Додатки пояснювальних записок

Додатки слід оформляти як продовження пояснювальної записки на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, який розміщують вгорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої літери повинно бути написано слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.

Один додаток позначається як додаток А.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначання додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1– підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.3 – третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця Д.1, формула (В.1).

В посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рисунку А.2...», «... в таблиці Б.3...», або «... в табл. Б.3...», «... за формулою (В.1)...», «... у рівнянні (Г.2)...».

Переліки, примітки і виноски в тексті додатка оформляють і нумерують відповідно до вимог, указаних вище.

Джерела, що цитують тільки в додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині пояснювальної записки, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатка в переліку посилань.

Форма цитування, правила складання переліку посилань і виносок повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині пояснювальної записки. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань і виносках ставлять позначення додатка.

У додатки курсових проектів обов’язково вміщають специфікації.

Специфікації складають згідно з ГОСТ 2.106–96 на кожну складальну одиницю, наприклад, модельна плита, ливарна форма та ін.

Специфікація складається з розділів, які розташовують в такій послідовності:

– документація;

– комплекси;

– складальні одиниці;

– деталі;

– стандартні вироби;

– інші вироби;

– матеріали;

– комплекти.

Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, який специфікується. Назву кожного розділу дають у вигляді заголовка до графи «Назва» та підкреслюють. Допускається об’єднувати розділи «Стандартні вироби» та «Інші вироби». Запис виробів на разі роблять як в розділі «Інші вироби».

До розділу «Документація» заносять документ, який складає основний комплект конструкторських документів виробу, який специфікується, наприклад, для технічного проекту – «Складальне креслення».

До розділів «Комплекси», «Складальні одиниці» та «Деталі» заносять комплекси, складальні одиниці та деталі, які безпосередньо входять до виробу, що специфікується.

До розділу «Стандартні вироби» записують вироби, які застосовують згідно з нормативними документами:

а) національного рівня:

1) «ДСТУ» –національний стандарт;

2) «ДСТУ–П» – пробний стандарт;

3) «ДК» – державний класифікатор;

б) інших рівнів:

1) «ГОСТ» – міждержавний стандарт;

2) «ГСТУ» – галузевий стандарт України;

3) «СОУ» – стандарт організації України;

4) «СТУ» – стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки.

У межах кожної категорії стандартів запис рекомендується робити по групах виробів, що поєднуються за їх функціональним призначенням (наприклад, кріпильні вироби і т. ін.), в межах кожної групи – в абетковому порядку назв виробів, в межах кожного найменування – в порядку зростання позначень стандартів, в межах кожного позначення – в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

До розділу «Інші вироби» вносять вироби, які застосовані не за основними конструкторськими документами («ТУУ»– технічні умови або «ДСТУ–Н» – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики), за винятком стандартних виробів.

До розділу «Матеріали» вносять всі матеріали, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується. Матеріали записують за видами у такій послідовності:

– метали чорні;

– метали кольорові;

– пластмаси та прес–матеріали;

– паперові та текстильні матеріали;

– лісоматеріали;

– гумові та шкіряні матеріали;

– мінеральні, керамічні та скляні матеріали;

– лаки, фарби, нафтопродукти та хімікати;

– інші матеріали.

У межах кожного виду матеріали записують в абетковому порядку найменувань, а в межах кожного найменування – по зростанню розмірів або інших технічних параметрів.

До розділу «Матеріали» не записують матеріали, необхідна кількість яких не може бути визначена за розмірами елементів виробу. До таких матеріалів відносяться, наприклад: фарби, намазки та ін. Вказівку про застосування таких матеріалів дають у технічних вимогах на полі креслення.

Графи специфікації заповнюють таким чином:

а) до графи «Формат» вносять формат документа, позначення якого записують до графи «Позначення». Для документів, які вписані до розділів «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали», графу не заповнюють;

б) до графи «Зона» вносять позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини, яка записується. Зони позначають сполученням цифр і літер, наприклад, 1А, 2А, 1В і т. ін. Якщо є номери позицій, які повторюються, тоді у специфікації у графі «Зона» ставлять “зірочку ”, а до графи «Примітка» вносять всі зони;

в) до графи «Поз.» вносять порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до виробу, який специфікується, у послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» графу не заповнюють;

г) до графи «Позначення» вносять позначення складального креслення, наприклад, ЕМФ.6.050402.ТОЛВ.КП.03СК;

д) до графи «Назва» вносять:

1) у розділ «Документація» тільки назву документа, наприклад, «Складальне креслення»;

2) у розділи «Складальні одиниці» та «Деталі» – назви виробів. Для деталей, на які креслень немає, вказують назву та матеріал, а також розміри, необхідні для виготовлення;

3) у розділ «Стандартні вироби» – назви та позначення виробів згідно зі стандартами на ці вироби;

4) у розділ «Матеріали» – позначення матеріалів, які є у стандартах або технічних умовах на ці матеріали;

ж) до графи «Кількість» вносять:

1) для складових частин виробу, які записують до специфікації, кількість їх на один виріб, що специфікується;

2) у розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалів на один виріб із вказівкою одиниць вимірювання. Допускається одиниці вимірювання заносити до графи «Примітка» в безпосередній близькості від графи «Кількість».

3) у розділі «Документація» графу не заповнюють;

к) до графи «Примітка» заносять додаткові відомості, наприклад, для деталей, на які немає креслень, – масу.

Приклад заповнення окремої специфікації складального креслення наведено в додатку Ж.