Фази та стадії проекту. Характеристика основнихстадій проекту

Частіше проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, розгалужуються на стадії (рис. 2.2). Такий підхід активно застосовують
у практиці проектного аналізу.

Рис. 2.2. Фази і стадії проектного циклу

Передінвестиційна фаза включає такі стадії:

– преідентифікація;

– ідентифікація;

– підготовка;

– розроблення та експертиза;

– детальне проектування.

Інвестиційна фаза охоплює роботи, які можна об’єднати за такими стадіями:

– підготовка і проведення тендерів;

– інженерно-технічне проектування;

– будівництво;

– виробничий маркетинг;

– навчання персоналу.

Основними стадіями експлуатаційної фази є:

– здача в експлуатацію (є граничною між інвестиційною та експлуатаційною фазами, тому може перебувати і в тій, і в тій);

– виробнича експлуатація;

– заміна та оновлення;

– розширення та інновації;

– заключна оцінка проекту.

Під час передінвестиційної фази проводяться дослідження щодо визначення інвестиційних можливостей проекту, аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір, а також підготовка проекту – попереднє обґрунтування й детальне розроблення, висновки про проект та рішення про його інвестування.

Преідентифікація – стадія визначення інвестиційних можливостей, що, як правило, пов’язано з отриманням інформації потенційними інвесторами про інвестиційні можливості, які виникають на різних рівнях – від сектора економіки до підприємства.

Для дослідження інвестиційних можливостей потрібно проаналізувати: природні ресурси, придатні для оброблення; конкурентні сили та галузеві бар’єри; майбутній попит на певні споживчі чи новостворені товари; імпорт (для визначення сфер заміщення імпорту); вплив на довкілля; розвиток секторів обробної промисловості, які успішно функціонують в інших країнах з аналогічною економічною базою, подібними умовами розвитку та стану фінансових, трудових і природних ресурсів; можливі взаємні зв’язки з іншими галузями – місцевими або транснаціональними; можливе розширення існуючих виробництв на основі інтеграції; можливості диверсифікації; можливе розширення існуючої виробничої потужності для одержання економії, зумовленої зростанням масштабу виробництва; загальний інвестиційний клімат; промислову політику; наявність і вартість виробничих чинників; експортні можливості.

На стадії ідентифікації проводиться вибір цілей проекту, визначення його завдань, які забезпечують виконання найважливіших планів. На цій стадії складається перелік усіх можливих ідей, здатних забезпечити виконання цілей економічного розвитку.

Оскільки загальною метою будь-якого проекту є отримання додаткових вигід, проекти відбирають через зіставлення можливих результатів від реалізації різних проектів.

Під час відбору ідей проектів кількість варіантів, які заслуговують детального вивчення, скорочується до двох-трьох, що дозволяє швидко й без великих витрат оцінити найважливіші аспекти інвестиційних можливостей проекту на макро- і мікрорівнях.

Макроекономічний аналіз виконують зазвичай за трьома напрямами:

– ресурсним, який дозволяє оцінити можливості, пов’язані з використанням ресурсів або продукції;

– галузевим, спрямованим на визначення потенціалу певного сектора економіки;

– регіональним, який оцінює можливості певного регіону країни, його потенціал, привабливість для конкретної проектної ідеї.

Метою проведення макроаналізу є розроблення інвестиційної пропозиції та збір інформації для потенційних інвесторів.

На цій самій стадії, окрім макроаналізу, необхідно провести
мікроаналіз, метою якого є діагностика окремих суб’єктів, які мають потенціал та інвестиційну привабливість, що дозволить сформулювати попередні цілі окремих інвестиційних пропозицій.

Стадію підготовки проекту поділяють на два етапи: попереднє оцінювання та додаткові дослідження

Ідея проекту повинна бути детально розроблена на стадії ре-тельного дослідження. Тобто перед тим, як вкладати великі кошти в детальне розроблення проекту, треба оцінити його ідею за допомогою попереднього аналізу, в результаті якого формулюються основні положення: розглянуті всі можливі альтернативи проекту; проект може бути спрямований на детальне розроблення; усі аспек- ти проекту мають важливе значення з погляду його реалізовності і є потреба у ґрунтовному вивченні за допомогою функціональних досліджень; ідея проекту на підставі існуючої інформації може бути визначена як нежиттєздатна чи недостатньо приваблива; екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на неї передбаченого виробничого процесу відповідають національним стандартам.

Під час підготовки проекту отримують інформацію про такі напрями дослідження, як стратегія проекту або корпоративні стратегії, межі проекту; ринок продукту проекту і концепція маркетингу; місцезнаходження, ділянка та довкілля; сировина, основні й допоміжні виробничі матеріали; проектування і технологія; організаційні та накладні витрати; трудові ресурси, зокрема управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, потреби в професійному навчанні та витрати на нього; графік здійснення проекту і складання бюджету.

