Психофізіологічні механізми емоцій

Виникнення і протікання емоцій тісно пов'язане з діяльні-стю різних модулюючих систем мозку. Вважається, що основ-ну роль у цьому відіграє лімбічна система.

Основу лімбічної системи складає так зване " коло Папеца".Ідея про існування в мозку особливої системи, відповідальноїза емоції, була висловлена в 1937 р. американським невропа-тологом Дж. Папецом. Він припустив, що єдину систему ке-рування емоціями у певній послідовності утворюють такіструктури мозку: (1) гіпоталамус - (2) передньовентрикуляр-не ядро таламуса - (3) поясна звивина - (4) гіпокамп - (5)мамілярні тіла - (1) гіпоталамус.

На думку Дж. Папеца, будь-яка аферентація, що надходитьу таламус, поділяється на три потоки: рухи, думки і почуття.Потік " почуттів" циркулює по вищевказаному " емоційну колу", створюючи фізіологічну основу емоційних переживань. Так, гіпоталамус забезпечує вираз емоцій і паралельно передаєінформацію в таламус. Звідтіля вона надходить у поясну зви-вину, що є механізмом усвідомлення емоційних переживань.Гіпокамп, одержуючи сигнали від поясної звивини, здійснюєінтеграцію цих та інших сигналів і далі передає інформацію домамілярних тілець й гіпоталамуса. Результатом замикання цьогокола є інтеграція суб'єктивно пережитої емоції на рівні коримозку з " емоційними" керуючими командами гіпоталамуса.

До лімбічної системи, крім кола Папеца, також відносяться: мигдалеподібне тіло, нюхова луковиця, тракт і горбок, переднє інеспецифічне ядра таламуса, ретикулярна формація стовбура моз-ку. її центральною частиною є гіпокамп. Лімбічна система береучасть у запуску переважно тих емоційних реакцій, що вже апро-бовані в ході життєвого досвіду. Нервові сигнали, що надходятьвід усіх органів чуття, передаються по нервових шляхах стовбурамозку в кору, проходять через одну чи декілька лімбічних струк-тур - мигдалину, гіпокамп чи частину гіпоталамуса. Сигнали, щовиходять від кори, теж проходять через ці структури. Різні відділилімбічної системи по-різному відповідають за формування емоцій.

Важливу роль у забезпеченні емоцій відіграє ретикулярнаформація, волокна від нейронів якої йдуть у різні області коривеликих півкуль. Більшість цих нейронів неспецифічні (можутьвідповідати на різні за модальністю види стимулів) і передаютьсигнали від усіх органів чуття до структур лімбічної системи ікори великих півкуль. Деякі ділянки ретикулярної формаціїмають більш спеціалізовані функції. Наприклад, така частинаретикулярної формації, як " блакитна пляма" пов'язується ізпробудженням емоцій. Інша її частина - " чорна субстанція" пов'язана з виділенням дофаміну, що сприяє виникненню при-ємних відчуттів.

З усіх відділів кори мозку у найбільшій мірі пов'язані з ви-никненням і усвідомленням емоційних переживань лобові ча-стки. До них йдуть прямі нейронні шляхи від таламуса, рети-кулярної формації й інших структур лімбічної системи. Різнітравматичні ушкодження лобових часток мозку часто призво-дять до зміни в людини настрою (від ейфорії до депресії), по-рушення орієнтації в навколишньому середовищі, пов'язаної звтратою здатності до планування. Іноді зміни поведінки нага-дують психопатичну поведінку (нестриманість у поведінці імові, відсутність сприйнятливості до соціальних сигналів).

З активністю тім'яноскроневих відділів правої півкулі пов'я-зують інтенсивність емоційної напруги (безвідносно до її зна-ку), що надалі виявляється вже у вегетативних зрушеннях.

Система позитивного підкріплення (задоволення), згідно ізсучасними уявленнями, включає ядра септума, глибокі шаримозочка і дорзо-латеральні області мигдалини. А система нега-тивного підкріплення (покарання) - гіпокамп, медіальні ядрамигдалини, ядра глибоких шарів мозочка (в області палеоцере-белума) області покришки середнього мозку і поясну кору [5].

Формування і прояв емоцій також пов'язані із функціональ-ною асиметрією головного мозку.

Емоційний стан людини сильніше відбивається на міміцілівої половини обличчя, що говорить про переважну активністьправої півкулі. Сприйняття емоційних сигналів переважно зна-ходиться під контролем правої півкулі (її центральної скроне-вої області). Вважається, що ліва половина обличчя в більшо-му ступені відбиває негативні, права - позитивні емоції.

Права фронтальна кора переважно пов'язана з прагматичноюінформацією, необхідною для задоволення потреби (яка здобутараніше і зберігається в пам'яті), а ліва фронтальна кора - з інфор-мацією, наявною на даний момент (такою, що надійшла нещо-давно). Більш емоціогенною є права півкуля. Вона переважнопов'язана із проявом негативних емоцій. Прояв позитивнихемоцій більше пов'язаний із роботою лівої півкулі.

