ЛІТЕРАТУРА. 1. Горський В.С. Історія української філософії: Навч

1. Горський В.С. Історія української філософії: Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 2001. – 375 с.

2. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К.: Абрис, 1994. – 176 с.

3. Гумильов Л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории. – М., 1992.

4. Гуревич П.С. Старые и новые расовые мифы (скорочено) / https://www.rusdrakon.ru/praktic.

5. Гуревич П.С. Философия культуры. Учебное пособие для студентов гуманитарных вузов. – М., 2000.

6. Давня українська література: Хрестоматія. – К.: Рад. шк., 1991. – 576с.

7. Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (ІХ-ХІІвв.): Курс лекций. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 399 с.

8. Елиаде М. Миф и ритуал. – М., 1995.

9. Зеров М.К. Твори: в 2 т.// Книги буття українського народу. – К.: Дніпро, 1990. – Т.2: Історико-літературні та літературознавчі праці. – С.139-145. Златоструй. Древняя Русь. Х-ХІІІ вв. – М.: Мол. Гвардия, 1990. – 302с.

10. Золотий гомін. Українська література: Хрестоматія З-80 для 11 класу. – К.: Освіта, 1995. – 623 с.

11. Історія європейської ментальності/ За. ред. Пітера Дінцельбахера. – Львів: Літопис, 2004.

12. І прадіди в струнах бандури живуть: Укр. романт. поезія: Зб.: Для серед. та ст. віку. – К.: Веселка, 1991. – 239с.

13. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К.: Либідь, 1994. – 383.

14. Котляревський І.П. Енеїда // Твори. – К., 1957. – 43-248.

15. Коцюбинський М.М. Цвіт яблуні // Вибрані твори.– К.: Дніпро, – 1977. – С.197-203.

16. Культурологія: теорія та історія культури. – К., 2004.

17. Леві-Стросс К. Первісне мислення: Пер. з фр. – К., 2000.

18. Любимов Л. Искусство Древней Руси. – М.: Просвещение, 1981. –335 с.

19. Макаров А. Світло українського бароко. – К., 1994.

20. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Навч. посіб. – К., 2002.

21. Мириманов В. Искусство и миф: Центральный образ картины мира. – М., 1997.

22. Неборк В.В. Епос про тридцять п’яту хату: Вибрані поезії. – Львів: Аз-Арт, 1999. –100с.

23. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч.посіб. – К., 2006.

24. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком). – К.: Рад. письменник, 1990. – 558с.

25. Поликарпов В.С. Лекции по культурологи. – М.: «Гардарика», «Экспертное бюро», 1997. – 344 с.

26. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 2001.

27. Рыбаков Б. Язычество Древней Руси. – М., 1988.

28. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів. – К.: Наук. думка, Т.1, 1972. – 531с.

29. Степовик Д. Скарби України. – К.: Веселка, 1991. – 191 с.

30. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. – М., 1989.

31. Турчинов В. Эпоха романтизма в России. М.: Искусство, 1984. – 450с.

32. Українське бароко та європейський контекст. – К., 1991.

33. Українська література ХІ-ХVІІІ ст.: Хрестоматія з коментарями. – Чернівці: Прут. – 1997. – 368 с.

34. Українська література: Хрестоматія для 11 кл. серед. шк. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 576с.

35. Хвильовий М. Твори: У 2-х т. – К., 1991. – Т. 2. – С.576-621.

36. Ушкалов Л. Світ українського бароко. – Харків, 1994.

37. Фрэзер Дж. Золотая ветвь. Исследование магии и религии. – М., 1986.

38. Чижевський Д.І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль, 1994, – 480с.

39. Якимович А.К. Новое время. Искусство и культура ХVII-ХVIII веков. – СПб.: Азбука-классика, 2004.

