Логічні закони

Дотримання законів логіки – є необхідною умовою досягнення істини у процесі міркування.

Основними законами логіки за звичай вважають:

· Закон тотожності

· Закон не протиріччя

· Закон виключеного третього

· Закон достатності підстави

Ці закони виражають визначеність, непротиречивість, доказуємість мислення.

Логічні закони діють

- незалежно від волі людей,

- не створені за їхньою волею та бажанням.

Вони є відбиттям зв’язків та відносин речей матеріального світу. Загальнолюдський характер законів формальної логіки складається у тому, що в усі історичні епохи люди усіх класів, усіх націй мислять за одними й тими ж логічними законами.

Окрім формально – логічних законів правильне мислення підпорядковується основним законам матеріалістичної діалектики:

· закону єдності і боротьби протилежностей

· закону взаємного переходу кількісних і якісних змін

· закону заперечення заперечення.

Істинність думки та формальна правильність міркування

Поняття істинності або кривдності відноситься лише до конкретного вмісту того або іншого судження.

Якщо у судженні вірно відбито те, що має місце у реальності, то воно – істинне, у противному випадку воно – кривдне.

Якщо у числі посилань умовиводу зустрічається посилання, яке кривдне, то при дотриманні правил логіки ми у виводі можемо отримати і істину, і кривду.

Щоб вивід був істинним, обидва посилання повинні бути істинними судженнями (за умовою, що правила логіки дотримані). При недотриманні правил логіки (якщо посилання при цьому істинні) ми також можемо отримати як істинне, так кривдний вивід

(приклади:

- «Усі метали – тверді тіла»

- «Ртуть не є твердим тілом»

------------------------------------

- «Ртуть не є металом»

У цьому умовиводі вивід було отримано кривдним саме тому, що у якості першого посилання було взяте кривдне посилання.

- «Усі тигри - смугасті»

- «Ця тварина – смугаста»

-------------------------------------

- «Ця тварина - тигр»

У цьому умовиводі обидва посилання – істинні судження, але отриманий вивід може бути як кривдним, так і істинним тому, що було порушено одне із правил умовиводу.).

Отак, із точки зору вмісту мислення може давати істинне або кривдне відбиття світу, а із сторони форми воно може бути логічно правильним або логічно неправильним.

Істинність – є відповідність думки реальності, а

правильність мислення – є дотримання законів і правил логіки.

Неможна ототожнювати (змішувати) наступні поняття:

«істинність» («істина») і «правильність», а також поняття «кривдність» («кривда») і «неправильність».