На стадії розроблення та експертизи готується вся інформація, необхідна для прийняття рішення про інвестування. Результатом роботи аналітиків на цій стадії є проект, попередні умови й цілі якого чітко визначені, виходячи з основної мети та можливих варіантів стратегії маркетингу, бажаної і передбачуваної часток ринку, що відповідають виробничим потужностям, місцю розташування підприємства, наявним сировині, матеріалам, відповідній технології та обладнанню, оцінки впливу виробництва на довкілля. Фінансова частина дослідження полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва й маркетингу, надходження від продажу та прибуток на інвестований капітал.

Під час розроблення проекту всі зроблені припущення, обрані варіанти мають бути описані та пояснені, що дасть змогу виконати проект більш зрозумілим для учасників, насамперед інвесторів. У випадку відхилення проекту через його нежиттєздатність необхідно ретельно описати причини, а не тільки констатувати цей факт.

На цій стадії визначаються реалізовність або достатня обґрунтованість проекту в цілому та за його окремими параметрами: техніч- ною здійснюваністю, впливом на довкілля, ринковою ефективністю, інституційною прийнятністю, соціальними аспектами, фінансовою та економічною цінністю. Усі ці дослідження виконуються з максимальною точністю шляхом підбору оптимальних характеристик, що повторюються, з урахуванням зворотних і взаємних зв’язків, включаючи визначення всіх факторів ризику й невизначеності. Так, найбільш прийнятний пакет технічних рішень залежатиме від попиту на продукцію здійснюваного проекту, адміністративних можливостей організації, яка реалізуватиме проект, а також від культурних традицій і соціальної поведінки кінцевих виробників або споживачів. Аналіз виконується за такими аспектами: ко-мерційним, або маркетинговим; технічним; інституційним; екологічним; соціальним; фінансовим; економічним.

Під експертизою проекту розуміють його оцінення заінтересованими або незалежними організаціями за формальними та неформальними критеріями. Завданням експертизи є перевірка раціональності проекту, визначення доцільності його реалізації. Саме на цій стадії приймається остаточне рішення про прийняття або відхилення проекту. Експертизу виконують за окремими складовими.

Комерційну експертизу проводять для оцінювання прийнятності, доступності й цінової привабливості залучених до проекту ресурсів, ринкових тенденцій і перспектив вироблюваної продукції, а також цінової політики на товар, що випускається. Особливу увагу експерти приділяють оцінюванню заходів щодо придбання сировини і матеріалів, а також продажу продукції проекту.

Технічна експертиза перш за все повинна визначити переваги технічних пропозицій, їх адекватність можливостям місцевих умов і витратам. Технічній експертизі підлягають масштаб проекту, місце його розташування, доступність залучених сировинних матеріалів та обладнання, рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, величина витрат і система їх регулювання.

Екологічну експертизу проводять для визначення впливу проекту на екосистему, оцінювання наслідків негативного впливу проекту на повітряний та водний басейни, ступінь екологічного ризику, пов’язаного з його реалізацією.

Інституційну експертизу, тобто оцінювання адміністративно-управлінських аспектів здійснення проекту, призначають для визначення можливості реалізації проекту в заданому політичному, економічному та правовому середовищах, а також для встановлення організаційних умов, які дозволять успішно досягти поставлених проектних цілей.

Фінансова експертиза передбачає оцінювання фінансової спроможності об’єкта, що реалізовує проект, обґрунтованість фінансових прогнозів, здатність своєчасного забезпечення покриття платежів за позичками, фінансові наслідки проекту для інвесторів, за-мовників і підприємства, які реалізовують проект.

Соціальна експертиза дозволяє визначити масштаби впливу проекту на соціальне середовище, вигоди, які отримують мешканці регіону реалізації проекту, а також можливий негативний вплив проекту на населення.

Економічна експертиза покликана оцінити проект з точки зору національних інтересів та суспільства в цілому, зокрема з’ясувати, чи доцільне використання проектом національних ресурсів, чи існують адекватні стимули для різних учасників проекту, що передбачає сприяння національному розвитку.

На стадії детального проектування розробляються функціональна схема і фізичний план промислового підприємства, які необхідні для випуску конкретної продукції, а також визначаються обсяги відповідних інвестиційних витрат та витрат, що виникають на етапі експлуатації.

Основною складовою проектування є вибір відповідної технології, а також планування придбання й освоєння цієї технології та відповідного ноу-хау. На цій стадії виконуються основні проектно-конструкторські роботи, які включають ретельне компонування будівельних об’єктів, обладнання і виробничих процесів, а також потоків матеріалів і зв’язків між різними етапами виробництва. Ця стадія складається з будівельного планування (пуску і налагодження); календарного планування будівельних робіт; календарного плану фінансування; підготовки будівельної документації.

Склад і зміст проектно-кошторисної документації на будівництво споруд розробляються відповідно до державних стандартів та уточнюються замовниками й проектувальниками.

Інвестиційна фаза (фаза впровадження проекту) передбачає широкий спектр консультаційних і проектних робіт, головним чином у сфері управління проектом. Під час цієї фази виконуються такі пункти: установлення правової, фінансової, організаційної бази для здійснення проекту; придбання та передача технології; придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання; виробничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію й пуск підприємств.

На стадії підготовки і проведення тендерів підписуються угоди між інвестором або підприємцем, з одного боку, та фінансовою установою, консультантами, постачальниками сировини та інших ресурсів, з другого.

