Види балансів міжнародних розрахунків

Основними видами БМР є розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості та платіжний баланс.

Розрахунковий баланс — це статистична таблиця, яка відображає співвідношення грошових вимог і зобов'язань даної країни щодо інших країн. Розрізняють два види розрахункових балансів: розрахунковий баланс за певний період і розрахунковий баланс на певну дату. Останній відомий ще під назвою баланс міжнародної заборгованості даної країни, або баланс її міжнародних грошових вимог і зобов'язань. У США подібний баланс зветься «балансом міжнародних інвестицій» (net international investment position). Якщо розрахунковий баланс за певний період відображає зміни у стані заборгованості та вимог даної країни лише за цей період, то розрахунковий баланс на певну дату показує співвідношення всіх зобов'язань і вимог даної країни незалежно від того, коли вони виникли.

Усі інвестиції (акції, облігації, векселі, поточні та депозитні рахунки в іноземних банках, нерухомість) і вимоги, які країна має за кордоном, складають актив розрахункового балансу, а всі її зобов'язання та інвестиції іноземців у цій країні — пасив цього ж балансу. Різниця між вартістю вимог і зобов'язань, надходжень і платежів за кожним із БМР називається

«сальдо»

, що в перекладі з італійської означає залишок, розрахунок, розплата.

Активне сальдо розрахункового балансу, тобто перевищення вартості вимог над вартістю зобов'язань, показує, на яку суму дана країна надала кредити та інвестувала кошти за кордоном або погасила зобов'язання щодо інших країн. Пасивне сальдо показує, яку суму кредитів та інвестицій країна отримала або яка сума погашена її боржниками. Тобто сальдо розрахункового балансу показує: була країна у певний період кредитором чи боржником і на яку суму. Зовнішня заборгованість — це сума грошових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягає сплаті у визначений термін. Слід зазначити, що країна за розрахунковим балансом за певний період може мати пасивне сальдо, а за балансом на конкретну дату — активне.

Платіжний баланс є найпоширенішим видом БМР. Він відображає співвідношення грошових вимог і зобов'язань даної країни до інших країн, термін яких настав.

Платіжний баланс може бути двох видів: платіжний баланс на даний момент і платіжний баланс за конкретний період (рік, квартал, місяць). Оскільки у платіжному балансі наводяться вимоги та зобов'язання країни в іноземній валюті, по яких настав термін погашення, цей баланс визначає попит і пропозицію щодо іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку на певний момент або за визначений період. Аналіз платіжного балансу має важливе значення для оцінювання валютного становища країни. Стан платіжного балансу впливає на динаміку валютних курсів, на валютну політику країни. Якщо надходження за платіжним балансом перевищують платежі, то має місце активний платіжний баланс (активне, або позитивне, сальдо). У протилежному випадку — баланс пасивний (пасивне, або негативне, сальдо). Погіршання платіжного балансу (негативне сальдо) нерідко призводить до посилення валютного контролю, пониження курсу національної валюти, збільшення запозичень за кордоном, до інших заходів державного регулювання.

Між розрахунковим і платіжним балансами існує тісний зв'язок, що зумовлюється їх принципово схожою структурою, яка відображає міжнародні розрахунки країни. Розбіжності між цими балансами зумовлюються розвитком міжнародних кредитних відносин. Сальдо платіжного балансу може не збігатися із сальдо розрахункового балансу, як правило, вони протилежні. Нерідко у публікаціях (наприклад публікації МВФ) під назвою «Платіжний баланс» наводяться показники як платіжного, так і розрахункового балансів. У таких публікаціях грошові надходження та платежі не відокремлюються від вимог, зобов'язань або даних про операції, не пов'язані з грошовими розрахунками (надання субсидій по лінії «допомоги» тощо).