По визначенню, емоції — особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з потребами й мотивами, що відбивають у формі безпосередніх суб'єктивних переживань (задоволення, радості, страху й т.д.) значимість діючих на індивіда явищ і ситуацій. Супроводжуючи практично будь-які прояви життєвої активності людини, емоції служать одним з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення потреб.

За критерієм тривалості емоційних явищ виділяють, по-перше, емоційне тло (або емоційний стан), по-друге, емоційне реагування. Зазначені два класи емоційних явищ підкоряються різним закономірностям. Емоційний стан більшою мірою відбиває загальне глобальне відношення людини до навколишньої ситуації, до самого себе й пов'язаний з його особистісними характеристиками, емоційне реагування — це короткочасна емоційна відповідь на той або інший вплив, що має ситуаційний характер. Найбільш істотними характеристиками емоцій є їхній знак і інтенсивність. Позитивні й негативні емоції завжди характеризуються певною інтенсивністю.

Виникнення й протікання емоцій тісно пов'язане з діяльністю систем мозку, причому вирішальну роль грає лімбічна система.

Лімбічна система — комплекс функціонально зв'язаних між собою філогенетично древніх глибинних структур головного мозку, що беруть участь у регуляції вісцеральних поведінкових реакцій організму. Термін " лімбічна система" увів в 1952 р. Мак Лін. Однак ще раніше, в 1937 р. Папец припустив наявність " анатомічного" емоційного кільця. У нього входили: гіпокамп — звід — мамилярні тіла — переднє ядро таламуса — поясна звивина — гіпокамп. Папец вважав, що будь-яка аферентація, вступник у таламус, розділяється на три потоки: руху, думки й почуття. Потік " почуттів" циркулює по анатомічному " емоційному кільцю", створюючи в такий спосіб фізіологічну основу емоційних переживань.

Коло Папеца легло в основу лімбічної системи. У своїх основних частинах вона подібна у всіх ссавців. До лімбичної системи, крім кільця Папеца, прийнято відносити: деякі ядра гіпоталамуса, мигдалеподібне тіло, або миндалину (клітинне скупчення, завбільшки з горіх), нюхову луковицю, тракт і горбок, неспецифічні ядра таламуса й ретикулярну формацію середнього мозку. У сукупності ці морфологічні структури утворюють єдину гіпоталамо-лімбіко-ретикулярну систему. Центральною частиною лімбічної системи є гіпокамп. Крім того, існує точка зору, що передня лобова область є неокортикальним продовженням лімбічної системи.

Нервові сигнали, що надходять від всіх органів почуттів, направляючись по нервових шляхах стовбура мозку в кору, проходять через одну або трохи лімбічних структур — мигдалину, гіпокамп або частина гіпоталамуса. Сигнали, що виходять від кори, теж проходять через ці структури. Різні відділи лімбічної системи по-різному відповідальні за формування емоцій. Їхнє виникнення залежить більшою мірою від активності мигдалеподібного комплексу й поясної звивини. Однак лімбічна система бере участь у запуску переважно тих емоційних реакцій, які вже апробовані в ході життєвого досвіду.

Існують переконливі дані на користь того, що ряд фундаментальних людських емоцій має еволюційну основу. Ці емоції виявляються спадково закріпленими в лімбічній системі.

Ретикулярна формація. Важливу роль в забезпеченні емоцій грає ретикулярна формація стовбура мозку. Як відомо, волокна від нейронів ретикулярної формації йдуть у різні області кори більших півкуль. Більшість цих нейронів уважаються " неспецифічними", тобто на відміну від нейронів первинних сенсорних зон, зорових або слухових, що реагують тільки на один вид подразників, нейрони ретикулярної формації можуть відповідати на багато видів стимулів. Ці нейрони передають сигнали від всіх органів почуттів (око, шкіри, м'язів, внутрішніх органів і т.д.) до структур лімбічної системи й кори більших півкуль.

Деякі ділянки ретикулярної формації мають більш певні функції. Так, наприклад, особливий відділ ретикулярної формації, називаний блакитною плямою (це щільне скупчення нейронів, відростки яких утворять широкі мережі з одним виходом, що використають як медіатор норадреналін), має відношення до пробудження емоцій. Від блакитної плями до таламуса, гіпоталамуса й багатьох областях кори йдуть нервові шляхи, по яких емоційна реакція, що пробудилася, може широко поширюватися по всіх структурах мозку. За деяким даними, недолік норадреналіна у мозку приводить до депресії. Позитивний ефект електрошокової терапії, що у більшості випадків видаляє депресію в пацієнта, пов'язаний з посиленням синтезу й ростом концентрації норадреналіна в мозку. Результати дослідження мозку хворих, що покінчили із собою в стані депресії, показали, що він збіднений норадреналіном і серотоніном. Можливо, що норадреналін відіграє роль у виникненні реакцій, суб'єктивно сприйманих як задоволення. У всякому разі дефіцит норадреналіна проявляється в появі депресивних станів, пов'язаних з тугою, а недолік адреналіну зв'язується з депресіями тривоги.

