Та фондів банку

Прибуток комерційного банку є внутрішнім джерелом його роз­витку, а його розмір безпосередньо залежить від рівня організації фінансового менеджменту, що базується на кваліфікованій оцінці ступеня ризику при проведенні окремих банківських операцій. Від цього безпосередньо залежать ефективність роботи банку, за­хист капіталу від «розмивання», скорочення втрат у процесі його діяльності. Прибуток розглядається в трьох аспектах:

1) як вираження результату фінансово-господарської діяльності
суб'єкта господарювання та винагорода за підприємницький
ризик;

2) як вираження ефективності управління діяльністю суб'єкта
господарювання;

3) прибуток як джерело самофінансування (при цьому чистий
прибуток розглядається як порівняно дешеве джерело фінан­сування потреби в капіталі і посідає основне місце в так званій
ієрархії фінансування).

Прибуток банку характеризує рівень віддачі капіталу банку, оскільки було зазначено, що капітал - це вартість, яка має власти­вість до самозростання. Саме тому прирощена вартість, яка лишає­ться в розпорядженні банку після виконання зобов'язань, є об'єк­том перерозподілу між резервними та іншими фондами банку.

За рахунок чистого прибутку банки формують резервний ка­пітал та різні фонди спеціального призначення.

Резервний капітал створюється для покриття збитків това­риства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгова­ності в разі ліквідації товариства тощо. Він формується за раху­нок прибутку і складається з резервного фонду та загальних резервів. Відрахування до резервногофонду здійснюються з чи­стого прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків та інших обов'язкових платежів (чистий прибуток звітного року). Відрахування до резервного фонду від чистого прибутку звітного року здійснюються після затвердження загальними зборами учасників банку річного бу­хгалтерського звіту та прийняття рішення щодо розподілу при­бутку. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду визна­чається статутом банку і має становити не менше 5% чистого прибутку банку до досягнення ним 25% регулятивного капіталу, але в розмірі не менше ніж 25% зареєстрованого статутного капіталу банку. (Якщо діяльність банку може створювати загро­зу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то Націо­нальний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервного фонду та щорічних відрахувань до нього. Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіта­лу зменшився до суми, що є меншою, ніж розмір статутного ка­піталу, то щорічні відрахування до резервного фонду мають ста­новити 10% чистого прибутку банку до досягнення ними розмі­ру 35% статутного капіталу банку).

Порядок формування і розміри резервних фондів визначає НБУ, а їх використання здійснюється за рішенням правління банку.

Коли резервний фонд досягає встановленого розміру, то від­рахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного фонду відрахування від чистого прибутку на його фор­мування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу має бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене належним чином, зокрема рі­шенням правління банку.

Загальні резерви - резерви під можливі збитки від операцій, які мають певну ймовірність виникнення, але суму яких не мож­на оцінити достовірно, тобто вони створюються для відшкодуван­ня можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків. Ці резерви можуть вільно вико­ристовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з ча­сом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов'язань, не повинні входити до власного капіталу банку.

Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визна­ченому вищим органом управління банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійсню­ється з чистого прибутку. У цьому полягають їх спільні риси із резервним фондом. На відміну від резервного фонду механізм їх створення не розробляється НВУ.

Інші фонди повинні відповідати таким критеріям:

• відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку піс­
ля оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

• фонди і рух коштів до них та з них повинні розкриватись окре­мо в опублікованих звітах банку;

Таблиця 2.2. Облік розподілу прибутку банку

· фонди повинні знаходитись у розпорядженні банку для по­
криття збитків з метою необмеженого і негайного використання в разі виникнення збитків;

• збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а по­винні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

Відображення напрямів розподілу прибутку, які затверджені зборами акціонерів, за рахунками бухгалтерського обліку наве­дено в табл. 2.2.