Вічна радість

...Слово учитель, як і всі слова, багатозначне і багатошарове. Тихіше, он училка йде! Ти що, надто молоденька... Тепер знаєш, яких молоденьких присилають?

Це розмова двох п'ятиклашок біля школи напередодні першого вересня. Обидва ошатно вдягнені і несуть по квітці, як належить. Але — «училка». Що ж. Вони переросли страх перед учителем і не доросли ДО поваги до нього. Можливо, лише в 17, або в 40, а то і в 70 навчає­мося ми вимовляти слово вчитель так, щоб серце здригалося і голос і ремтів.

Будемо вкладати у слово вчитель високий зміст. Нехай високе уяв­лення про нього не зовсім узгоджується з буденним, земним образом учительки, «училки», але не все ж будні та буденне...

Вислів «пересічний письменник» дивний: пересічний письменник, кагалом, не письменник. «Пересічний учитель» — теж не надто коректне поєднання слів: учитель не може бути рядовим, інакше він не учитель. Учитель — професія для людей з мужньою совістю...

Той, хто подає заяву до педагогічного інституту, насправді бере на себе обов'язок стати ідеалом людини хоча б для майбутніх своїх учнів. Для учнів він — єдиний, і вони не повинні страждати від того, що доля КЄ дала їм кращого вчителя. Учитель не має права бути рядовим, він — нехай вибачать мені цю блюзнірську думку — змушений грати роль прекрасної людини. Ця взята одного разу на себе роль виконується роками і поступово перестає бути лише роллю — стає характером. Звичайна людина перетворюється у незвичайну — у вчителя. Учителем її робить не педагогічний інститут, а багаторічне спілкування з дітьми, для яких — якщо він учитель — він зобов'язаний бути найкращою п юдиною на землі. Йому просто нікуди подітися, йому професійно не­обхідно стати прекрасною людиною...

Учитель не робить кар'єри... Він — актор, але його слухачі і гляда­чі не аплодують йому. Він — скульптор, але його праці ніхто не ба­чить. Він — лікар, але його пацієнти рідко дякують йому за лікування і не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Лише в самому собі, лише в усвідомленні величі своєї справи, І лише в підтримці всього суспільства, у повазі суспільства до НЬОГО, вчителя. Буденщина заполонює його — план, журнал, оцінки, батьки, методкомісії, директор, інспектори, несуттєві розмови в учительській... А йому треба все це залишити біля порога класу й увійти ДО дітей із піднесено налаштованою душею.

...Школа вчить, одухотворює, вкладає сенс у кожне життя, що розви-вається, осяває його світлом. «Жадоба грошей, невіра в добро, відсутність

моральних правил, презирство до думки, байдужість до загального добра, поблажливість до порушення законів чесності... — ось вороги вихо­вання, з якими воно покликане боротися». Це — Ушинський, і багато­значні крапки теж належать йому. Напрочуд точний список! Випишемо ще раз у стовпчик:

жадоба грошей

невіра в добро

відсутність моральних правил

презирство до думки

байдужість до загального блага

поблажливість до порушення законів чесності...

(Соловейчик С. Л. Вечная радость: Очерки жизни и школи. — М.: Педагогика, 1986. - С. 6-9.)

_________________ Дидактичн і завдання ____________

/. У чому вбачає С. Л. Соловейчик багатозначність, багатошаровість слова вчитель?

2. Ваші міркування щодо необхідності для вчителя стати ідеалом людини, за С. Л. Соловейчиком.

3. Якими заповідями вчителя можна доповнити список, окреслений Ш. О. Амонашвілі?

А. Л. Крупенін, І. М. Крохіна

ЕФЕКТИВНИЙ УЧИТЕЛЬ