Структура спілкування. Професійно-педагогічне спілкування має певну структуру, що відпо­відає загальній логіці педагогічного процесу.

...Професійно-педагогічне спілкування має певну структуру, що відпо­відає загальній логіці педагогічного процесу.

Якщо орієнтуватися на те, що педагогічний процес має такі стадії: задум, втілення задуму, аналіз та оцінка, то можна виокремити відповідні їм етапи професійно-педагогічного спілкування.

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування з класом у процесі підготовки до уроку (прогностичний етап).

2. Організація безпосереднього спілкування з класом (початковий період спілкування).

3. Управління спілкуванням у педагогічному процесі.

4. Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання на подаль­шу діяльність нової системи спілкування.

Усі ці етапи утворюють загальну структуру процесу професійно-педагогічного спілкування.

Важливим етапом педагогічного спілкування є його моделювання (І етап)....Давайте пригадаємо, як утворюється процес підготовки до уроку: ми працюємо над конспектом, добираємо необхідний матеріал, плануємо... наче працюємо самі, у себе за письмовим столом. Але хоч який би вид подальшої діяльності планувався — опитування, пояснення нового матеріалу, бесіда, розв'язання проблеми — у думці вчителя ви­никає клас, окремі учні. Інакше кажучи, відбувається комунікативне прогнозування майбутньої діяльності.

На цьому етапі здійснюється своєрідне планування комунікативної структури уроку, заходів, які відповідають дидактичній меті уроку, педа­гогічній і моральній ситуації в класі, творчій індивідуальності педагога, особливостям окремих учнів і класу в цілому...

Велике значення у навчальному процесі має організація безпо­середнього спілкування з класом у початковий період контакту з ним (2 етап). Цей період умовно можна назвати «комунікативною ата­кою», під час якої завойовується ініціатива у спілкуванні і цілісна ко­мунікативна перевага, що дає змогу надалі управляти спілкуванням з класом.

Управління спілкуванням (3 етап) — важливий елемент професійної комунікації. Власне управління являє собою той аспект педагогічного спілкування, що надає йому професійного характеру...

Сучасні соціально-психологічні дослідження показують, що людина по-різному бере участь у процесі спілкування: по-перше, може бути ініціатором, по-друге, суб'єктом, по-третє, у різних ситуаціях стає актив­ним або пасивним учасником взаємодії. Своєрідність професійно-педа­гогічного спілкування полягає в тому, що ініціатива тут виступає як спосіб управління спілкуванням і, відповідно, цілісним навчально-ви­ховним процесом...

Чи існують якісь стійкі й перевірені способи завоювання ініціативи у спілкуванні? У цьому плані можна порекомендувати:

— оперативність в організації початкового контакту з класом;

— оперативний перехід від організаційних процедур (привітання, саджання тощо) до ділового й особистісного спілкування;

— відсутність проміжних зон між організаційними і змістовими моментами на початку взаємодії;

— оперативне досягнення соціально-психологічної єдності з класом, формування почуття «ми»;

— уведення особистісних аспектів у спілкування з дітьми;

— подолання стереотипних і ситуативних негативних установок у ставленні до окремих учнів;

— організація цілісного контакту з усім класом;

— звернення із завданнями і запитаннями, які вже в перший момент взаємодії здатні мобілізувати колектив;

— скорочення заборонних педагогічних вимог і розширення пози­тивно орієнтованих;

— увага до зовнішності: охайність, підтягнутість, зібраність, активність, доброзичливість, чарівність та ін.;

— використання мовних і немовних засобів взаємодії — активне
залучення міміки, мікроміміки, контакт очей тощо;

— уміння «транслювати» в клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення;

— віднайдення яскравих, привабливих цілей діяльності і показ спо­собів їх досягнення;

— розуміння ситуаційної внутрішньої налаштованості учнів, ураху­вання цього стану, передача учням власного розуміння;

— досягнення загального ситуативного взаєморозуміння, яке фор­мує в учнів потребу взаємодії з учителем.