Стадія інженерно-технічного проектування передбачає підготовку ділянки, остаточний вибір технології та обладнання, виконання всього діапазону робіт з планування і складання графіка будівництва,
а також підготовку маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень та різноманітних схем.

Стадія будівництва охоплює підготовку ділянки для забудови, спорудження будівель та інші цивільні будівельні роботи, а також поставки й монтаж устаткування згідно з визначеними програмами та графіками.

Виробничий маркетинг дозволяє визначити критичний рівень пос- тавок продукції, а також можливі методи стимулювання продажу,
зокрема такі, як реклама, цінове стимулювання покупців, продавців та посередників.

Набір і навчання персоналу проводяться одночасно з етапом будівництва й можуть мати вирішальне значення для очікуваного підвищення продуктивності та ефективності роботи підприємства. Особливо важлива ця стадія для великомасштабних проектів, пов’язаних із залученням великої кількості робітників, до яких ставляться жорсткі вимоги до професійної та кваліфікаційної підготовки. Навчання є невід’ємною частиною інвестиційної фази для проектів, які використовують нові технології, ноу-хау, що потребують особливих навичок персоналу, а також нових прийомів роботи, що підвищують ефективність проектів взагалі.

Здача в експлуатацію і пуск підприємства, як правило, стислий за часом, але технічно важливий період здійснення проекту. Він пов’язує інвестиційну фазу з експлуатаційною.

Здача проекту в експлуатацію охоплює такі види робіт: передекс-плуатаційні перевірки; пробні пуски; експлуатаційні випробування; прийняття.

Якщо в передінвестиційній фазі головним критерієм оцінювання її успішності є якість та надійність проекту, то на інвестиційній фазі першочергового значення набуває чинник часу, що зумовлено потребою втримати проект у межах прогнозних даних, отриманих під час обґрунтування.

Експлуатаційну фазу потрібно розглядати з точки зору як короткотермінових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов’язані із застосуванням технології, функціонуванням устаткування або недостатньою продуктивністю праці через нестачу кваліфікованого персоналу. Біль- шість цих проблем формуються ще у фазі здійснення проекту.

Довготерміновий підхід стосується обраної стратегії та загальних витрат на виробництво й маркетинг, а також надходження від продажів. Ці чинники безпосередньо пов’язані з прогнозом, зробленим
в передінвестиційній фазі. Якщо стратегії та перспективні оцінки виявляються помилковими, внесення будь-яких коректив буде не тільки ускладненим, але і вкрай дорогим.

На цій фазі виділяють такі стадії:

– виробничу експлуатацію;

– заміну та оновлення;

– розширення та інновації;

– заключну оцінку проекту.

Виробнича експлуатація фактично визначає, наскільки результати проекту відповідають поставленим цілям. Функціонування підприємства у виробничому режимі потребує дотримання контролю за структурою витрат, раціоналізації поточних виробничих і маркетингових витрат, що дозволяє досягти рентабельної роботи, реалізувати фінансову спроможність проекту, яка, в свою чергу, дає змогу отримати плановий прибуток від інвестицій.

Стадія заміни та оновлення відіграє значну роль у реалізації великомасштабних проектів, які мають важливе значення як для окремих підприємств, так і для галузей промисловості, регіонів і країни
в цілому. Оскільки процес підготовки та інвестування для таких проектів може тривати не один рік, під час експлуатації виникає потреба в оновленні процесу, що передбачає технічну і технологічну перевірку, інвестування або вилучення капіталовкладень, додаткове навчання, уведення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, поліпшення фінансового та організаційного управління.

Розширення та інновації як складові експлуатаційної фази можливі у випадку, коли необхідно збільшити кількість основної та побічної продукції, що випускається, без змін номенклатури, виробничої програми шляхом додавання нової однотипної продукції і т. ін.

Таке розширення можливе за допомогою удосконалення технології, збільшення потужності всього виробництва, уведення нового змінного графіка роботи та підвищення виробничої потужності найслабкіших ланок виробничого ланцюга.

Заключна оцінка проекту провадиться після реалізації проекту
і фактично є ретроспективним аналізом усіх виконаних за проектом робіт. Заключна оцінка проекту дає змогу з’ясувати чи були цілі проекту чітко визначеними і чи можливим було їх досягнення; чи виявилися обрані технічні рішення прийнятними для проекту; чи правильно оцінено екологічні, соціально-економічні та комерційні умови реалізації проекту; чи отримали учасники проекту вигоди, передбачені проектом; чи була перевитрата ресурсів (у тому числі фінансових) на підготовку та реалізацію проекту; чи досягнуто заплановану норму рентабельності та чи отримали інвестори віддачу вкладеного капіталу.

Найбільш важливим для оцінювання проекту є збір інформації, що дозволяє на підставі узагальнення успішного або невдалого досвіду проектних рішень уникнути помилок під час підготовки та розроблення майбутніх проектів.

Тривалість проектного циклу, безумовно, не є нормативною величиною і залежить від великої кількості обставин, насамперед від виду проекту та його учасників (табл. 2.1).

Таблиця 2.1