Теорія самоактуалізації Абрахама Маслоу

Американський психолог А. Маслоу (1907-1970) - один із основоположників гуманістичної теорії, головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба нести людям добро. Він стверджував, що людині не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як вважав 3. Фрейд. Навпаки, в них закладено інстинкт збереження своєї популяції, що змушує людей допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою - видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знаходить шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних особистостей. Поступ суспільства відбувається не революційним шляхом, не соціальними перетвореннями, а задоволенням гуманістичних потреб людини.

За А. Маслоу, ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати за певних умов. Однак, ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише під час задоволення інших потреб і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається досягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархія потреб, згідно з Маслоу, охоплює:

- фізіологічні потреби;

- потреби в безпеці;

- потреби в любові й прихильності;

- потреби у визнанні та оцінці;

- потреби в самоактуалізації - реалізації здібностей і талантів.

1. Фізіологічні потреби. Потреби цього рівня - це потреби фізичною виживання: в їжі, воді, кисневі, сні, активності, захисті від екстремальних температур, сенсорній стимуляції. Це основні, найбільш сильні і невідкладні потреби. Якщо людина не задовольнить цих потреб на якомусь мінімальному рівні, вона не буде зацікавленою в потребах вищих рівнів ієрархії. Окреслені потреби мають і таку характерну рису: якщо одна з цих потреб залишається незадоволеною, вона дуже швидко стає настільки домінуючою, що всі інші потреби відходять на задній план.

2. Потреби безпеки та захисту. До цього рівня належать потреби в організації, в законі і порядку, в прогнозованості подій, у відсутності таких загрозливих сил, як хаос, хвороби, страх. Слід підкреслити, що умови стабільності, надійності, прогнозованості надзвичайно важливі для розвитку особистості дитини. Не менш суттєвими потреби безпеки є для дорослих здорових людей. Здорова людина прагне надійності в роботі, умовах зарплати. Пошуками безпеки мотивовані такі дії людей, як створення накопичувальних рахунків, придбання страхових полісів.

3. Потреби належності та любові Люди гостро переживають муки самотності, відсутність друзів і близьких або соціальне відчуження. Для здорового почуття власної гідності людині дуже важливо, щоб її визнавали інші та вважали гідною поваги. Любов є основною передумовою здорового розвитку особистості. Маслоу зробив висновки про існування суттєвої кореляції між щасливим дитинством та психічним здоров'ям дорослої людини.

4. Потреби самоповаги. Потреби самоповаги Маслоу поділив на дві групи: самоповага та повага інших. Особистості важливо усвідомлювати, що вона гідна самоповаги, може справлятися із завданнями та вимогами життя. Другий тип потреб характеризується таким категоріями, як престиж, визнання, репутація, статус, оцінка, прийняття у соціальному оточенні. У такому випадку для особистості важливо знати, що те, що вона робить, визнано та високо оцінюється значимими людьми. Задоволення потреб цього рівня породжує почуття впевненості у собі, розвиває почуття власної гідності та усвідомлення, що особистість є корисною та необхідною в цьому світі. Маслоу підкреслював, що здорова самоповага ґрунтується на заслуженій повазі інших людей, а не на славі, лестощах чи соціальному статусі.

5. Потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдосконалення. Самоактуалізація визначається Маслоу як бажання людини максимально розвинути свої здібності, цілком розгорнути закладений природою потенціал. У процесі самоактуалізації особистість стає саме такою, якою вона може бути, і досягає вершини своїх можливостей.

Одним із найслабших положень у теорії Маслоу є те, що дані потреби знаходяться у заданій ієрархії і " вищі" потреби (наприклад, в самоактуалізації) виникають лише після того, як задовольняються більш елементарні, наприклад, фізіологічні потреби. Не лише критики, але і послідовники Маслоу доводять, що дуже часто потреба в самоактуалізації домінує і визначає поведінку особистості, незважаючи на те, що її фізіологічні потреби залишилися незадоволеними.