Інший відділ ретикулярної формації, називаний чорною субстанцією, являє собою скупчення нейронів, що також утворюють широкі мережі з одним виходом, але виділяючих інший медіатор - дофамін, який сприяє виникненню приємних відчуттів. Не виключено, що він бере участь у виникненні особливого психічного стану - ейфорії.

Лобові частки кори більших півкуль із всіх відділів кори мозку найбільшою мірою відповідальні за виникнення й усвідомлення емоційних переживань. До лобових часток ідуть прямі нейронні шляхи від таламуса, лімбічної системи, ретикулярної формації.

Поранення людей в області лобових часток мозку показують, що найчастіше в них спостерігаються зміни настрою від ейфорії до депресії, а також своєрідна втрата орієнтування, що виражається в нездатності будувати плани. Іноді зміни психіки нагадують депресію: хворий проявляє апатію, втрату ініціативи, емоційну загальмованість, байдужість до сексу. Іноді ж зміни подібні із психопатичною поведінкою: втрачається сприйнятливість до соціальних сигналів, з'являється нестриманість у поведінці й мові.

Міжпівкульна асиметрія й емоції. Є чимало фактів, що говорять про те, що в забезпеченні емоційної сфери людини ліва й права півкулі головного мозку вносять різний вклад. Більше емоціогенною є права півкуля. Так, у здорових людей виявлена перевага лівої половини зорового поля (тобто правої півкулі) при оцінці вираження особи, а також правої півкулі) — при оцінці емоційного тону голосу й інших звукових проявів людських почуттів (сміху, плача), при сприйнятті музичних фрагментів. Крім цього виявлене також більше інтенсивне виражень емоцій (мімічні прояви) на лівій половині особи. Існує також думка, що ліва половина більшою мірою відбиває негативні, права — позитивні емоції. За деяким даними ці розходження проявляються вже в дитин, зокрема в асиметрії міміки при смаковому сприйнятті солодкого й гіркого.

Із клініки відомо, що емоційні порушення при поразці правої півкулі виражені сильніше, при цьому відзначається виборче погіршення здатності оцінювати й ідентифікувати емоційну експресію в міміці. При лівосторонніх поразках у хворих часто виникають приступи тривоги, занепокоєння й страху, підсилюється інтенсивність негативних емоційних переживань. Хворим з поразкам правої півкулі більше властиві стани благодушності, веселості, а також байдужності до навколишніх. Їм важко оцінити настрою й виявити емоційні компоненти мови інших людей. Клінічні спостереження за хворими з патологічним нав'язливим сміхом або плачем показують, що патологічний сміх часто пов'язаний із правобічними ураженнями, а патологічний плач — з лівосторонніми.

Функція сприйняття емоційних станів по вираженню особи у хворих з ушкодженою правою півкулею страждає більше, ніж у людей з ушкодженою лівою півкулею. При цьому знак емоційних станів не має значення, однак когнітивна оцінка значимості емоційних слів виявляється в таких хворих адекватною. Іншими словами в них страждає тільки сприйняття емоцій. Право- і лівосторонні ураження по-різному впливають і на тимчасові аспекти емоційних явищ: з ураженням правої півкулі частіше зв'язані раптові афективні зміни, а з ураженням лівого — довгострокові емоційні переживання.

По деяких поданнях ліва півкуля відповідальна за сприйняття й експресію позитивних емоцій, а права - негативних. Депресивні переживання, що виникають при ураженні лівої півкулі, розглядаються як результат розгальмовування правого, а ейфорія, що нерідко супроводжує ураження правої півкулі, — як результат розгальмовування лівої.

Існують і інші підходи до опису специфіки міжпівкульної взаємодії в забезпеченні емоцій. Наприклад, висловлюється припущення, що тенденція правої півкулі до синтезу й об'єднання безлічі сигналів у глобальний образ відіграє вирішальну роль у виробленні й стимулюванні емоційного переживання. У той же час перевага лівої півкулі в аналізі окремих упорядкованих у часі й чітко певних деталей використається для видозміни й ослаблення емоційних реакцій. Таким чином, когнітивні й емоційні функції обох півкуль тісно зв'язані й у когнітивній сфері, і в регуляції емоцій.

По інших поданнях, кожна з півкуль має власне емоційне " бачення" миру. При цьому права півкуля, що розглядається як джерело підсвідомої мотивації, на відміну від лівого сприймає навколишній світ у неприємному, загрозливому світлі, але саме ліва півкуля домінує в організації цілісного емоційного переживання на свідомому рівні. Таким чином, коркова регуляція емоцій здійснюється в нормі при взаємодії півкуль.