ЗМІСТ

40. Передмова………………………………………………………………………3

41. КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ……………………………………………………… 3

42. Основні напрями світової культурологічної думки та культурологічна думка в Україні …………………………………..……………………………………3

43. Поняття ментальності в культурологічному аспекті………………………...7

44. Українська культура в контексті світової культури: основні історичні віхи………………………………………………………………………….………….12

45. Архаїчні джерела української культури………………………………………12

46. Тенденції розвитку культури за часів Середньовіччя в Західній та Східній Європі та Київській Русі……………………………………………………………...18

47. Культура Київської Русі……………………………………………………….28

48. Європейське Відродження та українська культура ХІV–ХVІ ст………........38

49. Ідея “прогресу” та специфіка культурного розвитку країн Західної Європи і України в ХVІІ –ХVІІI ст……………………………………………………………..39

50. Культура епохи Просвітництва………………………………………………..44

51. Культура 19 ст. Загальний історичний тип (західна Європа) та українська культура………………………………………………………………………………..51

52. Світовий культурний процес ХХ ст. і культура України в його контексті...55

53. Сучасна українська культура та проекція майбутнього……………………..64

54. ХРЕСТОМАТІЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕКСТІВ…...…………………………...69

55. ХРЕСТОМАТІЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ...…………………………………..96

56. Шумов К.Э. Мифический и эпический хронотоп: пространственные перемещения героя……..…………………………………………………………….96

57. Гумильов Л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории…………....103

58. М.Т.Юрій Етногенез та менталітет українського народу…………………..104

59. ПАМ'ЯТКИ……………………………………………………………………110

60. Список пам’яток………………………………………………………………126

61. ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………….129

[1] У формулюванні цієї загадки використовуються застарілі граматичні форми іменників, що також є підтвердженням давнього походження загадки.

[2] Слово Біблія в перекладі з грецької мови означає «книга». Біблія складається з двох частин – Старого Заповіту, де розповідається про створення Богом світу й історичні події до народження Христа, й Нового Заповіту, присвяченого подіям від народження Іісуса Христа.

[3] Апокаліпсис (грец. «одкровення») – «Одкровення Іоанна Богослова», заключна книга Нового Заповіту, яка пророкує кінець світу, Страшний Суд і встановлення Царства Небесного.

[4] Оскільки в Біблії говорилося, що саме жінка була винною у скоєнні першородного гріха, становище жінки в середньовічній родині і в суспільстві загалом було залежним, головував у всьому чоловік. Навіть у церкві під час проповіді жінкам відводили «гіршу» ліву сторону – північну, «сторону ночі». Крім релігійної була ще й економічна причина залежності жінки: в сувору епоху війн і тяжкої праці чоловіки були більш затребуваними. Особливим у середньовіччі було й ставлення до дітей: дитина, яка не досягла віку, коли вже можна працювати чи навчатися військовій справі, фактично не існувала для суспільства. Родині, що потерпала від голоду й хвороб, потрібні були помічники в господарстві, а не «зайві роти», тому, якщо дитина помирала, цьому не надавали особливого значення. Тяжкі умови життя призводили до того, що діти дорослішали дуже швидко: у 14 років хлопчик вважався цілком самостійним, а дівчинку можна було видавати заміж. Таке ставлення до дитини знайшло відображення й у середньовічному мистецтві, для якого не характерне зображення дітей: навіть Христа на руках у Діви Марії зображали не немовлям, а умовною фігуркою дорослої людини зменшених пропорцій.

[5] Зауважимо, що ікона як культовий предмет – це феномен православної культури, тоді як у католицькому світі, у зв’язку з невизнанням обов’язковості дотримання іконописних канонів, ікона перетворилася на картину на релігійну тематику. Про іконописний канон докладніше йтиметься далі.

[6] Словом канон у грецькій мові називалася палиця або мотузка, призначена для вимірювання й креслення ліній. Зараз це слово означає систему правил, зразок.

[7] Антиномія – суперечність між двома взаємовиключними положеннями.

[8] Парсунний живопис розвивався також у Польщі, Росії.