Вимоги до структури електронних видань

1.1. У функціонально повному електронному виданні виділяються наступні підсистеми:

- створення і розвитку засобів підтримки і супроводу дій учнів при самостійному вивченні і практичному освоєнні матеріалів відповідного учбового курсу;

- реєстрації суб'єктів електронних видань, їх дій з його компонентами, проміжних і підсумкових результатів освоєння учбового матеріалу що кожним вчиться;

- підтримка вивчення що вчаться теоретичного матеріалу, що становить основу учбового курсу;

- видачі і підтримка виконання що вчаться індивідуальних практичних завдань;

- імітаційного комп'ютерного моделювання об'єктів, що вивчаються, і процесів;

- автоматизованого лабораторного практикуму з видаленим доступом учнів до лабораторного устаткування по комп'ютерних мережах;

- тестування і контролю знань і умінь, придбаних що вчаться в результаті вивчення і практичного освоєння учбового курсу;

- видаленого доступу до інформаційних ресурсів учбових закладів.

1.2. Завдання підсистеми створення і розвитку електронних видань полягає в забезпеченні розробників електронних видань необхідними інструментальними засобами структуризації учбового курсу, представлення теоретичного матеріалу, комп'ютерного моделювання, підготовки завдань на виконання лабораторного практикуму, створення програм тестування і контролю знань.

1.3. Підсистема реєстрації фіксує час і характер звернень користувачів електронних видань до ресурсів учбового курсу, результати виконання і захисту що вчаться індивідуальних практичних завдань, а також результати підсумкового контролю знань і умінь учнів.

1.4. Підсистема підтримки вивчення теоретичного матеріалу повинна містити вичерпну інформацію, необхідну і достатню для самостійного вивчення що вчаться всіх передбачених розділів учбового курсу.

1.5. Підсистема видачі і підтримки виконання що вчаться індивідуальних практичних завдань повинна містити сукупності завдань, що відносяться до кожного розділу курсу, що вивчається, і розрізняються рівнем складності.

1.6. Підсистема імітаційного комп'ютерного моделювання повинна містити необхідні засоби для завдання структури об'єкту, що вивчається, параметрів його компонентів і зовнішніх дій, автоматичного формування комп'ютерної моделі за завданням користувача, виконання моделювання, обробки і відображення його результатів. Підсистема повинна забезпечувати виконання всіх практичних завдань, передбачених даним учбовим курсом.

1.7. Підсистема автоматизованого лабораторного практикуму повинна відповідати вимогам, передбаченим ОСТ 9.2-98 «Систем автоматизованого лабораторного практикуму. Основні положення».

1.8. Підсистема тестування і контролю знань і умінь повинна включати засоби автоматизованої перевірки рівня засвоєння теоретичного матеріалу і практичних навиків що вчаться по кожному розділу учбового курсу. Ця підсистема повинна надавати таким, що вчиться можливість самоперевірки без фіксації результатів.

1.9. Підсистема видаленого доступу до інформаційних ресурсів повинна забезпечувати можливість здобуття додаткових матеріалів для повнішого освоєння теоретичних розділів курсу.

1. Проаналізувати взаємодію компонентів схеми зв'язків Web-сервера з КВС.

Схему зв'язків Web-сервера із КВС і комп'ютерами абонентів Internet показано на рис. 7.2.

Зображені на схемі компоненти - КВС, персональні комп'ютери окремих абонентів ПКА і локальні обчислювальні мережі ЛОМ - можуть з'єднуватись із Web-сервером мережі Internet двосторонніми лініями (каналами) зв'язку. Під час роботи зв'язок із Web-сервером установлюється, зазвичай за ініціативою абонентів.

Web-сервер, на якому розміщуються публікації Internet, є основною частиною схеми. Web-сервер реалізують на найпотужнішому комп'ютері у спеціальному серверному виконанні. Такий сервер повинен мати найкращі технічні параметри, які значно перевищують, наприклад, параметри файлового сервера ЛОМ. Web-сервер повинен мати максимальну надійність і живучість і бути доступним користувачам-абонентам Internet 24 години на добу протягом усього року. Тому для таких серверів використовують джерела безперебійного живлення, " гаряче" резервування пристроїв з автоматичною заміною, схеми автоматичного виявлення і виправлення помилок у пристроях, а також постійний програмний контроль правильності роботи.

Рис. 7.2. Спрощена схема зв'язків Web-сервера з КВС

і комп’ютерами абонентів Internet:

o Internet - глобальна комп'ютерна мережа;

o Web-сервер - потужний комп'ютер, на якому розміщуються публікації Internet;

o КВС - комп'ютеризована видавнича система на основі персонального комп'ютера (ПК);

o ПКА - персональні комп'ютери окремих абонентів Internet;

o ЛОМ - локальні обчислювальні мережі, підключені до Internet;

o ЛЗ - лінія зв'язку з Internet.

На Web-сервері використовується ОС, яка підтримує його роботу в Internet (у тому числі реалізацію протоколів HTTP і FTP), система управління базою даних СУБД та пошукова система, У величезній зовнішній пам'яті Web-сервера на швидких жорстких дисках знаходяться електронні видання у вигляді Web-документів. Усе це дозволяє розміщувати на Web-сервері велику кількість публікацій Internet.

У персональних комп'ютерах ПКА окремих абонентів використовуються ОС з інтегрованими програмними засобами зв'язку з Internet та власні броузери, що дозволяє абонентам отримувати і читати публікації в Internet.

У серверах зв'язку локальних мереж ЛОМ теж використовуються ОС з інтегрованими службами зв'язку з Internet, а в робочих станціях локальних мереж є власні броузери. Це також дозволяє операторам робочих станцій отримувати і читати публікації Internet.

Взаємодія основних компонентів схеми (рис. 5.3) відбувається так. Підготовлений у КВС Web-документ передається по лінії зв'язку (ЛЗ) із КВС на Web-сервер і розміщується в пам'яті Web-сервера. Одночасно через засоби масової інформації та рекламу потенційним абонентам повідомляється адреса URL, розміщеного Web-документа (Web-сторінки або Web-сайту). Після цього Web-документ вважається опублікованим в Internet і стає доступним для абонентів Internet.

Абоненти Internet зі своїх персональних комп'ютерів ПКА можуть за адресою URL, звертатися до опублікованого Web-документа, отримувати його по лініях зв'язку (ЛЗ) у пам'ять свого персонального комп'ютера і переглядати на дисплеї. У процесі перегляду Web-документа користувач-абонент Internet може звертатися до різних частин цього Web-документа, а також до інших опублікованих Web-документів, використовуючи гіперпосилання, що є в первинному Web-документі.

1. Навести порядок підготовки сценаріїв на стороні клієнта в World Wide Web.

Сценарії на стороні клієнта

Для забезпечення алгоритмічної обробки вмісту документа і виконання інших дій на стороні клієнта в мову HTML введена підтримка сценаріїв - програм, що завантажуються з сервера разом з документом HTML і виконуються браузером при перегляді цього документа. Існує кілька мов, на яких може бути написаний сценарій. Найбільш поширена мова JavaScript компанії Netscape, першої реалізувала підтримку сценаріїв боку клієнта в своєму браузері (Не тотожний мові Java!).

JavaScript, як і інші мови для вбудовування сценаріїв в HTML-документи, має програмний інтерфейс для доступу до браузера. Браузер, як правило, має па ялина інструментів, рядок введення адреси, робочу область і рядок стану. Панель інструментів, як мінімум, містить кнопки " Back", " Forward", " Stop", " Reload" і " Home".

Використовуючи мову JavaScript, можна керувати вмістом робочої області та рядка стану, а також відкривати нові вікна браузера, можливо, без панелі інструментів і рядка введення адреси. Крім того, можна викликати найпростіші діалогові панелі з кнопками і полями введення.

Інше призначення мов сценаріїв - обробка різних подій, ініційованих
елементами документа (насамперед - органами управління тощо) - технологія Dynamic HTML (DHTML). Реакції на події описуються у відповідних атрибутах елементів (див. табл. 6). Для доступу до компонентів у мові JavaScript використовуються об'єкти. У мові JavaScript між об'єктами не встановлюється відносини спадкування. Таким чином, JavaScript не є об'єктно-орієнтованою мовою.У мові JavaScript є можливість створювати власні нові класи, однак дана можливість використовується рідко через малу гнучкості (у порівнянні з об'єктно-орієнтованими мовами). Можна визначити JavaScript як мова для доступу до деякої існуючої об'єктної бібліотеці. З точки зору лексики і синтаксису, мова JavaScript схожий на мови C + + і Java.

У мові JavaScript є можливість визначати власні функції. Визначення функції в JavaScript має наступний вигляд:

function < ідентифікатор> (< параметри>) {... }

Ідентифікатор функції - це ім'я, за яким функція буде викликатися в сценаріях JavaScript. Параметри вказуються без типів і розділяються символом ", ".Користувальницькі функції в JavaScript не можуть повертати значення, на відміну від вбудованих функцій.

Для розміщення сценаріїв JavaScript всередині документів HTML використовується елемент SCRIPT:

< SCRIPT Language=l src=s defer> < / SCRIPT>

Атрибут language вказує мову, на якому написаний сценарій. Для сценаріїв на мові JavaScript цей атрибут повинен приймати значення " JavaScript". В атрибуті src вказується URI файлу зі сценарієм.Атрибут defer вказується, якщо сценарій не здійснює виведення на екран за допомогою методів write і writeln об'єкта document для прискорення формування вмісту сторінки. Як уже згадувалося, мови сценаріїв можуть використовуватися для обро ки подій.

Сценарії на стороні клієнта

Перевага сценаріїв на стороні клієнта полягає в тому, що вони можуть перевіряти коректність інформації, введеної користувачами, і обробляти її, не звертаючись до сервера. Найчастіше сценарії, призначені для виконання на стороні клієнта, створюються на мовах JavaScript і VBScript.

JavaScript

JavaScript - це мова сценаріїв, розроблений Netscape і Sun Microsystems для підтримки додаткових функціональних можливостей статичних Web-сторінок.
За допомогою JavaScript зазвичай реалізуються такі ефекти, як, висновок вікон з повідомленнями, відображення анімації. Крім того, JavaScript-сценарії часто використовуються для визначення типу броузера і платформи, на якій він виконується.JavaScript-сценарії також успішно застосовуються для перевірки коректності даних, введених користувачем.

VBScript

Мова VBScript був розроблений корпорацією Microsoft як підмножина мови Visual Basic. VBScript створювався для роботи з Internet Explorer і Microsoft Internet Information Server (IIS).

VBScript має багато спільного з мовою JavaScript, однак працює лише з Microsoft Internet Explorer, що обмежує сферу його застосування. VBScript є інтерпретується мовою і може бути використаний в поєднанні з Web-технологіями Microsoft, такими як ASP (Active Server Page). Незважаючи на те, що VBScript призначений для написання сценаріїв, що виконуються на стороні клієнта, кошти ASP працюють на стороні сервера.

1. Проаналізувати сутність створення гіперпосилань в програмному середовищі HTML.

Посилання в НТML

Посилання, які можна упровадити в Web-сторінку, написану на HTML, є простими і однонаправленими. Єдине, що відрізняє їх від посилань ранніх систем гіпертексту, - використання для визначення пункту назви уніфікованих покажчиків ресурсу (Uniform Resource Locator - URL).

URL уніфікація указує на ресурс, але поняття таким чином вказаного " ресурсу" достатньо важко визначити точно.

На практиці ресурсом може бути що завгодно, до чого можна дістати доступ за допомогою одного з високорівневих протоколів Internet -HTTP, FTP, SMTP. Часто (але не завжди) ресурсом є файл або деякі дані, але можливість звернення до цих даних обмежена використовуваним протоколом.

Синтаксис URL визначає загальний механізм завдання інформації, яка необхідна для доступу до ресурсу через мережу. Для Web-сторінок потрібні три інформаційні складові: протокол - для використання при передачі даних (завжди HTTP), ім'я домена, що визначає мережевий хост, на якому запущений сервер, що використовує цей протокол, і шлях, що описує місцеположення на хості сторінки або сценарію, котрий можна запустити для динамічної генерації шуканої сторінки. Основною синтексу вам напевно знайомий: URL будь-якої Web-сторінки починається з префікса http: //, що визначає протокол HTTP. Потім слідує ім'я домена - послідовність подімен, розділених крапками, наприклад www. wiley. з. uk8, яке знаходить машину усередині організації, розташованої в секторі, що належить певній країні. У США префікс країни зазвичай мається на увазі, і доменом верхнього рівня є сектор - комерційний (. com), освітній (. edu), влади (. gov) і т.д.9 В імені домена може бути більше проміжних доменів, чим в прикладі. Наприклад, університети зазвичай привласнюють піддомени факультетам: www.cs.ucl.ac.uk- це Web-сервер відділу інформатики (computer science - cs) Лондонського університетського коледжу (University College London - ucl), академічного інституту у Великобританії. Імена доменів реєструються центральним відомством за невелику плату.

Після імені домена в URL розташовується шлях, вказуючий положення сторінки на хості, який визначений попереднім ім'ям домена. Зовні шлях дуже схожий на ім'я шляхи в Unix: він складається з косої межі (/), за якою слідує довільна кількість сегментів, розділених символами " /" • Дані сегменти визначають компоненти в деякій ієрархічній схемі іменування. На практиці це звичайно імена каталогів в ієрархічному дереві каталогів, але це не означає, що частина URL, являє шлях, ідентична імені шляху файлу на хості, - причому розуміються не тільки мінімальні косметичні перетворення, необхідні для операційних систем, в яких для розділення компонентів імені шляху використовуються символи, відмінні від " /". З міркувань безпеки і іншим причинам шляху URL зазвичай: вирішуються щодо деякого каталога, відмінного від кореневого каталога завжди: дерева каталогів. Втім, не існує причин, по яких шлях взагалі повинен якось зв'язуватися з каталогами; наприклад, це може бути деякий шлях доступу до документальної бази даних.

Всі символи, які можна використовувати в URL, належать набору ASCII, поскільки важливо, щоб дані покажчики неушкодженими передавалися по мережах, а безпечними з цієї точки зору вважаються тільки ASCII-символи, хоч і не всі. Деякі символи, які можуть ушкоджуватися, віддалятися або неправильно інтерпретуватися, представляються послідовностями перемикання коду (escape sequence), що складаються з ASCII-коду символу. Зокрема, пропуски в URL повинні записуватися як %20.

URL з таким чином описаними компонентами може визначати Web-сторінку трьома способами. У всіх випадках ім'я домена ідентифікує хост, на якому запущений HTTP-сервер. Потім можливі варіанти. По-перше, шлях може бути повною специфікацією положення файлу, HTML (https://digitalmultimedia.org/ downloads/index, html), що містить, або, якщо він закінчується символом " /", специфікацією положення каталога. По-друге, в окремому випадку, коли шлях складається тільки з символу " /", його можна опустити: шляхи https://digitalmultimedia.org/ і https:// digitalmultimedia.org визначають кореневий каталог сайту підтримки даної книги. Шлях ідентифікує каталог, а конфігурація Web-сервера визначає, який ресурс задає URL, а отже, що витягуватиметься при використанні URL як запита. Часто це файл в каталозі, що має стандартне ім'я, наприклад index. html.

Третій спосіб ідентифікації Web-сторінки за допомогою URL полягає в використанні програми, що динамічно генерує вміст. Як і вище, точний механізм залежить від конфігурації сервера, але зазвичай такі програми винні розташовуються в певному каталозі, часто іменованому cgi-bin, або мають спеціальне розширення, наприклад. acgi. Те, що в обох випадках фігурують букви CGI, вказує, що тут задіяний механізм, званий загальним шлюзовим інтерфейсом (Common Gateway Interface - CGI). Даний механізм надає серверу можливість передавати інформацію іншим програмам (іменованим сценаріями CGI) і отримувати її від них. Сценарії CGI широко застосовуються для створення інтерфейсу (або шлюзу) між Web-сервером і базами даних або іншими засобами. Для передачі параметрів сценаріям CGI використовується декілька механізмів, зокрема додавання рядка запиту до кінця покажчика URL, що застосовується для виклику сценарію. Рядок запиту відділяється від шляху знаком питання, наприклад https://ink.yahoo.co.uk/ bin/query_uk? p=macavon.

1. Обґрунтувати елементи технології підготовки та виробництва електронних книг.

Вимоги до програмного забезпечення підготовкі та виробництва електронний видань.

1. Програмне забезпечення ЕІ повинно базуватися на серійних, ліцензійних програмних продуктах.

2. Склад програмного забезпечення конкретного ЕІ визначається розробником на основі сукупності дидактичних і технічних вимог.

3. Програмне забезпечення ЕІ має бути адаптованим до різних конфігурацій технічних засобів.

4. До складу програмного забезпечення ЕІ можуть входити засоби тестування і перевірки працездатності його окремих підсистем.

5. До складу програмного забезпечення ЕІ можуть входити кошти автоматизованої розробки прикладних програм.

6. Вимоги до програмного забезпечення електронного лабораторного практикуму визначаються ОСТ 9.2-98 «Системи автоматизованого лабораторного практикуму.Основні положення».

7. Програмне забезпечення ЕІ повинно передбачати можливість його модифікації та розвитку з урахуванням можливого вдосконалення застосовуваних засобів обчислювальної техніки, а також зміни змісту дидактичних матеріалів і способів їх подання.

Вимоги до методичного забезпечення підготовкі та виробництва електронний видань.

1. Методичне забезпечення ЕІ повинно бути достатньо повним для самостійного вивчення навчального матеріалу, виконання індивідуальних практичних завдань, здійснення процедур тестування і контролю знань.

2. Засоби методичного забезпечення ЕІ повинні бути адаптуються до особливостей і рівнями початкової підготовки учнів, а також до конкретних завдань навчального процесу і цілям навчання.

3. При створенні методичного забезпечення ЕІ слід використовувати методи мультимедійного подання та гіпертекстового структурування навчального матеріалу, математичного моделювання, імітаційні комп'ютерні моделі об'єктів вивчення.

4. Методи навчання в ЕІ повинні бути засновані на прийомах продуктивної педагогіки, яка передбачає провідну роль учнів у визначенні цілей, завдань і кінцевих результатів навчання.

Яких вимоги треба додержуватіся при створенні електронний видань?

1. Програмне забезпечення ЕІ повинно базуватися на серійних, ліцензійних програмних продуктах.

2. Методичне забезпечення ЕІ повинно бути достатньо повним для самостійного вивчення навчального матеріалу, виконання індивідуальних практичних завдань, здійснення процедур тестування і контролю знань.

3. Вимоги до метрологічного забезпечення ЕІ визначаються ОСТ 9.2-98 «Системи автоматизованого лабораторного практикуму.Основні положення».

4. Електронне видання навчального призначення повинно відповідати вимогам каталогізації, що передбачають створення супровідної документації, призначеної для автоматизованого включення відомостей про ЕІ в електронний каталог Наукових бібліотек.

1. Проаналізувати типи інтерфейсів користувачів.

Кілька поширених прикладів:

§ меню на екрані телевізора + пульт дистанційного керування;

§ дисплей електронного апарату (автомагнітоли, годин) + набір кнопок і перемикачів для налаштування;

§ приладова панель автомобіля, літака) + важелі управління.

Інтерфейс двонаправлений (інтерактивний) - коли пристрій, отримавши команди від користувача і виконавши їх, видає інформацію користувачеві наявних у неї засобами - візуальними, звуковими, тактильними і т. п. (прийнявши яку, користувач видає пристрою наступні команди наданими в його розпорядження коштами: кнопки, перемикачі, регулятори, сенсори, голосом, і т. д.).

Оскільки інтерфейс є сукупність, то він складається з елементів, які самі по собі, також можуть складатися з елементів (так, екран може містити в собі інші вікна, які, у свою чергу, можуть містити панелі, кнопки та інші інтерфейсні елементи).

Особлива і окрему увагу в інтерфейсі користувача традиційно приділяється його ефективності і зручності користування (юзабельности). Зрозумілий, зручний, дружній - його основні характеристики.

Інтерфейс користувача - методи і засоби взаємодії людини з апаратними програмними засобами.

Основні елементи інтерфейсу Windows - робочий стіл, вікна об'єктів, меню і діалогові вікна; допоміжні - панелі інструментів, піктограми, рядка стану, смуги прокручування, лінійки тощо

Дайте характеристику інтерфейсів користувачів

Засоби, за допомогою яких користувачеві надається можливість вибору, можуть бути абсолютно різними.

Одна крайність - це стилізований набір елементів інтерфейсу (меню, діалогові вікна, обведені кнопки і т.д.) і традиційні позначення, які використовуються в багатьох операційних систеах, пануючих додатках і Web-формах.

Інша крайність - по суті, довільне взаємодія з деякими видами ігор, коли будь-яка частина екрану обов'язково викликає якусь реакцію в певний час. Прийняття домовленостей має перевагу передбачуваності: користувачі в загальних рисах знають, що робити, коли бачать перед собою таке діалогове вікно з полями для введення тексту, спливаючими меню і кнопками: потрібно вписати текст, вибрати позицію меню і клацнути на кнопці.

Види інтерфейсів користувача операційних систем

Користувальницьким інтерфейсом називається набір прийомів взаємодії користувача з додатком. Користувальницький інтерфейс включає спілкування користувача з додатком і мову спілкування.