Самоактуалізації досягає лише невелика кількість людей, вважає Маслоу. Самоактуалізованій особистості притаманні такі риси:

o повне схвалення реальності й комфортне відношення до неї (не ховатися від життя, а знати, розуміти його);

o схвалення інших і себе (" Я роблю своє, а ти - своє. Я в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням. І ти в цьому світі не для того, щоб відповідати моїм очікуванням. Я є я, ти є ти. Я поважаю і приймаю тебе таким, яким ти є");

* професійне захоплення улюбленою справою, орієнтація на завдання, на справу;

* автономність, незалежність від соціального середовища, самостійність думок;

* здатність до розуміння інших людей, увага, доброзичливість до людей;

* постійна новизна, свіжість оцінок;

* розрізнення мети і засобів, зла і добра (не будь-який засіб придатний для досягнення мети);

* спонтанність, природність поведінки;

* гумор;

* саморозвиток, вияв здібностей, потенційних можливостей, са-моактуалізуюча творчість у роботі, любові, житті;

* готовність до розв'язання нових проблем, до усвідомлення власного досвіду, справжнього розуміння своїх можливостей.

Фундаментальною позицією гуманістичної психології є визнання пріоритетності творчого потенціалу людини. Маслоу перший висловив тезу, що творчість є універсальною характеристикою людини, її невід'ємною сутністю. Творчі здібності притаманні людині від народження. Це природно для людини такою ж мірою, як птахам літати, а деревам - вкриватися листям. Здатність до творчості закладена в кожному з нас, для творчості не потрібні якісь особливі обдарування або навички. Щоб бути творчими, немає потреби писати книги, картини або компонувати музику. Так робить лише невелика кількість людей. Творчість - універсальна функція людини, що передбачає всі види саморозкриття. Творчими можуть бути люди будь-яких професій у своїй діяльності та побуті. Однак, більшість людей протягом життя втрачають здатність до творчості. Особливо руйнівні чинники творчого потенціалу пов'язані з офіційною освітою. Деградації особистості сприяють психологічні і соціальні чинники. Етапи деградації особистості за теорією Маслоу:

o формування психології " пішака", глобального відчуття своєї залежності від інших сил (феномен " безпорадності");

o створення дефіциту благ, у результаті чого вони стають первинними потребами в їжі та виживанні;

o створення " чистоти" соціального оточення - поділ людей на " добрих" і " поганих", " своїх" і " чужих", відчуття провини і сорому за себе;

o створення культу " самокритики";

o збереження " священних основ" (заборонено навіть замислюватися над провідною ідеологією);

o формування спеціалізованої мови (складні проблеми спресовуються у короткі, надзвичайно прості вирази, які легко запам'ятати).

Теорія Маслоу відповідає потребам сучасної людини, ЇЇ прагненням до творчості, до розкриття свого потенціалу, вона бере до уваги позитивні аспекти особистого життя і переконує, що кожна людина володіє потенціалом внутрішнього розвитку та самовдосконалення.

Третя теорія самоактуалізації, яку ми тут розглянемо, належить Абраму Маслоу (Abraham Maslow). Народившись в 1908 році, Маслоу отримав ступінь доктора гуманітарних наук в 1934 році. Протягом свого професійного життя він займався дослідженнями, викладанням і написанням наукових робіт. Спостереження, які він використовує для побудови теорії, грунтуються скоріше на дослідженні нормальних і здорових людей, а не на даних психопатології і психотерапії. Незмінною турботою Маслоу було поліпшення суспільства і життя окремої людини. Пропрацювавши в кількох університетах, в 1961 році Маслоу став завідувачем кафедри психології в університеті Брандейс. Нещодавно цей видатний персонолог був обраний президентом Американської психологічної асоціації.

Маслоу розробляв свою теорію повільно, протягом багатьох років. Він відгукувався на ідеї і потрапляв під вплив робіт інших персонологов, що розділяли схожі погляди: Олпорта, Роджерса і Гольдштейна. У мене було три причини включити сюди обговорення його точки зору, незважаючи на те, що він багато в чому згоден з Роджерсом і Гольдштейном. По-перше, деякі дуже важливі проблеми він висвітлює докладніше і на більш високому рівні, ніж інші два теоретика. Парадоксально, але друга причина, по якій я включив сюди аналіз його поглядів, полягає в тому, що хаотичний і вкрай еклектичний підхід Маслоу до теоретизування і написання робіт робить його позицію невизначеною, але в той же час він намагається взятися за проблеми, яким інші не надають уваги. Таким чином, вивчає персонологию студент може витягти і погані, і хороші уроки з робіт Маслоу. Третя причина для розгляду його позиції в тому, що вона являє собою приклад того, що я називаю варіантом моделі самореалізації. Іншими словами, самореалізація для Маслоу - найбільш важлива, але не єдина спрямованість людини. Зважаючи виникає завдяки цьому факту складності наступне обговорення буде розбито на три широкі теми: 1) тенденції ядра особистості, 2) характеристики ядра особистості і 3) взаємодія між ними.