.)

__________________ Дидактичні завдання_________

/. Чи тотожні поняття «гуманний учитель» і «вихований учитель»?

2. У чому сутність гуманістичної педагогіки спілкування, її відмінність від авторитарної?

3. Взаємини вчителя з учнями як внутрішня невидима сторона педа­гогічного спілкування можуть бути різного рівня. Виокремте озна­ки функціонально-рольового рівня взаємовідносин учителя з учня­ми. Доберіть власні приклади до цього феномена.

4. Схарактеризуйте рівень особистісно орієнтованих стосунків учи­теля з учнями. Як змінюються його ознаки порівняно з формально-рольовими взаєминами? Наведіть власні приклади особистісно орієн­тованих стосунків учителя з учнями.

5. Співвіднесіть мовленнєві показники взаємин педагога високої і низь­кої культури. Які з них характеризують формально-рольові взає­мини, а які міжособистісні (особистістю орієнтовані)?

Н. Є. Щуркова ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал