Юридична психологія

1) Юридична психологія -- галузь психологічної науки, що вивчає психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднується психологічне і юридичне і виділяються юридична й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвитку й нерозривному зв'язку.

Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Система юридичної психології складається із загальної та окремої частин. У загальній частині вивчається її предмет, метод, зв'язки з іншими науками; проводиться психологічний аналіз ситуацій правового регулювання соціальної поведінки людини, досліджується правосвідомість людини на суспільному й особистісному рівнях; розглядається психологія юридичної діяльності, зокрема психологічний профіль юриста, професіограми юридичних професій, проблеми профвідбору та профорієнтації осіб відповідно до вимог юридичної діяльності. Окрема частина юридичної психології аналізує психологічні закономірності різних стадій провадження правосуддя; вивчає особистість злочинця, формування злочинної мотивації, соціально-психологічні особливості злочинних груп.

До структури цієї частини входять: кримінальна психологія; слідча психологія, психологія потерпілого; виправно-трудова психологія.

2) Структура юридичної психології складається з декількох важливих галузей знань. Кримінологічна/кримінальна/психологія вивчає особливості особистості злочинця і злочинної поведінки, розкриває психологічні причини поведінки, що відхиляється і розробляє рекомендації з попередження правопорушень. Судово-слідча психологія аналізує психологічні особливості діяльності судово-слідчих працівників і органів дізнання по збору доказів у кримінальному чи цивільному процесі та формулює пропозиції щодо психологічно ефективної тактики проведення різних процесуальних дій (огляду місця події, допиту, впізнання, очної ставки та ін.) Окремий напрямок цього розділу юридичної психології складає діагностика неправдивих показань і боротьба з лжесвідченням. Оперативно-розшукова (оперативна) психологія досліджує психологічні закономірності розкриття злочинів, пошуку винних і їх оперативного затримання. Цей напрямок юридичної психології орієнтовано на психологічне забезпечення роботи оперативного складу МВС, ФСБ, податкової поліції та інших спецслужб Росії. В якості окремих розділів юридичної психології можна виділити: психологію охорони громадського порядку і безпеки; психологію охоронної діяльності. До зазначених структурних елементів юридичної психології примикає психологія приватної детективної й охоронної діяльності.

Пенітенціарна психологія вивчає психологічні особливості відбування покарання засудженими і організацію роботи адміністрації в'язниць, слідчих ізоляторів та виправних колоній. Психологія управління персоналом правоохоронних органів розкриває психологічні аспекти добору та розстановки кадрів, прийняття управлінських рішень з кадрів, вдосконалення стилю і методів керівництва персоналом, формування особистого майстерності працівників і організації їх повсякденній діяльності, психологічні методи забезпечення особистої професійної безпеки співробітників органів правопорядку. У цьому розділі юридичної психології розглядаються особливості діяльності керівників правоохоронних органів і даються рекомендації з удосконалення управління персоналом.

5) У науках про людину поняття ідентичність має три головні модальності.

· Психофізіологічна ідентичність означає єдність і спадкоємність фізіологічних і психічних процесів і властивостей організму, завдяки якій він відрізняє свої клітини від чужих, що наочно проявляється в імунології.

· Соціальна ідентичність це переживання і усвідомлення своєї приналежності до тих чи інших соціальних груп і спільнот. Ідентифікація з певними соціальними спільнотами перетворює людину з біологічної особини в соціального індивіда й особистість, дозволяє йому оцінювати свої соціальні зв'язки і приналежності в термінах «Ми» і «Вони».

· Особиста ідентичність чи самоідентичність (Self-identity) це єдність і спадкоємність життєдіяльності, цілей, мотивів і смисложиттєвих установок особистості, яка усвідомлює себе суб'єктом діяльності. Це не якась особлива риса чи сукупність рис, якими володіє індивід, а його самість, відрефлексована в термінах власної біографії. Вона виявляється не стільки в поведінці суб'єкта і реакціях на нього інших людей, скільки в його здатності підтримувати і продовжувати якийсь наратив, історію власного «Я», що зберігає свою цілісність, незважаючи на зміну окремих її компонентів.